Справа № 2-а-1770/11

П О С Т А Н О В А  

іменем України

"27" квітня 2011 р. Суддя  Святошинського  районного суду  м. Києва

                                   Наборозняк М.І.

розглянувши у м.Києві  в  порядку  скороченого  провадження   адміністративну  справу  за позовом  ОСОБА_1  до  Управління  Пенсійного фонду  України  у  Святошинському  районі  м.Києва про  визнання  неправомірними  дій.  зобов*язання  відповідача  провести перерахунок    та  виплату  пенсій,

                                                  встановив:

Позивач  17.02.2011 року звернувся до суду з позовом  до  відповідача в  якому  просить:

-      Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва, щодо нарахування та виплати мені державної пенсії з 18.06.2010 року  за віком розрахованих від встановленого законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність протиправними.

-     Зобов’язати провести   перерахунок    державної  пенсії,  як  постраждалому  внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії 2  група  інвалідності в  розмірі   8 мінімальних   пенсій  за  віком , а  також   пенсії  за  шкоду, заподіяну  його здоров*ю в  розмірі  75%   від  мінімальної  пенсії   за  віком     згідно  зі  ст. 50,  ч.4  ст. 54  Закону України «Про  статус   і  соціальний  захист громадян, які  постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи»    з 18.06. 2010 року.

-     Зобов’язати Управління  Пенсійного фонду  України  у  Святошинському  районі  м.Києва виплатити, у зв’язку з проведенням вищевказаного перерахунку пенсії, за період з 18.06.2010 року по дату прийняття рішення включно з урахуванням проведених виплат.

   Представник відповідача надав  письмові  заперечення,  в  яких  позов  не  визнав, вказав, що  позивач   пропустив  6 місячний строк звернення  до  суду за  захистом  свого  права , тому  просить  застосувати  норми щодо  пропущення строку  та  відмовити  на  цій  підставі у  задоволенні  вимог  позивача (ст.ст. 99, 100 КАС України), вважає, що  підстав  для  поновлення  такого  строку  немає, оскільки доказів  про   поважність   причин  пропуску  вказаного  строку   позивач  не  надав.

          Також  посилається  на   те, що Законом України «Про  державний  бюджет   України  на  2008 рік  та про  внесення змін  до  деяких  законодавчих  актів України» внесено зміни  до  ст.  54 Закону України «Про  статус   і  соціальний  захист громадян, які  постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи»   та встановлено, що  мінімальний  розмір  пенсії  по  інвалідності  2 групи  для  учасників  ліквідації   наслідків аварії на ЧАЕС  у 1986 році –120%  прожиткового  мінімуму  для осіб,  які  втратили працездатність.  

Тому  позивачу   із  врахуванням  вказаного  у Законі  про бюджет  прожиткового  мінімуму  була  призначена  та  виплачена  пенсія. В  подальшому  її розмір  підвищувався у  зв’язку  із урядовими  Постановами  від 28 травня  2009 року  №530; від 16.07.2009 року  №654.  Додаткова  пенсія  позивачу  призначалась  у  зв*язку зі  змінами,  внесеними  Законом України «Про  державний  бюджет   України  на  2008 рік  та про  внесення змін  до  деяких  законодавчих  актів України» до  ст.  52 Закону України «Про  статус   і  соціальний  захист громадян, які  постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи». З січня  2010 року  додаткова  пенсія  позивачу  виплачується  в розмірі  139 грн, з квітня 2010 року –141,2 грн, з липня  2010 року –141,80 грн, з жовтня  2010 року -144,60 грн, з січня -150 грн.

Також  вважає, що  пенсія  позивачу  не  повинна  пов*язуватись  із  визначеним   законами  про  державний  бюджет  на  відповідний  рік  розміром  прожиткового  мінімуму.

Суд,  дослідивши  матеріали  справи, вважає, що позов   підлягає частковому задоволенню за  таких  обставин.

