ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.05.2011 року Справа № 16/31-11
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Головка В.Г. (доповідач)
суддів: Логвиненка А.О., Стрелець Т.Г.
при секретарі: Ревковій Г.О., Ковзикові В.Ю.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 довіреність від 12.04.2011
від відповідача: ОСОБА_2 довіреність від 03.03.2011
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "ПроАгро" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2011р. у справі №16/31-11
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ПроАгро", м. Донецьк
до селянського фермерського господарства "Долина", с. Володимирівка Межівського району Дніпропетровської області
про стягнення 123 041грн. 18коп.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2011р. у справі №16/31-11 (суддя Загинайко Т.В.) визнано частково недійсним пункт 6.4 Договору від 05.02.2010р. №050210 в частині права вимоги від продавця оплати вартості непоставленої у строк продукції по ринковим цінам, встановленим на продукцію на день пред’явлення такої вимоги. Позов задоволено частково. Стягнуто з селянського фермерського господарства "Долина" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ПроАгро" 35 956 грн. 40 коп. –заборгованості, 17 978грн. 20коп. –штрафу, 3713грн. 58коп. –пені, 576грн. 48коп. - витрати по сплаті державного мита та 110 грн. 57 коп. –витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.
Не погодившись з зазначеним рішенням господарського суду, позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати в частині відмови в позові як прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, посилаючись на наступне:
- при винесенні судом рішення були порушенні норми матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст.525, 526, 215, 203, 627, 628, 629, 611, 624 Цивільного кодексу України, ст.173, ч.3 ст.179, 193, ч.2 ст.265, 232 Господарського кодексу України;
- суд вийшов за межі заявлених позовних вимог, не виконуючи при цьому вимоги п.2 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, тощо.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просив відмовити скаржнику в задоволенні апеляційної скарги та прийняти нове рішення, яким позивачеві повністю відмовити в задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами 05.02.2010р. було укладено договір №050210, за умовами якого продавець зобов’язується поставити та передати у власність, а покупець оплатити та прийняти пшеницю 6-го класу, ячмінь фуражний, кукурудзу українського походження врожаю 2010 року, іменовану надалі –продукція, на умовах самовивозу покупця зі складу продавця; кількість продукції в заліковій вазі складає 143,420тн, а саме: пшениця 6-го класу –75,910тн, ячмінь фуражний –21,500тн, кукурудза –46,010тн; ціна продукції складає: для пшениці - 760 грн. за одну тону, в т.ч. ПДВ; для ячменю –760 грн. за одну тону, в т.ч. ПДВ; для кукурудзи –760 грн. за одну тону, в т.ч. ПДВ.
Загальна вартість продукції, що поставляється по Договору (з ПДВ) складає 108999,20грн.
Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Договору підставою для поставки продукції є рахунок, виписаний продавцем та оплачений покупцем; поставка продукції в повному обсязі здійснюється в строк до 15 серпня 2010р. включно, на умовах самовивозу зі складу продавця; поставка продукції підтверджується наступними документами: - оригіналом податкової накладної та рахунком-фактурою продавця.
Згідно пункту 5.1 Договору покупець здійснює передплату 100% вартості продукції на розрахунковий рахунок продавця або шляхом внесення готівки в касу продавця протягом 1-го банківського дня з дня надання рахунку.
Позивач на виконання умов укладеного договору на підставі виставлених відповідачем протягом лютого-квітня 2010р. рахунків здійснив попередню оплату продукції на загальну суму 109000грн. 00коп., що підтверджується платіжними дорученнями.
Відповідачем на виконання умов Договору було передано позивачу пшеницю 6 кл у кількості 28,600тн на суму 21 736грн. 00коп., кукурудзу у кількості 46,01тн на суму 34967грн. 67коп. та ячмінь у кількості 21,500тн на суму 16340грн. 00коп., загальна вартість поставленої продукції складає 73043,67грн., що підтверджується прибутковими накладними.
В порушення наведених вимог законодавства та умов договору відповідач зобов’язання не виконав по поставці позивачу пшениці у кількості 47,31тн. на загальну суму 35 956грн. 40коп., яка була оплачена позивачем.
Позивач 20.12.2010 року направив відповідачу вимогу про оплату вартості непоставленої в строк продукції за ринковими цінами відповідно до п. 6.4 договору, яка залишилася без відповіді, що стало підставною для звернення до суду.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно пункту 6.3 Договору у випадку прострочення поставки продукції (пункт 4.1) продавець сплачує покупцю неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми заборгованості за кожен день непоставленої в строк продукції.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи зі строку прострочення поставки продукції, неустойка за розрахунком позивача складає 3713грн. 58коп.
