Справа №  2-442/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2011 року                                        Хортицький районний суд  міста Запоріжжя

у  складі головуючого – судді  Ширіної С.А.,

при секретарі –                          Чередниченко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Ленінської районної адміністрації Запорізької міської ради, треті особи: Перша та Восьма Запорізькі державні нотаріальні контори про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу квартири, про поновлення процесуального строку звернення до суду, про визнання права в спільній сумісній власності, про визнання права обов‘язкової частки в спадковому майні, та за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: Перша та Восьма Запорізькі державні нотаріальні контори про визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2, Ленінської районної адміністрації Запорізької міської ради, треті особи: Перша Запорізька Державна нотаріальна контора та Восьма Запорізька Державна нотаріальна контора про визнання частково недійсним договіру купівлі-продажу квартири, поновлення процесуального строку звернення до суду, визнання права в спільній сумісній власності, визнання права на обов‘язкову частку в спадковому майні.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його дружина ОСОБА_4, якою він проживав з осені 1989 року, а 18.09. 1992 року зареєстрував з нею шлюб.

Після її смерті відкрилась спадщина, що складається з квартири АДРЕСА_1 та Ѕ частини автомобіля ЗАЗ TF699P, 2007 року випуску, сірого кольору, кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2.  За життя, 23.06. 1993 року, ОСОБА_4 склала заповіт на ім‘я відповідача за яким заповіла все належне їй майно синові.

Позивач, який має право на обов‘язкову частку в спадщині, посилаючись на те, що спірне майно було придбане в період його сумісного проживання з ОСОБА_4, в їх спільну сумісну власність та за спільні кошти, просить поновити йому строк звернення до суду, визнати частково недійсним договір купівлі-продажу спірної квартири від 17.09.1992 року. Визнати за ним право особистої власності на вище зазначену квартиру на Ѕ її частку Визнати за ним право власності в порядку спадкування після смерті померлої спадкодавиці ОСОБА_4 на ј  частину спірної квартири як обов‘язкову частку в спадщині.

А всього визнати за позивачем право власності на спірну вище зазначену квартиру на 5/8 часток.

Визнати за ним право особистої власності на Ѕ частку автомобіля ЗАЗ TF699P, 2007 року випуску, сірого кольору, кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 та право власності на обов‘язкову частку в спадщині  - ј частину спірного автомобіля.

А всього, з урахуванням його особистої частки в спірному майні, та з урахуванням успадкованої обов‘язкової ј частки, визнати за ним право власності на 5/8 часток спірного автомобіля.

У судовому засіданні позивач уточнив свої позовні вимоги, подавши заяву про доповнення та уточнення позовних вимог, де просить визнати за ним-право особистої приватної власності на 1/2 частину спірного автомобіля ЗАЗ TF699P, 2007 року випуску, сірого кольору, кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 та визнати за ним право власності в порядку спадкування на обов‘язкову частку у спадщині, яка складається з 1/12 частини спірного автомобіля, а всього визнати за ним право власності на 7/12 часток автомобіля ЗАЗ TF699P, 2007 року випуску, сірого кольору, кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 та визнати за ним право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 як обов‘язкову частку у спадщині.

Відповідач ОСОБА_2 подав позов до ОСОБА_1, треті особи: Перша Запорізька Державна нотаріальна контора та Восьма Запорізька Державна нотаріальна контора про визнання за ним права власності в порядку спадкування за заповітом, у якому просить суд визнати за ним право власності в порядку спадкування за заповітом на 5/6 частин квартири АДРЕСА_1. В обгрунтування своїх позовних вимог зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_4. Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з квартири АДРЕСА_1, що належала їй на підставі договору купівлі-продажу від 17.09.1992 року та 1/2 частини автомобіля ЗАЗ TF699P, 2007 року випуску, сірого кольору, кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2. ОСОБА_4 залишила заповіт, відповідно до якого все своє майно, де б воно не знаходилося, з чого б воно не складалося, вона заповіла йому. Спадкоємцями першої черги за законом ОСОБА_4 крім нього, є: її чоловік, ОСОБА_1, який на момент відкриття спадщини був пенсіонером, інвалідом другої групи, а отже має право на обовязкову частку у спадщині, та був її батько ОСОБА_6, який за життя звернувся до нотаріальної контори із заявою про відмову від прийняття спадщини. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер. Позивач вважав, що оскільки у справі три спадкоємця першої черги за законом, ОСОБА_1 має право на обов’язкову частку, яка складається із 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 та 1/12 частину автомобіля ЗАЗ TF699P, 2007 року випуску, сірого кольору, кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Проти уточненого та доповненого позову ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 не заперечує та просить його задовольнити.

ОСОБА_1 позов ОСОБА_2 визнає і просить його задовольнити.

Відповідач Ленінська районна адміністрація Запорізької міської ради та треті особи: Перша Запорізька Державна нотаріальна контора і Восьма Запорізька Державна нотаріальна контора в судове засідання не з‘явились, належним чином про час та місце розгляду справи  повідомлені, а тому суд вважає можливим розглядати справу у їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи, надані докази, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть № НОМЕР_3, виданим Запорізьким міським відділом реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Запорізькій області 23.09.2008 року.

Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з квартири АДРЕСА_1, що належала їй на підставі договору купівлі-продажу від 17.09.1992 року та 1/2 частини автомобіля ЗАЗ TF699P, 2007 року випуску, сірого кольору, кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2.

ОСОБА_4 залишила заповіт, відповідно до якого все своє майно, де б воно не знаходилося, з чого б воно не складалося, вона заповіла своєму сину, ОСОБА_2 Таким чином, заповітом охоплена уся спадщина. Зазначена обставина підтверджується заповітом, посвідченим 23.07.1993 року державним нотаріусом Першої Запорізької державної нотаріальної контори.

Спадкоємцями першої черги за законом ОСОБА_4 є: її син, ОСОБА_2, її чоловік, ОСОБА_1 та її батько ОСОБА_6, який за життя звернувся до нотаріальної контори із заявою про відмову від прийняття спадщини. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер.

Позивач та відповідач у встановленому законом порядку звернулися до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини, що підтверджується матеріалами спадкової справи.

Судом встановлено, що спірна квартира була отримана у 1977 році, що підтверджується довідкою № 261 від 02.03.2008 року, виданою ЖЕД № 28 на сім’ю з 4 чоловік, в тому числі і на відповідача ОСОБА_2

17.09. 1992 року ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу спірної квартири на підставі рішення виконкому Ленінської районної ради народних депутатів № 210/36 від 10.09.1992 року, що підтверджується копією цього рішення.

Рішення виконкому Ленінської районної ради народних депутатів прийнято відповідно до Постанови Ради Міністрів СРСР № 1400 від 02.12.1988 року «Про продаж громадянам у власність квартир у будинках державного та громадського житлового фонду»та Постанови Ради Міністрів УРСР від 19.05.1989 року № 142, згідно з п. 1 якої наймач жилого приміщення в будинку державного і громадського житлового фонду та члени його сім’ї вправі викупити у власника відповідну квартиру.

Судом встановлено, що спірна квартира була придбана у власність ОСОБА_4, як наймачем цієї квартири із ОСОБА_2 Зазначена обставина підтверджується заявою ОСОБА_4 про надання їй, як наймачу, та членам сім’ї, що складається з 2 чоловік дозволу на продаж спірної квартири у спільну власність. У вказаній заяві є згода ОСОБА_2 на придбання квартири у спільну власність, яка засвідчена його підписом.

Судом встановлено, що позивач використав своє право на приватизацію державного житлового фонду, що підтверджується відміткою у його паспорті 24,95 кв.м.

Судом встановлено, що договір купівлі-продажу спірної квартири укладено 17.09.1992 року, а шлюб між ОСОБА_4 та позивачем зареєстровано 18.09.1992. року, що підтверджується  свідоцтвом про укладення шлюбу.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 26.10. 2010 року по справі № 22-6881/10 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 12.08. 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Перша Запорізька Державна нотаріальна контора, Восьма Запорізька Державна нотаріальна контора про встановлення юридичного факту, визнання права власності на спадкове майно, визнання заповіту недійсним та за зустрічними вимогами права власності на майно в порядку спадкування, встановлено, що квартира АДРЕСА_1 не є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть учвсть ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, а у разі його відсутності, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування одержують спадкоємці за законом.

Оскільки заповітом охоплена уся спадщина, спадкоємець за заповітом прийняв спадщину, підстав для визнання заповіту недійсним не має, право на спадкування мають особи визначені у заповіті.

Відповідно до ч.1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка)

Відповідач по справі вдівець спадкодавця, який на момент відкриття спадщини є інвалідом, а отже має право на обов’язкову частку.

Відповідно до пп. д) п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 31.01. 1992 року “Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії аба відмову в їх вчиненні” при вирішенні питання про додержання вимог про право на обов’язкову частку в спадщині враховуються всі спадкоємці за законом, які могли бути закликані до спадкування (і ті, що не прийняли спадщину або відмовилися від неї) і незаповідане майно, що перейшло до особи, яка має право на цю частку як до спадкодавця за законом, в тому числі предмети домашньої обстановки та вжитку.

Враховуючи, що у справі три спадкоємця першої черги за законом, позивач має право на обов’язкову частку, яка складається із 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 та 1/12 частину автомобіля ЗАЗ TF699P, 2007 року випуску, сірого кольору, кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2.

          Оскільки вказаний автомобіль був придбаний під час зареєстрованого шлюбу, відповідно до ст. 60 СК України, ОСОБА_1 належить на праві особистої приватної власності Ѕ частина спірного автомобіля.

Таким чином, за ОСОБА_1 необхідно визнати право власності на 7/12 частин автомобіля ЗАЗ TF699P, 2007 року випуску, сірого кольору, кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 та на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1, а за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 на 5/6 частин квартири АДРЕСА_1 та на 5/12 частин автомобіля ЗАЗ TF699P, 2007 року випуску, сірого кольору, кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Відповідно до ч.5 ст.11 ЦК України, однією з умов виникнення прав та обов’язків учасників цивільних правовідносин є рішення суду.

Право власності в України повинно спиратися на певний титул (правовстановлюючий документ), для того, щоб бути доведеним перед іншими особами.

З вимог ст. 16 ЦК України вбачається, що захист цивільних прав шляхом визнання права власності належить судам. Одним із способів захисту цивільних прав, згідно ч.2 ст. 16 ЦК України, є визнання права. Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у раз втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, обрані позивачами способи захисту їх прав передбачені законом і відповідають йому.

              З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивачів є обґрунтованими й такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладенного, керуючись 3, 15, 16, 392, 1223, 1241, 1261, 1268, 1270 ЦК України, ст. 60, 61, 70 СК України,  3, 10, 11, 59, 60, 61, 212-214 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

      Визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на Ѕ частину автомобіля ЗАЗ TF699P, 2007 року випуску, сірого кольору, кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, та на його обов’язкову частку в спадщині- 1/12 частку в порядку спадкування після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4, а всього визнати за ОСОБА_1 право власності на 7/12 часток автомобіля ЗАЗ TF699P, 2007 року випуску, сірого кольору, кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 5/12 частин автомобіля ЗАЗ TF699P, 2007 року випуску, сірого кольору, кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 в порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частину квартири  АДРЕСА_1 в порядку спадкування після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 5/6 частин  квартири АДРЕСА_1, в порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:                                                                                                                             С.А. Ширіна