Справа №22ц-3791/07 p.                                            Головуючий у 1 інстанції - Літовка В.В.

Категорія-16                                                                Доповідач-    Зінов'єва А.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2007 р. Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді:                        Бугрим Л.М.

суддів:                                                       Рецебуринського Ю.Й.

Зінов'євої А.Г.

при секретарі:      Іванові В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Краматорського міського суду від 21 лютого 2007 р. по справі за позовом комунального підприємства (далі КП) „Донецьктеплокомуненерго" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті комунальних послуг,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Краматорського міського суду від 21 лютого 2007 року позовні вимоги КП „Донецьктеплокомуненерго" були задоволені частково: на їх користь з відповідачів у солідарному порядку було стягнуто заборгованість по оплаті комунальних послуг за період з 1 грудня 2003 р. по 1 листопада 2006 р. у розмірі 1719 грн. 23 коп. Крім того, з відповідачів були стягнуті судові витрати: судовий збір - 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення - ЗО грн.

Не погодившись з рішенням суду, відповідачі принесли апеляційну скаргу, в якій просили рішення суду скасувати як таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Просили ухвалити нове рішення, яким визначити розмір заборгованості з урахуванням пільги у розмірі 50% та строків позовної давності.

В обґрунтування своїх доводів відповідачі посилалися на те, що суд безпідставно не застосував до нарахованих по комунальних послуг сум пільги у вигляді 50%, якими відповідач ОСОБА_1 користується на підставі Закону України „Про пожежну безпеку" і з приводу яких неодноразово було ухвалене рішення Конституційним Судом України.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі і просив її задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2до судового засідання не прибула, про день, час та місце слухання справи повідомлена належним чином.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити, а рішення суду залишити без зміни.

Заслухавши доповідача, сторони, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно визначив правовідносини, які склалися між сторонами, надав їм відповідну оцінку і обгрунтовано частково задовольнив позовні вимоги підприємства.

При розгляді справи судом було встановлено, що відповідачі зареєстровані та проживають в АДРЕСА_1, яка належить на праві власностіОСОБА_1Останній знаходиться на службі в органах МНС України. У порушення діючого законодавства, відповідачі не вносять оплату за надані комунальні послуги, починаючи з

2002 p., в результаті чого за станом на 1 листопада 2006 р. мають заборгованість у розмірі 2571 грн. 20 коп.

Згідно вимог ст. 22 Закону України „Про пожежну безпеку", особовому складу державної пожежної охорони та членам їх сімей надається 50-відсоткова знижка плати за жилу площу, комунальні послуги, а також паливо.

Відповідно до вимог ст. 59 Закону України „Про Державний бюджет України на 2003 р." та ст. 78 Закону України „Про Державний бюджет України на 2004 p., було встановлено, що пільги, компенсації і гарантії, на які згідно з законами України мають право окремі працівники (військовослужбовці) бюджетних установ (військових формувань), надаються у разі, якщо грошові доходи цих працівників (військовослужбовців) менше величини прожиткового мінімуму, встановленої для працездатних осіб. Розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом з грошовими доходами зазначених працівників (військовослужбовців) не повинен перевищувати величини прожиткового мінімуму, встановленої для працездатних осіб.

Порядок надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2003 р. №426.

Рішеннями Конституційного Суду України від 17.03.2004 р. та 01.12.2004 р. положення ст.ст. 59 та 78 вищевказаних Законів були визнані неконституційними і втратили чинність.

Між тим, відповідно до ч.І ст. З Бюджетного кодексу України, період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему, становить один рік, який починається з 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Рішення ж Конституційного Суду України набирає чинності з дня його ухвалення.

Таким чином, виходячи з наведеного, право на пільгу (50% знижки оплати комунальних послуг) за період з грудня 2003 р. по 1 січня 2005 р. відповідачі мали лише у грудні 2004 p., що було враховано при нарахуванні оплати за комунальні послуги.

Щодо заборгованості за період січень 2005 р. по листопад 2006 р. то, згідно ст. 73 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 р." та ст. 75 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 p.", витрати на безоплатне або пільгове матеріальне і побутове забезпечення, на яке згідно із законодавством України мають право окремі категорії працівників (крім медичних, фармацевтичних, педагогічних і культурно-освітніх працівників закладів комунальної власності, які проживають і працюють у сільській місцевості), здійснюються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання цих бюджетних установ.

Виходячи з наведеного, за вказаний період відповідачі повинні були вносити оплату за комунальні послуги у повному обсязі і у відповідному порядку отримувати за це компенсацію.

Таким чином, суд обгрунтовано стягнув з відповідачів заборгованість по оплаті комунальних послуг лише з урахуванням строків позовної давності.

Рішення суду відповідає вимогам діючого законодавства і підстав для його скасування не має. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.І п. 1-308, 313, 314 ч.І п.1, 315 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Краматорського міського суду від 21 лютого 2007 року залишити без зміни.

Ухвала суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в

касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня

набрання чинності.