У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 12 вересня 2006 року кримінальну справу за касаційним подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Апеляційного суду Харківської області від 1 червня 2006 року.

         Цим вироком

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 15, п.п. 2, 7 ч. 2 ст. 115 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 6 років 6 місяців позбавлення волі.

         Стягнуто з ОСОБА_1 на користь: законного представника потерпілого ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди 145 грн. 76 коп. та моральної - 20000 грн.; Харківського інституту загальної та невідкладної хірургії АМН України на відшкодування витрат за стаціонарне лікування ОСОБА_3 - 3456 грн. 49 коп. та на користь НДЕКЦ УМВС України в Харківській області судові витрати за проведення експертиз - 211 грн. 85 коп.

         Згідно з вироком, ОСОБА_1 визнано винним у тому, що 7 листопада 2005 року, приблизно о 14-й год., знаходячись поблизу будинку АДРЕСА_1, з хуліганських мотивів, з метою вбивства він напав на раніше незнайомого йому ОСОБА_3, якому різким рухом рук намагався зламати шийні хребці.

У зв'язку з невдалою спробою вбити ОСОБА_3 вказаним способом, ОСОБА_1 наніс йому численні удари ножем в шию, заподіявши потерпілому колото-різану рану на боковій поверхні шиї справа з пошкодженням яремної вени, три різані рани в тій же ділянці з пошкодженням щитовидного хряща і трахеї, рану в ніжній третині шиї, шість колото-різаних ран на боковій і дві на задній поверхні шиї.

Вважаючи, що ці ножові поранення достатні для настання смерті ОСОБА_3, він з місця події зник, але смерть потерпілого не настала з причин, які не залежали від його волі через надання потерпілому своєчасної медичної допомоги.

         У касаційному поданні прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, порушено питання про скасування вироку щодо ОСОБА_1 та направлення справи на новий судовий розгляд із посиланням на те, що у мотивувальній частині вироку суд не зазначив про те, що злочин ним вчинено у неповнолітньому віці. Крім того прокурор вважає призначене засудженому покарання таким, що не відповідає тяжкості вчиненого злочину і його особі внаслідок м'якості.

         Засуджений ОСОБА_1, його законний представник ОСОБА_4, захисники ОСОБА_5 і ОСОБА_6, а також законний представник потерпілого ОСОБА_2 звернулися до касаційного суду із запереченнями проти задоволення касаційного подання прокурора, навівши відповідні доводи на їх обгрунтування.

         Заслухавши доповідача, думку прокурора про обгрунтованість касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання задоволенню не підлягає.

         Як видно із матеріалів справи, прокурором в касаційному поданні не оспорюються висновки суду про винність засудженого ОСОБА_1 у вчиненому злочині та правильність кваліфікації його злочинних дій. Таких заперечень не висловлено й іншими особами, які мають право на касаційне оскарження вироку.

         Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що висновки суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину за викладених у вироку обставин підтверджені дослідженими у судовому засіданні доказами, які отримали належну оцінку, а злочинні дії засудженого вірно кваліфіковані за ч. 2 ст.15, п.п. 2, 7 ч. 2 ст. 115 КК України.

         Що ж стосується доводів касаційного подання прокурора про призначення засудженому покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненого злочину та його особі внаслідок м'якості, то колегія суддів вважає їх безпідставними.

         Відповідно до частин 2 та 3 ст. 65 КК України, особі яка вчинила злочин має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.    Підстави для призначення більш м'якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини Кримінального кодексу України за вчинений злочин, визначаються статтею 69 цього Кодексу.

Як видно із вироку, саме цими нормами й керувався суд при призначенні покарання засудженому.

Тому доводи касаційного подання про те, що покарання ОСОБА_1 призначено з порушенням вимог закону, без урахування ступеню тяжкості злочину, його особи та вчинення цього злочину в неповнолітньому віці, тобто з порушенням вимог ст. ст. 65, 69 та п. 5 ч. 3 ст. 102 КК України, колегія суддів вважає такими, що суперечать матеріалам справи.

         Перевіркою матеріалів справи підтверджено, що при призначенні ОСОБА_1 покарання суд врахував не тільки тяжкість вчиненого ним злочину, а й дані про його особу та сукупність обставин, які пом'якшують покарання, зокрема стан здоров'я засудженого, те, що за місцем навчання він характеризується позитивно, злочин вчинив у неповнолітньому віці, що заподіяна ним шкода частково відшкодована потерпілому. Судом враховано також прохання законного представника потерпілого суворо не карати засудженого, яке підтверджене ним в запереченнях на касаційне подання прокурора (т. 2, а.с. 88, 141, 142).

         Зазначене свідчить, що суд дійшов обгрунтованого висновку про призначення засудженому ОСОБА_1 покарання з дотриманням вимог ст. 65 КК України та із застосуванням ст. 69 КК України, яке колегія суддів вважає необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

         Тому підстав для задоволення касаційного подання прокурора про скасування вироку щодо засудженого ОСОБА_1а за м'якістю призначеного йому покарання у колегії суддів немає.                 

         З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА :

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Харківської області від 1 червня 2006 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.

СУДДІ :

Міщенко С.М.                    Глоса Л.Ф.                         Косарєва В.І.