Зазначений розрахунок відповідачем в установленому порядку не спростовано, тому суд правомірно стягнув на користь позивача пеню в сумі 3713,58грн.
Разом з тим, суд помилково дійшов до висновку щодо визнання частково недійсним пункту 6.4 договору 05.02.2010р. №050210 в частині права вимоги від продавця оплати вартості непоставленої у строк продукції по ринковим цінам, встановленим на продукцію на день пред’явлення такої вимоги.
Згідно ст.627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За статтею 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.
Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.
Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладаючи договір від 05.02.3010р., сторони на власний розсуд визначили його умови, в тому числі щодо відповідальності сторін за його невиконання.
Відповідно до пункту 6.4 Договору у випадку, якщо продукція не буде передана покупцю в строки, зазначені пунктом 4.1 даного договору, покупець має право вимагати від продавця оплати вартості непоставленої в строк продукції по ринковим цінам, що встановлені на продукцію на день пред’явлення такої вимоги, та штрафу в розмірі п’ятдесят відсотків від вартості продукції, що непоставлена покупцю.
Згідно довідки Інспекції якості формування ресурсів сільськогосподарської продукції від 06.12.2010 року №01-08/281 середня закупочна, тобто ринкова ціна на пшеницю 6-го класу в листопаді 2010 року складала 1600грн. за 1 тонну.
Отже, рішення суду в частині визнання частково недійсним пункту 6.4 Договору від 05.02.2010р. №050210 в частині права вимоги від продавця оплати вартості непоставленої у строк продукції по ринковим цінам, встановленим на продукцію на день пред’явлення такої вимоги рішення, та стягнення основного боргу підлягає скасуванню.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що розмір основного боргу, який підлягає стягненню з відповідача за не поставку пшениці у кількості 47,31тн за ринковими цінами підлягають задоволенню в сумі (47,31х1600) 75 696,00грн.
Надана відповідачем копія товарно-транспортної накладної №010973 від 11.03.2010р. як доказ поставки додатково 28,34тн пшениці не приймається колегією суддів до уваги, оскільки на ній відсутня відмітка щодо отримання позивачем цієї кількості продукції, а додаткових належних та допустимих доказів поставки, у тому числі на вимогу суду, відповідачем не надано.
Вартість непоставленої покупцю пшениці без урахування ринкових цін складає 35 956,40грн., тому 50% штрафу від вказаної суми відповідно до вимог п.6.4 договору складає 17 978,20грн., який вірно стягнуто судом.
Враховуючи вимоги п.6.4 договору, судом правомірно відмовлено позивачеві в стягненні штрафу за несвоєчасну поставку кукурудзи та ячменю.
Вимоги апелянта щодо задоволення позову в повному обсязі, у тому числі щодо стягнення штрафу за несвоєчасну поставку кукурудзи та ячменю, не ґрунтуються на законі та умовах договору, тому не підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, рішення господарського суду Дніпропетровської області підлягає частковому скасуванню в частині розміру основного боргу та визнання частково недійсним пункт 6.4 Договору від 05.02.2010р. №050210 в частині права вимоги від продавця оплати вартості непоставленої у строк продукції по ринковим цінам, встановленим на продукцію на день пред’явлення такої вимоги, та стягнення основного боргу відповідно до ст.104 Господарського процесуального кодексу України. В решті рішення суду слід залишити без змін.
Судові витрати слід покласти на обидві сторони пропорційно задоволеним позивним вимогам відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України,
Керуючись ст.99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ПроАгро" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2011р. у справі №16/31-11 скасувати частково в частині визнання частково недійсним пункту 6.4 договору від 05.02.2010р. №050210 в частині права вимоги від продавця оплати вартості непоставленої у строк продукції по ринковим цінам, встановленим на продукцію на день пред’явлення такої вимоги рішення, та стягнення основного боргу.
Стягнути з селянського фермерського господарства "Долина" (код 32058004) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ПроАгро" (код 36560702) 75696,00грн. –основного боргу, 973,86грн. - державного мита, 186,80грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 486,93грн. - мита за перегляд справи в апеляційному порядку.
В решті рішення суду залишити без змін.
Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий В.Г.Головко
Судді Т.Г.Стрелець
А.О.Логвиненко