АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №11а-5 82     2006

Головуючий у суді 1 -ї інстанції Жарун А.П.

Доповідач Пасько Д.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ

апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: ПаськаД.П. Суддів: Аліфанова Ю.Б., Нешик Р.І. за участю прокурора Альчука М.П.

Розглянула у відкритому засіданні в м. Вінниці 16 серпня 2006 р. кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1, потерпілої ОСОБА_2 та прокурора, яка приймала участь у розгляді справи в суді першої інстанції на вирок Бершадського ра­йонного суду від 13 червня 2006 р., яким

ОСОБА_1, раніше судимий:

1)      за вироком від 11.06.1993 р. Бершадським райсудом Вінницької області за ст. ст. 206 ч. 2, 82 ч. 1. 141 ч. 2. 42 КК України на чотири роки і шість місяців позбавлення волі;

2)      за вироком від 20.08.1997 року тим же судом

за ст. 142 ч. 2 КК України на вісім років позбавлення

волі з конфіскацією майна, за вироком від 29.05.2001 р.

Вінницьким районним судом Вінницької області за

ст. 189-4 ч. 1. 43 КК України на три роки і чотири місяці

позбавлення волі і звільнений 15.10.2005 р. по відбуттю

строку покарання засуджений за ст. 286 ч. 2 КК України на чотири роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на три роки.

В задоволення цивільного позову з ОСОБА_1 стягнуто на користь Бершадсь-кої ЦРЛ 176 грн. 60 коп. витрат, понесених на стаціонарне лікування загиблого.

Як вбачається з вироку суду ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за те. що 23.04.2006 року біля 17 годин в АДРЕСА_1 Бершадського р-ну проїжджаючи по АДРЕСА_1 та керуючи мотоциклом МТ-10 державний №НОМЕР_1 порушив поло­ження п. п. 2.1, 2.3, 2.9, 21.1 Правил дорожнього руху України і перебуваючи в стані алко­гольного сп'яніння та не маючи прав на керування транспортними засобами перевозив без шолома пасажира ОСОБА_3 на не призначеному для перевезення пасажирів причепі, переобладнаному під вантажну платформу на крилі колеса якого і знаходився ОСОБА_3, який теж був у нетверезому стані і під час проїзду перехрестя доріг не втримався на крилі платформи мотоцикла, впав навзнич на дорогу та отримав тяжкі тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми яка через декілька днів і потягнула смерть ОСОБА_3

В своїй апеляції на даний вирок визнаючи свою вину у вчиненні злочину та прави­льність кваліфікації його дій ОСОБА_1 просить змінити вирок і пом'якшити йому

покарання з застосуванням ст. 75 КК України мотивуючи це тим, що, на його думку, при­значаючи покарання суд не врахував, що воно хоча і не виходить за межі санкції ст. 286 ч. 2 КК України за своїм розміром є явно несправедливим внаслідок тяжкості, тобто не від­повідає ні ступеню тяжкості злочину, ні особі засудженого. Крім того, на думку апелянта, суд не врахував також і позиції потерпілої ОСОБА_2 - матері загиблого, яка пройшла суд суворо його не карати. Він вважає також, що суд не врахував тієї обставини, що після дорожньої пригоди він все робив, щоб врятувати ОСОБА_3, з яким товаришував та до­помагав його матері, а також, що на його утриманні знаходиться неповнолітня дитина.

Потерпіла ОСОБА_2 просить вирок змінити і пом'якшити покарання ОСОБА_1, не позбавляти його волі, оскільки він і раніше і в теперішній час допомагав їй і може допомагати в майбутньому.

В апеляції прокурора зі змінами ставиться питання про зміну вироку та виключен­ня з нього застосування до ОСОБА_1 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на три роки оскільки ОСОБА_1 таких прав взагалі не мав.

Заслухавши доповідача, виступ прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, який приймав участь в суді першої інстанції зі змінами, перевіривши матеріали криміна­льної справи, обговоривши доводи апелянтів колегія суддів приходить до висновку, що апеляція прокурора зі змінами підлягає повному задоволенню, а інші апеляції задоволен­ню не підлягають.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи засуджений ОСОБА_1 взагалі не має прав на керування транспортними засобами, а відтак він і не може бути позбавле­ний їх, про що зазначено і в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання». Отже до­даткове покарання ОСОБА_1 призначено незаконно і підлягає виключенню з виро­ку.

Доводи апелянта-засудженого ОСОБА_1 про те, що призначаючи йому пока­рання суд не врахував ряду зазначених ним обставин та даних про його особу є необгрун­тованими.

На думку колегії суддів районний суд призначаючи ОСОБА_1 основне по­карання дотримався положень ст. ст. 50 та 65 КК України про мету покарання та загальні засади його призначення, зокрема, що воно має на меті поряд, в першу чергу, з карою за вчинене, ще й виправлення засуджених, а також запобігання вчинення ними нових злочи­нів та вчинення злочинів іншими особами. Врахував суд і тяжкість вчиненого злочину, а саме те, що злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України згідно ст. 12 цього ж кодексу відноситься до тяжких. Тому доводи ОСОБА_1,, що суд не врахував ступінь тяжкос­ті злочину є безпідставними. Врахував суд і те, що потерпілий від злочину загинув.

Районним судом взято до уваги і дані про особу засудженого, а саме, що він неод­норазово раніше судимий за вчинення умисних злочинів, належних висновків для себе не зробив і через півроку після звільнення з місць позбавлення волі, перебуваючи в нетвере­зому стані, нехтуючи інтересами інших громадян сів за кермо транспортного засобу і пе­ревозив на необладнаному для перевезення пасажирів причепі потерпілого, усвідомлюю­чи що той може випасти з нього і нехтував цим.

Те, що засуджений може допомагати матері загиблого суд врахував призначаючи йому покарання ближче до нижньої межі санкції ст. 286 ч. 2 КК України.

За таких обставин колегія суддів не знаходить підстав для застосування до засу­дженого ст. 75 КК України.

З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 366, 377 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію прокурора зі змінами задовольнити, а апеляції засудженого ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Бершадського районного суду від 13 червня 2006 р. стосовно ОСОБА_1 змінити і виключити з вироку вказівку про засудження ОСОБА_1 до додаткового покарання у виді позбавлення права на керування транспортними за­собами на три роки.

В решті вирок залишити без змін.

На ухвалу можуть бути подані касаційні скарги (подання прокурора) безпосередньо до касаційного суду - Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України протягом шести місяців з моменту набрання нею законної сили.

Судді: