Справа № 2-1934/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня  2011 року                                                                                                       м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя  у складі:

головуючого судді Геєць Ю.В.,

при секретарі: Ровенській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль»в особі Запорізької обласної дирекції «Райфайзен Банк Аваль», ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсним договору іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2008 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до відповідачів ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус ОСОБА_4 про визнання недійсним договору іпотеки.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 12.04.2007 року між нею та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»у особі начальника Відділення «Торговельний центр»Запорізької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль»Попазова Олександра Дмитровича, укладено договір іпотеки, що забезпечує вимоги іпотекодержателя, що витікають з кредитного договору № 014/17-02/4291-50 від 12.04.2007 року, згідно якого відповідач ОСОБА_3 зобов’язується перед ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»повернути кредит у розмірі 28 866,00 доларів США, сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), у розмірі, строки та у випадках, передбачених Кредитним договором, а також виконати інші умови кредитного договору та відшкодувати іпотекодержателю всі можливі збитки, понесені внаслідок невиконання чи неналежного виконання умов кредитного договору. У відповідності до даного договору іпотеки, банк має право у випадку невиконання ОСОБА_3 своїх зобов’язань за кредитним договором отримати задоволення за рахунок майна позивача ОСОБА_1 за договором іпотеки –квартири № 8, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Оскільки договір іпотеки від 12.04.2007 року укладений шляхом обману та з використанням її тяжкого матеріального становища, позивач просила суд визнати недійсним зазначений договір, стягнути з ОСОБА_3 судові витрати та витрати на сплату послу адвоката.

В ході розгляду справи позивач ОСОБА_1 уточнила свої позовні вимоги та просить суд визнати недійсним договір іпотеки від 12.04.2007 року, як укладений під впливом обману.

У судовому засіданні позивач та її представник уточнені позовні вимоги підтримали та просять суд їх задовольнити в повному обсязі. Суду пояснили, що у квітні 2007 року позивач звернулась до своєї колишньої невістки ОСОБА_7 по допомогу в отриманні грошового кредиту, після чого 12.04.2007 року позивач ОСОБА_1 прибула до відділення банку разом із ОСОБА_7 та її співмешканцем. Позивач ОСОБА_1 зазначила, що під час підписання документів їй не було задано жодного питання, ані нотаріус, ані представник банку документи уголос не зачитували, не перевіряли у неї документів. Самостійно прочитати документи, які підписувала, та розчути розмову між відповідачем ОСОБА_3, представником банку та нотаріусом позивач не могла, оскільки має дуже слабкий зір та слух. Усі подальші спроби позивача знайти ОСОБА_3 та ОСОБА_7 з метою з’ясування незрозумілих для себе питань, виявились марними, гроші вона так і не отримала. Позивачу також не були відомі наслідки укладення договору іпотеки від 12.04.2007 року, оскільки вона ніколи б не поручилась за виконання зобов’язань чужої для неї людини єдиним житлом.

Представник відповідача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, в запереченнях на позовні вимоги посилається на наступні обставини: видача кредиту є певною процедурою, що вимагає від її сторін виконання певних підготовчих дій. Так, позивач ОСОБА_1 для укладення договору іпотеки від 12.04.2007 року отримала та надала до банку всі необхідні для його укладення документи, що свідчить про спрямованість її дій і особисто займалась підготовкою пакету документів, необхідних для укладання договору іпотеки. Також, при нотаріальному посвідченні договору іпотеки від 12.04.2007 року встановлено особу позивача та перевірено її дієздатність, про що зроблена відповідна відмітка на договорі та жодної обставини, що б вказувала на обмеженість дієздатності ОСОБА_1 при укладанні зазначеного договору не виявлено. Факт обману, на який посилається позивач як підставу визнання правочину недійсним, на думку представника відповідача позивачем не доведено.

Відповідач ОСОБА_3 та третя особа по справі –приватний нотаріус ОСОБА_4 у судове засідання не з’явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини своєї неявки у судове засідання суду не повідомили, заяв або клопотань, які б перешкоджали розгляду справи за їх відсутності до суду від них не надходило. У матеріалах справи міститься письмове заперечення відповідача ОСОБА_3, зі змісту якого слідує, що між ним та позивачкою ОСОБА_1 виникла усна домовленість на придбання транспортного засобу для забезпечення діяльності магазину позивача за рахунок кредитних коштів, отриманих ОСОБА_3, під заставу майна позивача.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи,  суд вважає, що доводи позивача не знайшли свого підтвердження, відповідно позовні вимоги не підлягають  задоволенню, зважаючи на наступне.

Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за заявою фізичних або юридичних осіб, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами й іншими особами, що беруть участь у справі.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 12.04.2007 року Відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», праванаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», (іпотекодержатель) у особі начальника Відділення «Торговельний центр»Запорізької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль»Попазова Олександра Дмитровича, уклали з ОСОБА_1, 1948 року народження договір іпотеки (а.с. 9-10). Даний договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що витікають з кредитного договору № 014/17 - 02/4291 - 50 від 12.04.2007 року (а.с. 11-12), згідно якого боржник - ОСОБА_3 зобов'язується перед іпотекодержателем повернути кредит у розмірі 28 866,00 (двадцять вісім тисяч вісімсот шістдесят шість доларів США), сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), у розмірі, строки та у випадках, передбачених кредитним договором, а також виконати інші умови кредитного договору та відшкодувати іпотекодержателю всі можливі збитки, понесені внаслідок невиконання чи неналежного виконання умов кредитного договору.

