КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.05.2011 № 7/062-10-12/110-10
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Мальченко А.О.
Майданевича А.Г.
за участю секретаря судового засідання Рижової В.В.
за участю представників
від позивача: не з’явилися
від відповідача: не з’явилися
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „МГ-Центр” на рішення господарського суду Київської області від 22.02.2011 року
у справі № 7/062-10-12/110-10 (суддя Дьоміна С.Ю.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства „Дослідно-експериментальне управління зварювальної техніки”, м. Боярка Києво-Святошинського району Київської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю „МГ-Центр”, м. Боярка Києво-Святошинського району Київської області
про стягнення заборгованості
ВСТАНОВИВ:
До господарського суду Київської області звернулося Відкрите акціонерне товариство „Дослідно-експериментальне управління зварювальної техніки” з позовом (з урахуванням заяв про зміну предмету позову) до Товариства з обмеженою відповідальністю „МГ-Центр” про розірвання договору оренди нежилого приміщення, укладеного 14.11.2008 року між сторонами по справі, посвідченого 14.11.2008 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу ОСОБА_1 і зареєстрованого в реєстрі за № 2660; про виселення відповідача з нежилої будівлі (будинок навчального центру) загальною площею 532,9 кв.м, яка знаходиться за адресою: Київська область, м. Боярка, вул. 50-річчя Жовтня, 15-А та передачу зазначеної будівлі позивачу; про стягнення з відповідача на користь позивача 208 767 грн. 77 коп. заборгованості з орендної плати.
Справа розглядалася судами неодноразово. Постановою Вищого господарського суду України було залишено без змін рішення господарського суду України від 01.06.2010 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.08.2010 року в частині розірвання договору оренди та виселення відповідача з орендованого приміщення. В частині стягнення 208 767 грн. 77 коп. судові рішення судів попередніх інстанцій було скасовано та в цій частині справу передано на розгляд суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог та за період з 14.11.2008 року по 18.08.2010 року просив стягнути з відповідача 78 365 грн. 68 коп. заборгованості з орендної плати.
Останнім рішенням від 22.02.2011 року господарський суд Київської області позов ВАТ „Дослідно-експериментальне управління зварювальної техніки” до ТОВ „МГ-Центр” задовольнив повністю. Стягнув з ТОВ „МГ-Центр” на користь ВАТ „Дослідно-експериментальне управління зварювальної техніки” борг у сумі 78 365 грн. 68 коп., 2 087 грн. 68 коп. витрат на сплату державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду ТОВ „МГ-Центр” звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 22.02.2011 року по справі № 7/062-10-12/110-10 і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2011 року апеляційна скарга відповідача була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 7/062-10-12/110-10 у судовому засіданні за участю представників сторін.
В судові засідання 18.04.2011 року та 12.05.2011 року повноважні представники відповідача не з’являлися та про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Також в судове засідання 12.05.2011 року не з’явилися і повноважні представники позивача, хоча в попередньому судовому засідання представник позивача був присутній і про час та місце наступного судового засідання був повідомлений під розписку. Після обговорення судова колегія дійшла висновку, що неявка повноважних представників сторін не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті. Позивач надіслав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому проти вимог апеляційної скарги заперечував.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія виходить із наступних обставин.
14.11.2008 року Відкрите акціонерне товариство „Дослідно-експериментальне управління зварювальної техніки” (орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю „МГ-Центр” (орендар) уклали Договір оренди нежилого приміщення, відповідно до умов якого орендодавець надавав, а орендар приймав в строкове платне володіння та користування нежилу будівлю (будинок навчального центру), з метою підприємницької діяльності, яке знаходиться за адресою м. Боярка, вул. 50-річчя Жовтня, 15-А. Загальна площа орендованого приміщення складала 532,9 кв.м. Строк використання орендарем об’єкта оренди за даним Договором встановлювався на 20 років з дати набрання чинності даним Договором. Сторонами було встановлено, що розмір орендної плати за один місяць дорівнює 15 грн. на місяць без ПДВ за один метр квадратної площі. Орендар мав сплачувати орендну плату щомісяця, авансом, не пізніше 20 числа місяця.
14.11.2008 року сторонами було підписано акт приймання-передачі нерухомого майна.
Вважаючи, що ТОВ „МГ-Центр” не в повному обсязі виконало свої зобов’язання по розрахункам за орендоване нерухоме майно, ВАТ „Дослідно-експериментальне управління зварювальної техніки” звернулося з позовом до господарського суду.
Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Київської області має бути змінено, виходячи з наступного.
Відповідно до 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Абз. 3 ч. 3 ст. 283 ГК України визначено, що об’єктом оренди можуть бути нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).
Ч. 6 ст. 283 ГК України встановлюється, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
А ч. 1 ст. 286 ЦК України визначено, що орендна плата – це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Даний договір було розірвано з набранням чинності постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.08.2010 року.
Відповідно до розрахунку позову, який міститься в заяві про зменшення розміру позовних вимог від 10.01.2011 року, позивачем за період з 14.11.2008 року по 18.08.2010 року було нараховано відповідачу 202 529 грн. 51 коп. орендної плати.
Позивачем було визначено щомісячну орендну плату у розмірі 9 592 грн. 20 коп. з ПДВ.
Проте відповідно до п.п. 3.2.2 п. 3.2 ст. 3 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, в редакції Закону України від 25.03.2005 року № 2505-IV, не є об’єктом оподаткування операції з передачі майна у схов (відповідальне зберігання), а також у лізинг (оренду), крім передачі у фінансовий лізинг.
Таким чином позивач неправомірно нарахував відповідачу ПДВ на орендну плату. Щомісячний розмір орендної плати мав становити 7 993 грн. 50 коп. без ПДВ.
Таким чином за період з 14.11.2008 року по 18.08.2010 року відповідачу мало б бути нараховано 168 774 грн. 59 коп. орендної плати без ПДВ.
При визначенні розміру заборгованості визначення розміру сплачної відповідачем суми проводиться без врахування сплаченого ПДВ, тобто у розмірі 103 469 грн. 86 коп., а не 124 163 грн. 83 коп.
Сплачена відповідачем сума ПДВ у розмірі 20 693 грн. 97 коп. не може бути зарахована в якості погашення заборгованості по орендній платі, оскільки в неї було інше цільове призначення, а саме вона була зарахована до Державного бюджету України. Питання розрахунків відповідача, позивача з Державним бюджетом України не входить до предмету даного спору.
Таким чином розмір заборгованості відповідача перед позивачем складає 65 304 грн. 73 коп.
Відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання.
Як вбачається з матеріалів справи відповідачем не було подано суду доказів погашення вказаної заборгованості. Натомість відповідач стверджував, що з вересня 2009 року позивач перешкоджав йому у користуванні орендованим майном.
На підтвердження своїх тверджень відповідач послався на лист від 05.08.2009 року № 3, в якому позивач вимагав погасити заборгованість по комунальним платежам, та, крім того, позивач переуклав з суборендарями відповідача окремі договори оренди цього приміщення. Також відповідач послався, що звертався до Управління внутрішніх справ Київської області з приводу перешкоджання позивачем користуватися орендованими приміщеннями.
В матеріалах справи наявні три договори компенсації вартості послуг та витрат, укладені відповідачем 20.09.2008 року з ОСОБА_2., 01.01.2009 року з ФОП ОСОБА_3, 01.07.2009 року з ФОП ОСОБА_4. та протокол обшуку приміщення від 30.11.2010 року складений співробітником СБУ у м. Києві.
Проте на переконання колегії суддів ці докази не підтверджують обставин, на які посилався відповідач. Зазначення позивачем в листі від 05.08.2009 року № 3 про призупинення договору оренди також не має під собою правових підстав, а тому не береться колегією суддів до уваги.
Інших доказів відповідачем надано суду не було. Представники відповідача в судові засідання також не з’являлися. У відзиві на апеляційну скаргу позивач проти викладених відповідачем обставин заперечував.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується, що відповідачем не було доведено суду обставин на які він посилався.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.
Втім місцевим господарським судом неправильно було обраховано розмір орендної плати, що підлягає стягненню з відповідача. Так місцевий господарський суд стягнув з відповідача на користь позивача борг у сумі 78 365 грн. 68 коп., що включає ПДВ. За розрахунками колегії суддів з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 65 304 грн. 73 коп. заборгованості по орендній платі без ПДВ. Рішення місцевого господарського суду має бути змінено в цій частині.
Відповідно до ст. 49 ГПК України колегією суддів апеляційного господарського суду здійснено перерозподіл судових витрат пропорційно до задоволених позовних вимог.
Оскільки предметом даного спору є дві немайнові вимоги про розірвання договору та виселення та майнова вимога про стягнення 208 767 грн. 77 коп., то загальний розмір державного мита, що мав бути сплачений в суді першої інстанції складає 2 257 грн. 68 коп. (85 грн. + 85 грн. + 2 087 грн. 68 коп.). Таким чином з позивача має бути стягнуто в доход Державного бюджету України 170 грн. недоплаченого державного мита за розгляд позовної заяви.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „МГ-Центр” на рішення господарського суду Київської області від 22.02.2011 року по справі № 7/062-10-12/110-10 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Київської області від 22.02.2011 року по справі № 7/062-10-12/110-10 змінити.
Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:
„Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „МГ-Центр” (08151, Київська обл., м. Боярка, вул. 50-річчя Жовтня, 15-А, ідентифікаційний код 34727028) на користь Відкритого акціонерного товариства „Дослідно-експериментальне управління зварювальної техніки” (08151, Київська обл., м. Боярка, вул. 50-річчя Жовтня, 15-А, ідентифікаційний код 04813148) борг у сумі 65 304 грн. 73 коп.; 823 грн. 05 коп. витрат на сплату державного мита, 73 грн. 96 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.”.
3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Дослідно-експериментальне управління зварювальної техніки” (08151, Київська обл., м. Боярка, вул. 50-річчя Жовтня, 15-А, ідентифікаційний код 04813148) в доход Державного бюджету України 170 грн. недоплаченого державного мита за розгляд позовної заяви.
4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Дослідно-експериментальне управління зварювальної техніки” (08151, Київська обл., м. Боярка, вул. 50-річчя Жовтня, 15-А, ідентифікаційний код 04813148) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „МГ-Центр” (08151, Київська обл., м. Боярка, вул. 50-річчя Жовтня, 15-А, ідентифікаційний код 34727028) 65 грн. 30 коп. витрат по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги.
3. Видачу виконавчих документів доручити господарському суду Київської області.
4. Матеріали справи № 7/062-10-12/110-10 повернути до господарського суду Київської області.
Постанова набуває чинності з дня її прийняття.
Головуючий суддя Гаврилюк О.М.
Судді Мальченко А.О.
Майданевич А.Г.