Відповідно  до  ст.  86 КАС України  суд оцінює  докази,  які  є  у  справі після їх  безпосереднього,  повного  та  об*єктивного дослідження,  ніякі  докази  не  мають  для  суду наперед встановленої  сили.

Позивач  є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, його визнано інвалідом 2 групи. Відповідно до статті 14 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” його віднесено до І категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.  Відповідно до частини першої статті 50 зазначеного закону особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами  2 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю  у розмірі 75  процентів мінімальної пенсії за віком.

Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів 2  групи, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

Позивач має право на  призначення пенсії в розмірі, не нижче 8 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення вказаного спору, крім того, воно гарантується ч.2  ст. 46 Конституції України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України  органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.          

          Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають частина перша статті 50 та частина четверта статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” , а не постанови Кабінету Міністрів України “Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету” яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

          Суд  не  приймає до уваги посилання відповідача на частину п'яту статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.

          Зі приписів статей 50 та 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

          За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

          Відповідно до частини третьої статті 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” ,  яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового прожиткового мінімуму.

          Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

          Відповідно до частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

          Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

          Оскільки позивачеві слід визначити пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Аналізуючи зазначені    сторонами (в  позовній  заяві  та  запереченнях  відповідача) норми  законодавства  суд  приходить  до  висновку  про  те, що  оскільки    Законом  №231  від 5.10.2006 року Верховна Рада України  внесла    доповнення   до Закону України «Про  статус   і  соціальний  захист громадян, які  постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи» ст. 71,  в  якій  вказано  про  те, що   дія  положень  цього Закону  не  може  призупинятись  іншим  законодавством,  крім законів  про  внесення змін  до   цього Закону,  то інші  органи  державної  влади  та  управління  не  вправі   змінювати  приписи   зазначеного  закону,  на  який  посилається  позивач, як  на  правову  підставу  своїх  позовних  вимог.

За  таких  підстав   основна  та  додаткова  пенсія  позивачу  на  думку  суду  повинна виплачуватись   в  розмірі,  визначеному   ст. ст. 50, 54 Закону України «Про  статус   і  соціальний  захист громадян, які  постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи» із  врахуванням  приписів  ст. 67  вказаного закону.

За  таких  підстав   суд  вважає, що  вимоги  позивача   підлягають  судовому  захисту  із   застосуванням    приписів  вказаної  норми  закону.

          Керуючись ст. ст. 158-163 КАС  України, суд,

                                                          вирішив:

      Позов  задовольнити частково.

       Визнати  неправомірними  дії  відповідача щодо не здійснення перерахунку пенсії  ОСОБА_1 за період з 18.06.2010 року;

       Зобов*язати  Управління  Пенсійного фонду  України  у  Святошинському  районі м.Києва (м.Київ, вул.Корольова, 5-а)  провести   перерахунок    із  врахуванням  проведених  виплат  та  виплатити  ОСОБА_1,   який  проживає у АДРЕСА_1, кв.225, державну   пенсію  як  постраждалому (учаснику  ліквідації)  внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії 2 група  інвалідності згідно  зі  ст. 54  Закону України «Про  статус   і  соціальний  захист громадян, які  постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи»із  розрахунку  не  нижче  8  мінімальних  пенсій  з 17.08.2010  року.

 Зобов*язати  Управління  Пенсійного фонду  України  у  Святошинському  районі м.Києва  провести   перерахунок   із  врахуванням  проведених  виплат  та  виплатити  ОСОБА_1,   та додаткову   пенсію за шкоду заподіяну,  як  постраждалому (учаснику  ліквідації)  внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії 2 група  інвалідності згідно  зі  ст. 50  Закону України «Про  статус   і  соціальний  захист громадян, які  постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи»додаткову   пенсію  за  шкоду, заподіяну  його здоров*ю в  розмірі 75%   від  мінімальної  пенсії   за  віком з 17.08.2010 року .

Апеляційна  скарга   на   постанову  суду    може  бути  подана  протягом    10 днів з дня  отримання  її  копії до Київського апеляційного адміністративного    суду    через  районний  суд.

Суддя