Справа № 22-а-780/2011
Категорія 10.3.1
Головуючий у 1 інстанції Цалин Б.М.
Суддя-доповідач Пнівчук О.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої Пнівчук О.В.
суддів: Беркій О.Ю., Фединяка В.Д.,
розглянувши справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Косівському районі про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити підвищення розміру пенсії, як дитині війни на 30% мінімальної пенсії за віком та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Косівському районі на рішення Косівського районного суду від 23 серпня 2010 року,-
в с т а н о в и л а :
Рішенням Косівського районного суду від 23 серпня 2010 року частково задоволено позов ОСОБА_2 Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Косівському районі щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Косівському районі нарахувати та виплатити ОСОБА_2 щомісячне підвищення до пенсії, як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з подальшою виплатою з врахуванням ст.28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та виплачених сум.
На дане рішення управління Пенсійного фонду України в Косівському районі подало апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апелянт зазначив, що законодавством не визначено поняття мінімальна пенсія за віком як розрахункова величина для перерахунку пенсії згідно ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а ч.3 ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Крім того, суд вирішив питання про право позивача на отримання підвищення до пенсії як дитині війни на майбутнє.
Посилаючись на вищенаведені обставини, просив рішення суду скасувати та ухвалити
нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, отримує пенсію за віком та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Обмеження виплат, передбачених названим законом, зазначені в Законах України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008
рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», рішеннями Конституційного Суду України відповідно від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 р. визнані неконституційними.
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Разом із цим, у силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вирішуючи спір і задовольняючи позов частково, суд правомірно виходив з того, що УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти відповідно до вимог статті 6 Закону N 2195-IV і здійснити позивачу відповідні нарахування (за той періоду часу, коли дія цієї норми не була зупинена), але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.
Колегія суддів судової палати в цивільних справах погоджується з таким висновком суду.
Доводи апеляційної скарги про те, що поняття "мінімальна пенсія за віком", про яке йдеться у статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосується дітей війни відповідно до статті 6 Закону, є необґрунтованими.
Положення статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті мінімального розміру пенсії за віком.
Колегія суддів вважає, що не є підставою для скасування постанови суду доводи апелянта щодо встановлення на майбутнє позивачу права на отримання підвищення до пенсії як дитині війни, оскільки судом зобов’язано проводити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії як дитині війни відповідно до вимог чинного законодавства з подальшою її виплатою станом на час ухвалення рішення суду першої інстанції, а не на майбутнє.
Керуючись ст. ст. 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,-
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Косівському районі відхилити.
Рішення Косівського районного суду від 23 серпня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, однак може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з часу набрання нею законної сили.