Справа № 2 а - 657 / 2009 р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 червня 2009 року. Варвинський районний суд Чернігівської області в складі:
головуючого судді - Онищенко О.І. з участю секретаря - Хажанець Н. Г. позивача - ОСОБА_1 представника відповідача - Ройко A.M.
розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Варвинської районної державної адміністрації про визнання рішення неправомірним та стягнення заборгованості по виплаті допомоги, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Варвинської районної державної адміністрації про визнання рішення неправомірним та стягнення заборгованості по виплаті допомоги. В позові вказує на те, що 5 травня 2006 року народила сина ОСОБА_3. Починаючи з 1 квітня 2007 року, отримує допомогу по догляду за дитиною, однак розмір
допомоги був встановлений нижчий, а ніж це передбачено ст. 15 Закону України « Про державну допомогу сім’ям з дітьми», а саме, їй була нарахована та сплачена допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі: з квітня по липень 2007 року щомісячно по 129, 03 гривень ; за серпень 2007 року 132, 64 гривні; за вересень 2007 року 134, 45 гривні; за жовтень 2007 року 136, 13 гривень; за листопад 2007 року 140, 05 гривень; з грудня 2007 року по лютий 2009 року по 144, 10 щомісячно, а всього 3220 гривень 89 копійок. Недоотриманою лишилася сума в 8564 гривні 11 копійок, яку добровільно відповідач відмовляється виплатити позивачу, мотивуючи тим, що фінансування допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, у розмірах, встановлених Законом про Державний бюджет на відповідний рік.
ОСОБА_1 просить визнати неправомірними дії Управління праці і соціального захисту населення Варвинської районної державної адміністрації щодо неправильного нарахування їй допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в 2007 -2009 роках в частині розміру допомоги та стягнути заборгованість у розмірі 8564 гривні 11 копійок, понесені нею судові витрати, та допустити негайне виконання постанови суду в частині стягнення суми заборгованості за один місяць.
В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити. Пояснювала суду, що про порушені права дізналася в лютому 2009 року, коли звернулася до Управління праці та соціального захисту населення з заявою про проведення перерахунку.
Представник відповідача позов не визнала, пояснювала, що Управління праці та соціального захисту населення діяло на підставі Закону України « Про бюджет України на
2008 рік», а тому виплати нараховувались і виплачувались у тих розмірах, які були визначені цим Законом. Ця норма Закону не була визнана неконституційною. Крім того, зазначила, що не може бути допущене негайне виконання рішення суду, оскільки виплата державної допомоги не є періодичною.
Заслухавши пояснення позивача, та представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити частково з таких підстав.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що позивачка по справі ОСОБА_1 має малолітню дитину -сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. (а. с. 6). їй було призначено допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 1 квітня 2007 року по 6 травня
2009 року, як застрахованій особі в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України « Про державну допомогу сім’ям з дітьми» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Законом України « Про державний бюджет України на 2007 рік» та Законом України « Про державний бюджет на 2008 рік» прожитковий мінімум на одну особу
в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років становить: з 1 січня 2007 року - 434, 00 гривень щомісячно; з 1 квітня 2007 року - 463 гривни щомісячно; з 1 жовтня 2007 року 470, 00 гривень щомісячно; з січня по березень 2008 року щомісячно - 526 гривень ; з квітня по червень 2008 року щомісячно - 538 гривень, з липня по вересень 2008 року щомісячно -540 гривень, з жовтня 2008 року по лютий 2009 року щомісячно - 557 гривень.
Таким чином, за період з 1 квітня 2007 року по лютий 2009 року позивачці повинно бути нараховано і виплачено допомогу на утримання дитини у розмірі: за квітень - вересень 2007 року -2778 гривень ; за жовтень - грудень 2007 року -1410 гривень ; за січень - березень 2008 року - 1578 гривень; за квітень - червень 2008 року - 1614, 00 гривень; за липень - вересень 2008 року - 1620 гривень; за жовтень - грудень 2008 року -1671 гривню, за січень - лютий 2009 року - 2785 гривню. Загальна сума виплат по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку позивачці ОСОБА_1 повинна становити 11785 гривень.
Недоплата за період з 1 квітня 2007 року по лютий 2009 року становить 8564 гривні 11 копійок.
Посилання представника відповідача на положення Закону України « Про Державний бюджет на 2007 рік» та на Закон України « Про Державний бюджет на 2008 рік» є безпідставним, оскільки Конституційний Суд України в своєму рішенні від 9 липня 2007 року у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України « Про державний бюджет на 2007 рік» визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), зокрема положенням пункту 14 статті 71 Закону України « Про Державний бюджет України на 2007 рік» в частині зупинення на 2007 рік дії статті 12, частини першої статті 15 та пункту 3 розділу вісім « Прикінцевих положень» Закону України « Про державну допомогу сім»ям з дітьми» щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Конституційний суд також зазначив наступне:
Утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов’язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов’язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.
Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року; Європейській соціальній хартії (переглянутій) 1996 року; Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, та рішеннях Європейського суду з прав людини. Зокрема, згідно зі ст. 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 р. держава зобов’язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення тощо.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав за зверненням суб’єктів права на конституційне подання справи і приймав рішення, у яких визнавав окремі положення законів про Державний бюджет України щодо зупинення або обмеження пільг, компенсацій і гарантів такими, що не відповідають Конституції України. Проте, не зважаючи на такі рішення Конституційного Суду України, ревізія законами про Державний бюджет України пільг, компенсацій і гарантій, яку започатковано у 1995 році, набула систематичного характеру.
У справі за конституційним поданням Кабінету Міністрів України про офіційне тлумачення положення частини другої статті 95 Конституції України Конституційний Суд України у своєму рішенні від 27 листопада 2008 року зазначив, що « Законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об»єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватись окремі закони.
У частині другій статті 8 Конституції України встановлено вимогу щодо законів України - усі вони приймаються виключно на основі Конституції України і повинні їй відповідати. До повноважень Верховної Ради України як єдиного органу законодавчої влади в Україні належить прийняття законів. Виключно законами України встановлюються, зокрема, Державний бюджет України і бюджетна система України. Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період.
Встановлений ч.2 ст. 95 Конституції України, ч.2 ст. 38 Бюджетного кодексу України перелік правовідносин, які регулюються законом про держаний бюджет України, є вичерпним.
Зі змісту наведених положень Конституції України та Бюджетного кодексу України вбачається, що закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатки на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, і зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
У п. 5.4 Рішення Конституційного суду України від 22 травня 2008 року у справі № 1-28/2008 року зазначається, що Конституція України не дає закону про Державний бюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів.
У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватись окремі закони.
У рішенні Конституційного суду від 27 листопада 2008 року зазначається, що наведені правові позиції у Рішенні від 9 липня 2007 року і у рішенні від 22 травня 2008 року, дають відповідь на питання, порушені у конституційному поданні Кабінету Міністрів України щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 95 Конституції України стосовно можливості зупинення дії та скасувати норми законів, які визначають пільги, компенсації, гарантії, при встановленні законом про Державний бюджет України видатків на загальносуспільні потреби. Таким чином, Конституційний суд України вважає, що практична необхідність в офіційному тлумаченні положення частини 2 ст. 95 Конституції України стосовно можливості зупиняти дії та скасовувати норми, які визначають пільги, компенсації, гарантії, при встановленні законом про Державний бюджет України видатків на загальносуспільні потреби відпала, що відповідно до пункту З ст. 45 Закону України « Про Конституційний Суд України», параграфа 51 Регламенту Конституційного суду України є підставою для припинення конституційного провадження у цій частині.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України « Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність» Тому судом не можуть бути прийняті до уваги посилання представника відповідача на те, що реалізація права, пов»язаного з отриманням допомоги, базується на положеннях чинних Закону України « Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України « Про Державний бюджет на 2008 рік» на час виникнення спірних правовідносин та нормативно-правових актів законодавства, а також на відсутність бюджетних асигнувань.
Таким чином, з наведеного вбачається, що діями відповідача по справі були порушені права позивача ОСОБА_1 на її повне соціальне забезпечення по погляду за дитиною до досягнення дитиною трирічного віку, яке прямо передбачене законом « Про державну допомогу сім’ям з дітьми».
Але беручи до уваги, те, що відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом рішення про їх неконституційність, тобто позовні вимоги позивачки за період з 1 січня 2007 року по 9 липня 2007 року також не підлягають задоволенню.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем ОСОБА_1 понесені судові витрати, пов’язані з розглядом справи в сумі 3, 40 гривні - на сплату державного мита (а. с 2)
Судові витрати, пов’язані з розглядом справи і понесені позивачкою, у відповідності до ст. 94 КАС України, слід віднести за рахунок Державного бюджету України.
У відповідності до вимог ст. 256 КАС України, постанова суду у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню, яка визначається різницею між належною до виплати сумою та реально виплаченою сумою і становить 412 гривень 10 копійок, оскільки виплата державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку провадиться з Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 8, 48, 62, 85, 91, 95 Конституції України, ст. ст. 5, 15 Закону України « Про державну допомогу сім’ям з дітьми», ст. 58 Закону України « Про Державний бюджет України на 2008 рік», ст. ст. 94, 161-163, 256 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління праці і соціального захисту населення Варвинської районної державної адміністрації щодо неправильного нарахування ОСОБА_1, допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в 2007-2009 роках в частині розміру допомоги.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Варвинської районної державної адміністрації Чернігівської області на користь ОСОБА_1 2282 (дві тисячі двісті вісімдесят дві) гривні 99 копійок недоплаченої грошової допомоги по догляду за дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення нею трирічного віку за період з 9 липня 2007 року по лютий 2009 року.
Допустити негайне виконання постанови суду в частині стягнення суми заборгованості за один місяць в сумі 412 гривень 10 копійок.
Стягнути з Державного бюджету на користь ОСОБА_1 сплачений нею при подачі адміністративного позову судовий збір в розмірі 1 (одна) гривня 70 копійок.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Варвинський районний суд шляхом подачі протягом десяти днів з дня її проголошення заяви про апеляційне оскарження та поданням протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ст. 186 ч.5 КАС України.