Справа № а-99/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2009 року Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області у складі:

головуючого - судді Ходирєвої І.В.,

при секретарі : Левшуковій Г. І

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Антрацит справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської ради про визнання неправомірними дій у відмові в доплаті щорічної допомоги на оздоровлення та стягнення недоплаченої щорічної допомоги, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії.

Згідно довідки Луганської обласної МСЕК за № 023276 від 21.08.2007 р. у порядку чергового переогляду його визнано інвалідом III групи безстроково.

Захворювання пов’язане з виконанням обов’язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, у зв’язку з чим він перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської ради та користується правами та пільгами, передбаченими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

5.01.2009 р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив визнати дії Управління ПСЗН Антрацитівської міської ради Луганської області у відмові йому в доплаті недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2005, 2007 та 2008 роки - протиправними та стягнути з відповідача за рахунок коштів Державного бюджету України на підставі ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2005, 2007-08 p.p. у сумі 4698, 0 грн. як інваліду III групи, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати станом на момент виплати за мінусом фактично виплачених йому відповідачем сум, що, за його розрахунками становить: 2005 р. - /. 290грн х 4 = 1160 — 21, 5грн = 1138, 5грн., 2007 р. - 420грн х 4 = 1680грн — 90грн = 1590грн, 2008 р. - 515грн х 4 = 2060грн — 90грн = 1970грн.

В обгрунтування свого позову вказує, що відповідач в порушення Конституції та закону нараховував та виплачував йому вищезазначені щорічні суми, беручи до уваги не законодавчо встановлені розміри мінімальної заробітної плати, а значно менші суми

До початку судового засідання від сторін надійшли заяви про розгляд справи без їхньої участі.

23.03.2009 року постановлено ухвалу про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Від відповідача надійшло заперечення проти позову, в якому він посилається на наступне:

1. Управління праці та соціального захисту населення - бюджетна установа, яка є розпорядником коштів нижчого рівня. Управління уповноважене реалізовувати державні програми з соціального захисту населення, постраждалого від Чорнобильської катастрофи, за рахунок коштів Державного бюджету, які надходять до управління цільонаправлено і відповідно до бюджетних призначень. Тому управління, як бюджетна установа, яка одержує кошти державного бюджету, діє відповідно до Бюджетного Кодексу України, де статтею 4 визначені нормативно-правові документи,  що регулюють бюджетні відносини в Україні, а саме: Конституція України, Бюджетний Кодекс України, закон про Державний бюджет України, інші закони, що регулюють бюджетні відносини, нормативно-правові акти КМУ, прийняті на підставі і на виконання цього Кодексу та на виконання інших законів України.

Виплата щорічної допомоги на оздоровлення провадиться управлінням в розмірах, встановленних постановами КМУ № 836 від 26.07.1996 р. та № 562 від 12.07.2005 р. Вищевказанні постанови прийняті Кабінетом Міністрів України на виконання пункту 3 постанови Верховної Ради України від 20.02.1996 року «Про введення в дію ст. 10, 33, 34 ЗУ «Про оплату праці» та на виконання законів що визначали розмір мінімальних заробітних плат на відповідні роки, де встановлювалось, що до внесення змін до законів, у нормах яких застосовується для розрахунку мінімальна заробітна плата, Кабінет Міністрів України зобов’язаний переглядати ці норми, виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України.

Зазначенними постановами встановленно розміри виплат виходячи з норм прийнятих законів про розмір мінімальної заробітної плати та видатків передбачених на ці цілі законами про державний бюджет на відповідний рік, як це і передбачено частиною 2 статті 95 Конституції України, де встановленно, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Згідно зі статтею 113 Конституції України, Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади і у своїй діяльності керується Конституцию та Законами України, а також указами Президента та постановами Верховної Ради України.

Статтею 62, 67 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» також передбачено, що «... роз’яснення цього закону провадиться в порядку, встановленному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов’язковим для виконання Міністерствами та іншими органами державної влади України, місцевими органами виконавчої влади».

