Справа №11а-572-2006

Головуючий у суді 1-ї інстанції Мішеніна С.В.

Доповідач Пасько Д.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ

апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Паська Д.П.

Суддів: Ващук В.П., Кривошеї А.І.

За участю прокурора: Заброцької Л.О.

та адвокат ОСОБА_5

законного представника ОСОБА_6                                  

Розглянула у відкритому засіданні в м.Вінниці 10 серпня 2006 р. кримінальну справу за апеляцією законного представника особи, щодо якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру на постанову Ленінського районного суду м.Вінниці від 5 червня 2006 р. про повернення прокурору Ленінського району м.Вінниці для проведення додаткового досудового слідства кримінальної справи стосовно

ОСОБА_1 щодо  якого   поставлено   питання  про  застосування  примусових  заходів  медичного характеру.

Як вбачається з постанови суду під час досудового слідства було встановлено, що ОСОБА_1 05.10.2004 р. в м.Вінниці відкрито заволодів мобільним телефоном потерпілого ОСОБА_2, заподіявши йому матеріальну шкоду на суму 1310 грн., а 12.10.2004 р. незаконно заволодів майном таксиста ОСОБА_3 на суму 100 грн.

Крім того, 16.10.2004 р. при обшуку в квартирі АДРЕСА_1 в м.Вінниці де проживає ОСОБА_1 було виявлено психотропну речовину. Встановлено також, що ОСОБА_1 29.07.2005 р., 14.08.2005 р. та 27.08.2005 р. незаконно збував особливо небезпечні наркотичні засоби.

Оскільки стосовно ОСОБА_1 раніше вже застосовувалися примусові заходи медичного характеру, а саме за постановою Ленінського райсуду м.Вінниці від 04.11.2004 р. то слідчий дійшов висновку, що стосовно ОСОБА_1 знову потрібно вирішити питання про застосування до нього примусових заходів медичного характеру, з огляду на те, що він вчинив суспільно-небезпечні діяння, що передбачені ст.ст. 185 ч. 2, 186 ч. 2, 309 ч. 2, 307 ч. 2 КК України.

Районний суд не погодився з постановою слідчого, оскільки вважає, що під час досудового слідства не дотримано положень ст. 417 КПК України і не проведено всі необхідні слідчі дії для всебічного і повного з'ясування обставин вчиненого суспільно-небезпечного діяння і особи того, хто його вчинив, а також обставин, які характеризують цю особу та її психічне захворювання.

Зокрема суд вказав, що досудовим слідством незважаючи на наявність в справі даних, які викликають сумніви щодо осудності ОСОБА_1 не проведено судово-психіатричну експертизу, проведення якої є обов'язковим відповідно до положень ст. 76 КПК України для визначення психічного стану ОСОБА_1 на час вчинення суспільно-небезпечних діянь, а це свідчить про неповноту судового слідства.

Крім того, зазначається в постанові суду, примусові заходи медичного характеру у виді госпиталізації до психіатричного закладу по попередній справі скасовані постановою Ленінського райсуду м.Вінниці від 19.05.2005 р. у зв'язку з. покращенням стану здоров'я ОСОБА_1

У апеляції законного представника ОСОБА_1 його матері ОСОБА_6 ставиться питання про скасування постанови суду і закриття кримінальної справи по мотивам, що курс примусового лікування ОСОБА_1 пройшов і на даний час потреби в його лікуванні немає.

На думку апелянта психічний стан ОСОБА_1 встановлений судово-психіатричною експертизою від 23.04.2004 р., якою встановлено, що він не міг повною мірою усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Крім того, оскільки призначений за попередньою справою примусовий захід медичного характеру скасований по мотивам покращення стану здоров'я сина, на її думку на даний час відпала необхідність в повторному призначенні примусового лікування.

Апелянт вважає також, що питання щодо неповноти досудового слідства могло бути вирішене після дослідження в судовому засіданні всіх доказів по справі, тим паче, що суд не вказав в чому допущена неповнота слідства і які слідчі дії повинні бути виконані. Крім того, оскільки на теперішній час стан здоров'я ОСОБА_1 незадовільний, то апелянт вважає, що проведення з ним слідчих дій чи повторної судово-психіатричної експертизи може вкрай негативно вплинути на стан здоров'я сина.

Заслухавши доповідача, виступ законного представника ОСОБА_1, яка підтримала доводи, викладені в її апеляції, виступ адвоката ОСОБА_5, який такої ж думки, виступ прокурора, яка вважає, що апеляція задоволенню не підлягає, оскільки постанова суду є законною і обгрунтованою, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апелянта колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи під час досудового слідства не виконані положення ст. 417 КПК України стосовно порядка провадження в справах про суспільно-небезпечні діяння, вчинені особами у стані неосудності або обмеженої осудності, а також про злочини осіб, які вчинили його у стані осудності, але захворіли на душевну хворобу до постановлення вироку оскільки слідством не з'ясовано, чи вчинено ті суспільно небезпечні діяння, про які вказує слідство після проведення судово-психіатричної експертизи 23.04.2004 р. ОСОБА_1 в стані осудності, обмеженої осудності чи неосудності і який його психічний стан в даний час та чи потребує він тепер застосування примусових заходів медичного характеру. Слідство не виконало і положення ст. 76 п. 3 КПК України і не призначило нової судово-психіатричної експертизи для визначення психічного стану ОСОБА_1, хоча по новій кримінальній справі наявні дані, які викликають сумнів щодо його осудності. Замість призначення нової такої експертизи слідство скористалось висновком попередньої судово-психіатричної експертизи, яка стосувалася іншого часу і інших суспільно-небезпечних діянь вчинених ОСОБА_1

Оскільки ст. 417 КПК України чітко зазначає стосовно яких осіб вона діє, то без встановлення питання щодо осудності чи неосудності по новій кримінальній справі ОСОБА_1 вона застосовуватися не може.

Не погодившись з постановою слідчого суд діяв у межах ст. 419 ч. 1 КПК України і діючого законодавства не порушив. При цьому суд зазначив підстави свого висновку, а саме відсутність висновку судово-психіатричної експертизи щодо психічного стану ОСОБА_1, з чим погоджується і колегія суддів і відхиляє доводи апелянта про те,

що по даній справі не потрібно проводити нової судово-психіатричної експертизи, а слід обмежитися висновком експертів-психіатрів від 23.04.2004 р. врахувавши ще й те, що постановою від 19.05.2005 р. Ленінського районного суду м.Вінниці були скасовані примусові заходи медичного характеру у виді примусового лікування ОСОБА_1 у зв'язку з покращенням його стану здоров'я.

Оскільки відсутній висновок судово-психіатричної експертизи по новій справі, то безпідставними є і доводи апелянта про те, що оскільки ОСОБА_1 по іншій кримінальній справі вже пройшов курс примусового лікування, то в даний час такої потреби немає і справу слід закрити.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 366, 377 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляцію законного представника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Ленінського районного суду м.Вінниці від 5 червня 2006 року про повернення прокурору Ленінського району м.Вінниці для проведення додаткового досудового слідства кримінальної справи стосовно ОСОБА_1 без змін.

Судді: