Справа № 2-772/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"06" квітня 2011 р.

Бердянський міськрайонний суд

                                                                                         Запорізької області

в складі: головуючого судді –Крамаренко А.І.

               при секретарі –Корнієнко Н.І.  

             за участю: представника позивача –ОСОБА_1, представника відповідача –ОСОБА_2, третіх осіб –ОСОБА_3, ОСОБА_4, представника третьої особи –ОСОБА_5

          розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом  ОСОБА_6 до  Бердянської міської ради,  треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області,  Приазовський національний природний парк, Державна екологічна інспекція Азовського моря, про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом  про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, мотивуючи тим, що їй на підставі договору купівлі-продажу від  29.10.2003 року,  належить 2/5 часток комплексу будівель та споруд, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Співвласника вказаного об’єкта нерухомості є: ОСОБА_7 –3/10 частки; ОСОБА_8 –3/20 частки; ОСОБА_4 –3/20 частки.

Земельна ділянка за вказаною адресою, площею 0,2319 га, знаходиться у спільному користуванні співвласників об’єкту нерухомості на підставі договору оренди землі від 15.02.2010 року, зареєстрованого в Бердянському районному відділі ЗРФ ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України» 14.04.2010 року.

На вказаній земельній ділянці нею без отримання відповідних дозвільних документів були збудовані основні будівлі «Б1, З», підсобна прибудова «Ж», прибудова «б», навіси «К, Л ,М», сарай «Н».

В листопаді –грудні 2010 року нею були отримані позитивні висновки щодо технічного стану самочинно збудованого нерухомого майна, його відповідності протипожежним нормам та правилам.

В грудні 2010 року вона звернулась до виконкому Бердянської міської ради з питання оформлення за нею права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, але листом від 20.12.2010 року їй було відмовлено і запропоновано звернутися до суду.

Просила визнати за нею право власності на основні будівлі «Б1, З», підсобну прибудову «Ж», прибудову «б», навіси «К, Л, М», сарай «Н», що розташовані за адресою: Запорізька область, АДРЕСА_1.

Ухвалою від 31.01.2011 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, залучені Державна екологічна інспекція Азовського моря та Приазовський національний природний парк.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги та пояснив, що ввести в експлуатацію спірне нерухоме майно на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 року №1035 неможливо, оскільки порядок визначений постановою поширюється на жилі будинки, дачні та садові будинки з господарськими будівлями та спорудами. В порядку, визначеному Постановою  Кабінету Міністрів України  від 08.10.2008 року №923, ввести в експлуатацію спірне нерухоме майно  також неможливо через необхідність погодження будівництва із співвласниками комплексу будівель та споруд.       

Представник Бердянської міської ради в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_6 дійсно зверталася з питання прийняття в експлуатацію самочинно збудованого нерухомого майна, але їй було відмовлено листом від 20.12.2010 року. Просив розглянути справу відповідно до закону.

ОСОБА_7 в судовому засіданні не заперечував проти задоволення позову.

ОСОБА_9 та представник ОСОБА_8 за довіреністю ОСОБА_5 в судовому засіданні позов не визнали та пояснили, що комплекс будівель та споруд по АДРЕСА_1, розташований у прибережній зоні Азовського моря. Коли вони, разом з іншими співвласниками придбали  комплекс будівель та споруд у 2003 році, він був розрахований на певну кількість людей для сезонного проживання та відпочинку. Розташований на земельній ділянці з пляжем, що забезпечувало комфортний відпочинок. Позивач, здійснивши самочинне будівництво, збільшив кількість відпочиваючих. В сезон відпочиваючі  позивача паркують свої автомобілі на території загального двору, пляж переповнений, що призводить до незручностей співвласників комплексу. Просили в задоволенні позову відмовити.

Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Запорізькій області  подала до суду пояснення, в яких зазначила, що порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів визначений Постановою Кабінету Міністрів України №923 від 08.10.2008 року, яка надає можливість в правовому полі прийняти в експлуатацію закінчені будівництвом об’єкти та узаконити нерухоме майно.  Так, пунктом 3 даного Порядку передбачено перелік документів, які замовник або уповноважена ним особа подає інспекції для одержання сертифікату відповідності (а.с. 49).

Приазовський національний природний парк подав до суду заяву про розгляд справи у відсутність його представника, так як земельна ділянка по АДРЕСА_1 в м. Бердянську не входить до складу парку (а.с. 80).

Державна екологічна інспекція Азовського моря подала до суду заяву про розгляд справи у відсутність її представника (а.с. 81).             

          Заслухавши учасників судового засідання,  дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини громадянина захищаються судом та відповідно до вимог чинного цивільного процесуального законодавства України кожній особі гарантується право звернення безпосередньо до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 10, ч.1, 4 ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.  Сторони та інші особи, які беруть участь у справі , мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі свої вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

          На підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 29.10.2003 року ОСОБА_6 належить 2/5 часток комплексу будівель та споруд по АДРЕСА_1 в м. Бердянську. Співвласниками даного комплексу будівель та споруд є ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_4 (а.с. 6, 7, 12 ).

Земельна ділянка, площею 0,2319 га, за вказаною адресою знаходилась у спільному користуванні співвласників на підставі договору оренди землі від 26.07.2004 року. На даний час сторони користуються земельною ділянкою на підставі договору оренди землі від 15.02.2010 року (а.с. 8, 65).

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 05.06.2007 року було визнано вирову угоду, укладену між ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8 про порядок користування земельною ділянкою, площею 0,2319 по АДРЕСА_1 в м. Бердянську (а.с. 37, 38, 72).

          Згідно технічного паспорту, виготовленого Бердянським комунальним підприємством з технічної інвентаризації станом на 07.12.2009 року, по АДРЕСА_1 в м. Бердянську  є самочинно збудовані: основні будівлі «Б1, З», підсобна прибудова «Ж», прибудова «б», навіси «К, Л, М», сарай «Н» (а.с. 12).

          З пояснень учасників судового засідання, матеріалів справи, судом встановлено, що будівництво зазначених вище будівель було здійснено ОСОБА_11 у вересні –грудні 2009 року.

          Листом від 20.12.2010 року №2199 виконком Бердянської міської ради відмовив ОСОБА_6 в оформленні документів на право власності на нерухоме майно в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 року №1035.  

          Згідно ч.2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до Законів України.

          Відповідно до  ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.    

          Згідно ч.2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

          Відповідно пп.1 п. «б»ч.1 ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів  у порядку, встановленому законодавством, відноситься до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

          У відповідності ст. ст. 5, 18 Закону України «Про основи містобудування», будівництво нерухомого майна повинно вестись згідно із затвердженим у встановленому порядку проектом, закінчені будівництвом об’єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

          За змістом ст. 30-1 Закону України «Про планування і забудову територій»прийняття в експлуатацію  закінчених будівництвом об’єктів здійснюється приймальними комісіями в порядку встановленими Кабінетом Міністрів України.

          Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затверджений  Постановою Кабінету Міністрів України № 923 від 08.10.2008 року, і передбачає отримання забудовником сертифіката відповідності, який засвідчує відповідність закінченого будівництвом об’єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам. Для одержання сертифіката відповідності забудовник або уповноважена ним особа подає письмову заяву до Держархбудінспекції (її територіальним органам), яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт. До заяви додаються: проектна документація, затверджена у встановленому законодавством порядку; акт готовності об’єкта до експлуатації, підписаний генпроектувальною та генподрядною організацією, субпідрядними організаціями, що здійснювали будівництво, замовником.   

          Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України №1035 від 09.09.2009 року, яка набула чинності з 15.10.2009 року, затверджено «Тимчасовий порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами і будівлями, споруджених без дозволу на виконання будівельних робіт».

          Як встановлено судом, спірне нерухоме майно  збудовано на відведеній під комплекс будівель та споруд земельній ділянці, яка перебуває в окремому користуванні позивача, без отримання дозволу виконкому Бердянської міської ради та дозволів інспекції ДАБК на проведення підготовчих та будівельних робіт,  і у відповідності до ч. 1 ст. 376 ЦК України є самочинно збудованим.

          Поняття самочинного будівництва та правові підстави й умови визнання права власності  на самочинно збудоване нерухоме майно визначені ст. 376 ЦК України, яка є спеціальною в регулюванні спірних правовідносин, оскільки унормовує відносини, що виникають у тих випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при створені нової речі були порушені.  

          Відповідно до вимог ч. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

ч. 5 ст. 11 ЦК України встановлено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права, у тому числі й право власності, можуть виникати з рішення суду.  

          З системного аналізу ч.5 ст. 11, ст. 16,  ст. 331, ст. 376 ЦК України вбачається  право особи звернутися  до суду з вимогою про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, що є адекватним змісту невизнаного права, за умови неможливості ввести дане майно в експлуатацію у встановленому законом порядку.

          З досліджених матеріалів справи, пояснень представника позивача та третіх осіб, судом об’єктивно встановлено, що ввести спірне нерухоме майно в експлуатацію в порядку, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 року №1035, неможливо через обмеження цільового призначення такого майна.  В порядку, визначеному Постановою  Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 року №923, також неможливо ввести спірне нерухоме майно в експлуатацію в зв’язку із суперечками між співвласниками, що унеможливлює погодження будівництва управлінням архітектури та містобудування виконкому Бердянської міської ради та, як наслідок, самим  виконкомом Бердянської міської ради.       

          Згідно листа Управління архітектури та містобудування виконкому Бердянської міської ради №759/10 від 22.12.2010 року самочинно збудовані основні  будівлі «Б1, З», підсобна прибудова «Ж», прибудова «б», навіси «К, Л, М», сарай «Н», розташовані по АДРЕСА_1 у м. Бердянську, не суперечать Генеральному плану міста та суспільним інтересам (а.с. 39).

          Відповідно до технічного  висновку ТОВ «Бердянськгражданпроект»№183-т від 26.11.2010 року (ліцензія АВ №083051) розміщення основних  будівель «Б1, З», підсобної прибудови «Ж», прибудови «б», навісів «К, Л, М», сараю «Н»на земельній ділянці площею 1474 кв.м. по АДРЕСА_1 у м. Бердянську відповідає вимогам ДБН 360-92* «Містобудування. Планування й забудова міських і сільських поселень». Вказані будівлі відповідають ІІІа ступені вогнестійкості, згідно таблиці Д.1 додатку Д до ДБН В.1.1-7-202 «Пожежна безпека об’єктів будівництва».   У процесі обстеження даних будівель будь-які деформації, тріщини, прогини, що впливають на їх несучу здатність, виявлені не були. Загальний технічний стан несучих та огороджуючи конструкцій задовільний й забезпечує їх міцність і стійкість (а.с. 24-27).

Відповідність самочинно збудованого позивачем нерухомого майна  протипожежним нормам і правилам підтверджується  експертним висновком ТОВ «Магнат Бест»(ліцензія АВ №548546, видана 15.10.2010 р. Державним департаментом пожежної безпеки МНС України) (а.с. 28-29).

Судом встановлено, що самочинне будівництво здійснено позивачем в межах виділеної ухвалою Бердянського міськрайонного суду від 05.06.2007 року в окреме користування земельної ділянки (а.с. 12 –22, 47, 72, 73).

Суд не приймає до уваги твердження третіх осіб про порушення позивачем умов договору оренди землі від 15.02.2010 року, оскільки як було  встановлено судом будівництво здійснено у 2009 році під час дії договору оренди землі від 26.07.2004 року, який не містив застережень щодо будівництва.   

Також суд не приймає до уваги зауваження третіх осіб щодо збільшення кількості відпочиваючих на пляжі, як порушення їх прав, оскільки за умовами договору оренди землі від 15.02.2010 року пляж має бути у загальному користуванні і не повинен мати огорожі. Таким чином, право користування пляжем не пов’язано з правом власності на комплекс будівель та споруд по АДРЕСА_1 в м. Бердянську.

Також не можуть бути прийняті судом до уваги згідно ч. 2 ст. 59 ЦПК України твердження ОСОБА_4 та представника ОСОБА_8 щодо порушення позивачем вимог природоохоронного законодавства при здійсненні будівництва,  в зв’язку з наступним.

Згідно п. 5 Положення про Державну інспекцію охорони Азовського моря  Міністерства екології та природних ресурсів, затвердженого наказом №151 від 29.09.2000 року,   інспекція здійснює державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, екологічної та радіаційної безпеки усіма юридичними та фізичними особами при розміщенні, будівництві, реконструкції, введенню в дію підприємств, транспортних засобів, споруд та інших об’єктів.

Державна інспекція охорони Азовського моря була залучена до участі у справі, заперечення на позов не надала. Крім того, з пояснень учасників судового засідання судом встановлено, що даною інспекцією перевірялось дотримання позивачем вимог природоохоронного законодавства, і його порушення виявлені не були.

Крім того, за змістом ст. 391 ЦК України власник майна якщо вважає, що його права порушені, або існує загроза такого порушення в майбутньому, має право звернутися з відповідним позовом до суду. Право на звернення до суду, у відповідності до ст. 376 ЦК України, надано й  відповідним органам державної влади та місцевого самоврядування у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил.

Як встановлено судом, з часу завершення будівництва, ні органи державної влади, ні Бердянська міська рада, ні треті особи у справі не звертались до суду з приводу порушення позивачем їх прав та законних інтересів.  

Використання позивачем земельної ділянки за цільовим призначенням підтверджується договорами оренди землі від 26.07.2004 року, 15.02.2010 року, поясненнями сторін та  відповідає приписам ст. ст. 50-52 ЗК України.

Висновки Бердянської філії «НДІпроектреконструкція»спростовується сукупністю зібраних у справі належних та допустимих доказів та не враховують домовленості між співвласниками комплексів будівель та споруд по вул. Макарова, 73-б та 75-б щодо використання спільного паркану (стіни) від 10.10.2006 року, учасниками якої у тому числі  були і ОСОБА_8 та ОСОБА_4 (а.с. 43).  Крім того, викликає сумнів можливість оцінки технічного стану будівель без їх фактичного дослідження.

В зв’язку з цим суд приходить до висновку про відсутність підстав, передбачених ст. 376 ЦК України  для відмови в задоволені позову.

Аналізуючи докази у їх сукупності, суд вважає, що позивач довів  ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх позовних вимог, а отже позовні вимоги є основаними на законі, обґрунтованими дослідженими в судовому засіданні доказами та такими, що підлягають задоволенню.             

          Обраний позивачем спосіб захисту цивільного права відповідає вимогам ч.2 ст. 16 , ч.5 ст. 11 ЦК  України.

          Керуючись ст. ст. 11, 15, 57- 61,  212 –215 ЦПК України,   суд

ВИРІШИВ:

          Позов ОСОБА_6   задовольнити.

Визнати за  ОСОБА_6 право власності на основні будівлі «Б1, З», підсобну прибудову «Ж», прибудову «б», навіси «К, Л, М», сарай «Н», що розташовані за адресою: Запорізька область, АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржено через суд першої інстанції до апеляційного суду Запорізької області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати  апеляційну скаргу  протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                      А.І. Крамаренко