Відповідно з розмірами, встановленними вищевказанними постановами, які чинні по теперішній час ОСОБА_1 провадились виплати щорічної допомоги на оздоровлення:

за 2005 рік - 29.06.2005 р. -21 грн. 50 коп. 3а 2007 рік - 18.05.2007 р. - 90 грн. 00 коп.; за 2008 рік - 20.03.2008 р. - 90 грн. 00 коп.

Крім того, ОСОБА_1 застосовує статтю 48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для розрахунку недоотриманної суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 p., але статтею 71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія статті 48 на 2007р. призупинена. Виплата ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 р. проведена 18.05.2007 p., а рішення Конституційного Суду про визнання неконституційною статтю 71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007рік» прийнято 09.07.2007р. Тобто, на момент виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення у 2007 році стаття 71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік» була чинна.

Пунктом 28, підпункт 11 розділу II ЗУ "Про Державний Бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесені зміни до статті 48 ЗУ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", де покладено на КМУ встановлення розміру щорічної допомоги на оздоровлення. Рішення Конституційного Суду України про визнання неконституційним п. 28, підпункту 11 розділу II ЗУ "Про Державний Бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" прийнято 29.05.2008 p., а виплата щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 р. ОСОБА_1 проведена 20.03.2008 р. Тобто, на момент виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік п. 28, підпункту 11 розділу II ЗУ "Про Державний Бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" був чинним. ст. 73 ЗУ "Про Конституційний Суд України" передбаченно, що у разі, якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з вищевказаного вважаємо, що при нарахуванні ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення, дії управління були правомірні. Управління діяло відповідно до Конституції України, діючого законодавства та постанов КМУ, як це і передбачено частиною 2 статті 4 Бюджетного Кодексу України, відповідно до якої, при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, Бюджетного Кодексу України та закону про Державний бюджет України.

2. ОСОБА_1 зобов’язує стягнути з управління недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2005, 2007 та 2008 роки у сумі 4698, 00 грн. і не бере до уваги, що управління - бюджетна установа і уповноважена здійснювати виплати за рахунок коштів державного бюджету відповідно бюджетним призначенням, встановленним законом про Державний бюджет України. Кошти державного бюджету надходять до управління в поточному році відповідно до затвердженого плану асигнувань на виконання бюджетних зобов’язань поточного року. Управління не в праві здійснювати виплати, які не відповідають бюджетним призначенням, встановленним законом про Державний бюджет України на поточний рік, тому що це приведе до нецільового використання бюджетних коштів, що є бюджетним правопорушенням. Згідно зі статтею 119 та статтею 121 Бюджетного Кодексу України, управління, як одержувач коштів державного бюджету, несе цивільну, дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність за нецільове використання коштів державного бюджету. Пунктом 1 статті 23 Бюджетного Кодексу України також передбачено, що "...будь-які бюджетні зобов’язання та платежі з бюджету можна здійснювати за наявністю відповідного бюджетного призначення".

Виходячи з вищевикладенного та керуючись статтями 49 та 51 КАСУ, управління праці та соціального захисту населення вимоги ОСОБА_1 не визнає та просить суд відмовити у задоволені позовної заяви, (а.с. 17-18)

Суд, дослідивши докази по справі, вважає позов таким, що підлягає повному задоволенню з наступних підстав.

Дійсно, ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист населення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлює, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: інвалідам 1 та 2 групи - п’ять мінімальних заробітних плат, інвалідам 3 групи - чотири мінімальні заробітні плати. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати /ч.7 зазначеної норми/.

Ті обставини, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, відповідно до висновку Луганської обласної МСЕК від 21.08 2007 р. у порядку чергового переогляду його визнано інвалідом III групи безстроково, при цьому захворювання пов’язане з виконанням обов’язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, у зв’язку з чим перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської ради та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, сторони визнали у судовому засіданні, тому на підставі ч. 3 ст. 72 КАСУ вони не доказуються у судовому засіданні, оскільки проти цього не заперечують сторони і у суду не виникає сумнівів щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Зазначеною постановою КМУ № 836 від 26.07.96 p., всупереч закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» (який встановив розмір щорічної допомоги як величину кратну відносно розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) встановлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі, зокрема, для інвалідів третьої групи - 21, 50 грн. на 2005 рік та 90 грн. на 2007-08 p.p.

Суд не погоджується з доводами відповідача шодо правомірності здійснення ним виплат на підставі постанов KM України, оскільки відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а статтею 75 Конституції встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в України є парламент - Верховна Рада України. Конституцією не передбачено права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів. Встановлений ще у 1996 році постановою KM України № 836 розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом багатьох років не змінювався, незважаючи на постійне збільшення мінімальної заробітної плати, і не відповідає розміру, встановленому відповідними законами України. Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в не постанови KM України.

Також суд погоджується з позивачем щодо того, що згідно Рішення Конституційного суду України № 6-рп /2007 від 09 липня 2007 року положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» в частині зупинення дії частини четвертої статті 48 Закону № 796-ХІІ визнані неконституційними, а Рішенням № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року Конституційний Суд визнав неконституційними положення пункту 28 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік", яким статтю 48 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" викладено у новій редакції.

Суд звернув увагу на те, що вищевказані рішення Конституційного Суду України, як в них вказано, мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними, що рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Таким чином, на підставі викладеного, суд вважає, що дії відповідача щодо визначення розміру щорічної допомоги на оздоровлення за 2005 та 2007-08 p.p. та щодо відмови позивачу у перерахунку цих виплат є неправомірними і що необхідно стягнути з УПСЗН Антрацитівської міськради на користь ОСОБА_1 за рахунок коштів Державного бюджету щорічну допомогу на оздоровлення за мінусом фактично виплачених сум у наступних розмірах, застосовуючи відповідно законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати на час відповідної виплати згідно наданого розрахунку:

2005 р. - /290x4/ = 1160 грн. - 21, 50 грн. = 1138 грн. 50 коп. /ЗУ № 2505-IV від 25.03.05 р./;

2007 р. - /420x4/ = 1680грн - 90грн = 1590 грн. /ЗУ № 489-V від 19.12.06 р. в редакції ЗУ від 09.07.07 р./;

2008 р. - /515x4/ = 2060грн - 90 грн = 1970 грн. / ЗУ № 107- IV від 28.12.07 p./. Разом за ці періоди: 1138, 5 + 1590+ 1970 = 4698 гривень 50 копійок.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкту владних повноважень, обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.Суд вважає, що відповідач не довів у судовому засіданні правомірність свого рішення щодо розміру призначеної позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2005 та 2007-08 роки а його посилання на те, що державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету, не спростовують помилковість висновку про обґрунтованість нарахування зазначеної різниці позивачу в розмірі, встановленому постановою КМУ, а не нормами спеціального Закону. До того ж, саме УПСЗН Антрацитівської міськради є належним відповідачем по справі, а не КМУ, тому що саме воно на місці здійснює виплати ОСОБА_1 який перебуває у них на обліку.

Суд не може взяти до уваги як безпідставні твердження представника відповідача, що виплати на зазначені цілі робляться відповідно до Плану асигнувань на поточний рік і виплата позивачу суми з асигнувань поточного року буде нецільовим використанням коштів, оскільки вважає за необхідне зобов’язати відповідача провести нарахування та виплату різниці у допомозі на оздоровлення саме за рахунок коштів Державного бюджету.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 6, 7, 17, 69-72, 159-163, 167 КАС України, ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законами України «Про державний бюджет на 2005 рік», «Про державний бюджет на 2007 рік», «Про Державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України», Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 р. від 09.07.07 p., Рішенням КСУ № 10-рп/2008 від 22.05.08 року, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_1 повністю.

Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у донарахуванні та доплаті щорічної допомоги на оздоровлення за 2005 та 2007-08 роки як особі, яка стала інвалідом внаслідок ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської ради за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2005, 2007 та 2008 роки у сумі 4698 гривень 50 копійок.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Антрацитівський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня проголошення постанови і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.