У відповідності до даного договору іпотеки, іпотекодержатель має право у випадку невиконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором отримати задоволення за рахунок майна іпотекодавця за договором іпотеки - тобто майна ОСОБА_1.

Предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: квартира № 8, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який належить іпотекодавцю на праві власності, що підтверджується договором дарування. Згідно з Витягом № 14128405, виданим Запорізьким міським бюро технічної інвентаризації від 04.04.2007 року балансова вартість Предмета іпотеки становить 20 977 грн.(двадцять тисяч дев'ятсот сімдесят сім) гривень. Згідно п. 1.5 договору іпотеки заставна вартість предмета іпотеки визначається сторонами у сумі 208 757, 00 грн. Заставна не оформлювалася, на строк дії цього договору предмет іпотеки залишається у володінні іпотекодавця.

Позивачем ставиться питання про визнання недійсним договору іпотеки з підстав передбачених ст. 230 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним.  Обман має місце, якщо сторона правочину заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину другою стороною, або якщо вона замовчує їх існування.

За змістом зазначеної норми закону правочин може бути визнаний таким, що вчинений під впливом обману, у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману є умисел. Установлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину за ст. 230 ЦК України.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Разом з тим обман щодо мотиву, тобто внутрішнього спонукання особи до здійснення правочину, не має істотного значення.       

Як зазначає позивач, 12.04.2007 року при підписанні оскаржуваного договору, жодного питання їй не було задано, ні нотаріус, ні представник банку не читали уголос документів, не перевіряли у ОСОБА_1 документи, питання, які вирішувалися між відповідачем ОСОБА_3, представником банку та нотаріусом позивач ОСОБА_1, перебуваючи з ними поруч, не розчула. Відповідно до наданих суду медичних документів позивач з 1987 року має професійне захворювання «Неврит слухового нерву», у 2007 році їй встановлено діагноз хронічна двостороння туговухість. Позивач маючи поганий зір не мала змоги прочитати документи, які підписує, оскільки вони надруковані  дрібним шрифтом, та через суттєві вади слуху не могла чітко усвідомити суттєві обставини договору іпотеки від 12.04.2007 року. На думку позивача відповідачі по справі були обізнані щодо її поганого слуху і зору, та шляхом обману змусили її підписати договір іпотеки від 12.04.2007 року, чим поставили під загрозу її майнове право, оскільки іншої нерухомості позивач не має, отже договір іпотеки від 12.04.2007 року повинен бути визнаний недійсним.

Проте зазначені позивачем обставини не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів про те, що між позивачем та її колишньою невісткою ОСОБА_7 існувала попередня домовленість щодо надання допомоги позивачу в отриманні кредиту суду не надано. Доводи позивача про те, що вона раніше не знала відповідача ОСОБА_3 та вперше його побачила при підписанні договору іпотеки у нотаріуса, спростовуються самою позовною заявою, де ОСОБА_1 зазначає, що в квітні 2007 року вона мала розмову з колишньою невісткою та ОСОБА_3, знала його соціальний статус, називаючи співмешканцем невітки.

В наданій в якості доказу медичній довідці ОСОБА_1 станом на 24.10.2007 року – перевіркою зору скарг не встановлено, а діагноз „двостороння тугоухість” встановлено 24.10.2007 року, тобто вже після укладання договору іпотеки 12 квітня 2007 року.

З матеріалів нотаріальної справи вбачається, що ОСОБА_1 для укладення договору іпотеки отримала Витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно № 14128405 від 04.04.2007 року, надала нотаріусу його оригінал разом з оригіналами правовстановлюючих документів, а саме: технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1, Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 4019687 від 01 липня 2004 року, що свідчить про те, що ОСОБА_1  усвідомлювала спрямованість власних дій і особисто займалася підготовкою пакету документів необхідних для укладання договору іпотеки. Також, до нотаріальної контори ОСОБА_1  подана заява, відповідно до якої остання стверджувала, що на час передачі квартири малолітніх та неповнолітніх дітей, які мають право власності на зазначене нерухоме майно, або право користування ним, вона не має, положення Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», їй нотаріусом роз’яснені (а.с. 80-91).

Посилаючись на ст. 230 ЦК України, позивачем не доведено наявності умислу на введення в  оману з боку відповідачів ВАТ «Райффазен Банк Аваль та ОСОБА_3, що могло бути виражено в  повідомленні відомостей, які не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мають істотне значення для угоди, що укладається.

Отже, все зазначене свідчить, що оспорюваний позивачем договір був спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. А позивач в даному випадку лише покладався на добросовісність відповідача та виконання ним своїх зобов’язань за кредитним договором, тобто діяв необережно, на свій страх і ризик. Проте такі обставини не свідчать про його обман відповідачами по даній справі, а отже і про його укладення з пороком волі продавця.

За таких обставин, суд вважає, що в межах заявлених позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль»в особі Запорізької обласної дирекції «Райфайзен Банк Аваль», ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсним договору іпотеки, -  залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя                                                                                                          Ю.В. Геєць