Справа №  2-430/11

РІШЕННЯ

Іменем    України

27 квітня 2011 року                                                                                 м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді                    Гусєвої Н.Д.,

при секретарі                               Максимчук О.І.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Арцизі Одеської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

встановив:

Позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів з відповідача на її користь на утримання їх спільної дитини –сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, щомісячно в твердій грошовій сумі в розмірі 800 гривень з наступною індексацією відповідно до закону, з дня пред’явлення позову і до досягнення дитиною повноліття. В своєму позові позивачка посилається на те, що з відповідачем по справі вона перебувала у зареєстрованому шлюбі. Від цього шлюбу мають малолітню дитину, який проживає разом з позивачкою. В наявний час сторони проживають окремо. Позивачка вказує на те, що їй одній важко утримувати дитину, а відповідач добровільно не надає матеріальної допомоги на утримання сина, тому вона змушена звернутися до суду з зазначеним позовом.

У судове засідання позивачка не з’явилася, але надіслала до суду заяву, в якій уточнила позовні вимоги та просила суд стягнути з відповідача аліменти на її користь на утримання сина щомісячно в частці від його доходу (заробітку) в розмірі 1/4 частини, з дня пред’явлення позову і до досягнення дітьми повноліття. Крім того, позивачка просила суд про розгляд справи в її відсутність.

Відповідач в судове засідання не з’явився, надіслав до суду заяву, в якій просив суд про розгляд справи в його відсутність, уточнені позовні вимоги позивачки визнав в повному обсязі, згоден виплачувати аліменти на користь позивачки у зазначеному нею розмірі. Надав суду довідку про місце роботи та заробіток.

У зв’язку з неявкою сторін в судове засідання, від яких надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням ч. 2 ст. 158 ЦПК України, судом, у відповідності до ч.2 ст.197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають із сімейного законодавства, пов'язані з обов’язком батьків утримувати малолітню дитину, тому, при вирішенні спору між сторонами, слід керуватися Сімейним Кодексом України.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивачки підлягають задоволенню в повному обсязі тому, оскільки засновані на законі та доведені матеріалами справи.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Шлюб між сторонами розірваний, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу (а.с.4). Сторони мають малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в свідоцтві про його народження батьком вказаний ОСОБА_2 –відповідач по справі (а.с.3). Згідно довідки про середню заробітну плату, наданої відповідачем, ОСОБА_2 працює в ТОВ «Стікон»з 20.09.2004 року та отримує заробітну плату.

Згідно ст.141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Такий принцип рівності прав та обов'язків батьків щодо дитини ґрунтується на нормах Конституції України, які проголошують, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах (ст. 21), громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (ст.24).

Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 Сімейного кодексу України на батьків покладено обов’язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.

Згідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Отже, обов'язок батьків з утримання своїх дітей виникає незалежно від факту реєстрації шлюбу, наявності між ними фактичних шлюбних відносин або спільного проживання. Батьки зобов'язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов'язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним.

Відповідно до роз’яснень, що надані у п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Ч.3 ст. 181 СК України передбачає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в долі від доходу його матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. (ч.1 ст.183 СК України). Згідно ч.2 ст.182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу, згідно якої розмір аліментів, визначений  судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

В судовому засіданні було встановлено, що відповідач є батьком малолітнього ОСОБА_4, що підтверджено свідоцтвом про його народження, зобов’язаний утримувати сина, який проживає з матір’ю до досягнення ним повноліття.

Таким чином, виходячи з аналізу перелічених норм закону, враховуючи обставини та матеріали справи, суд приходить до висновку, що не зважаючи на те, що шлюб між сторонами розірваний та вони проживають окремо, відповідач, будучі батьком дитини, проживаючи окремо, зобов’язаний утримувати свого малолітнього сина, який проживає з матір’ю до досягнення ними повноліття.

Суд вважає за необхідне визначити розмір аліментів, які відповідач повинен виплачувати на користь позивачки на утримання дитини до його повноліття, в розмірі 1/4 частки від його заробітку (доходу), який не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

З огляду на викладене, на стан здоров'я і матеріальне становище дитини, приймаючи до уваги обов’язок батька дитини утримувати дитину, стан здоров'я і матеріальне становище платника аліментів та його згоду на виплату аліментів на утримання дитини в зазначеному позивачкою розмірі, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги позивачки, та стягувати аліменти з батька малолітнього ОСОБА_4 на користь позивачки на утримання дитини в розмірі, зазначеному позивачкою.

Відповідно до ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України суд вважає необхідним покласти на відповідача витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та сплати судового збору.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд вважає необхідним допустити негайне виконання судового рішення в межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ч.3 ст. 181, ст.ст. 182, 183, 191 СК України, ст.ст. 6, 15, 30, 62, 84, 88, 208, 213, 215, 367 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити повністю.  

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН:НОМЕР_1, працюючого інженером-проектировщиком І категорії в ТОВ «Стікон», місце проживання якого зареєстроване в с.АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти у розмірі 1/4 частки від усіх видів щомісячного заробітку (доходу), але не менш 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позовної заяви, тобто з 08 лютого 2011 року та до досягнення повноліття ОСОБА_4, тобто до 11 грудня 2017 року.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 судові витрати: на користь держави судовий збір в розмірі 51 (п’ятдесят одної) гривні; на користь Територіального управління державної судової адміністрації України Одеської області витрати, пов’язані з інформаційно-технічним забезпеченням розгляду справи у розмірі 120 (сто двадцять) гривень.

Допустити негайне виконання судового рішення в межах суми платежів за один місяць.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Арцизький районний суд Одеської області шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Суддя

Арцизького районного суду                                                           Гусєва Н.Д.