Справа № 2-421/11

ЗАОЧНЕ   Р І Ш Е Н Н Я  

Іменем України

19.04.2011 року          Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області  у складі:

    головуючого судді                             Рибакової В.В.          

    при секретарі                                      Затуливітер Н.В.

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Інститут отоларингології ім. професора О.С. Коломійченка Академії медичних наук України», треті особи –ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-  

ВСТАНОВИВ:

    ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на наступні обставини.

    Вказує, що Дніпропетровським обласним відділом охорони здоров’я її було направлено до Державної установи «Інститут отоларингології ім. професора О.С. Коломійченка Академії медичних наук України»(далі Інститут отоларингології) в м. Київ з діагнозом: деформація зовнішнього носу, опущення кінчика носу, утруднене дихання. 22.12.2005 року в Інституті отоларингології у відділенні запальних захворювань лікарі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 їй зробили ринопластику. 06.01.2006 року її виписали з відділення, але через певний проміжок часу їй стало важче дихати, а кінчик носу знову став опускатися. Вона декілька разів приїжджала в Інститут отоларингології до лікаря, де її лікували антибіотиками.

    05.04.2006 року її було госпіталізовано до Інституту отоларингології до відділення, де їй робили операцію.  18.04.2006 року її виписали и призначили планову реоперацію через місяць. Але через деякий час операцію відстрочили. 10.07.2006 року в Інституті отоларингології у відділенні запальних захворювань їй була проведена радіочастотна дезінтеграція нижніх носових раковин і призначено консультацію у лікаря на осінь.

    30.10.2006 року її помістили в Інститут отоларингології з діагнозом: опущення кінчика носа, кільцевидне рубцеве звуження предвірря носа зліва. 11.11.2006 року їй було відмовлено в операції і вона була виписана з Інституту. 17.11.2006 року в Жовтневій лікарні м. Києва, де вона стоїть на обліку з приводу основного захворювання, їй був встановлений діагноз: перфорація носової перетинки.

    15.03.2007 року вона консультувалась у естетичного хірурга центру Дніпропетровська „Артмедика”, де їй був встановлений діагноз: комбінована деформація носу, носової перетинки, колапс внутрішньо носових клапанів. Був зроблений висновок про можливість реконструктивної операції носа.

    27.03.2007 року вона була оглянута в хірургічному центрі „Клініка доктора Валіхновського” в м. Київ, де їй був встановлений діагноз: посттравматична деформація носа, деформація носової перетинки, післяопераційні рубці колонки носа. Проведеною риноскопією виявлено неоперабельну перфорацію носової перетинки. Рекомендовано провести реконструктивну ринопластику і репозицію кінчика носу, апаратний лімфодренаж післяопераційних рубців. Попередня вартість лікування складає 11050,00 грн.

    Посилається на те, що в Інститут отоларингології в історії хвороби не був вказаний діагноз: перфорація перетинки носа, що на її думку, свідчить про те, що лікарі приховали діагноз навмисно. Пізніше їй стало відомо, що на момент проведення операції лікарі не мали ліцензії естетичного хірурга та не мали права проводити таку операцію.

    Вважає, що своїми діями лікарі відповідача призвели до її каліцтва. Видалення їй перетинки носа призвело до позбавлення її носового дихання. Це заважає їй під час руху, в роботі, сприяє розвитку захворювань, заважає їй нормально жити та працювати. На носі присутні післяопераційні шрами, кінчик носа опустився. Вона не може влаштувати своє особисте життя. Все це завдає їй моральні страждання.

    В уточненій позовній заяві (а.с.65,66 том2) позивач посилається на те, що для відновлення її здоров’я необхідне лікування. Так як діями лікарів Інституту отоларингології їй завдано майнової та моральної шкоди, вона втратила довіру до українських лікарів і бажає проходити лікування в ізраїльському медичному центрі ім. Рабін (Бейлінсон), які пропонують їй свої послуги. Відповідно до наданої їй медичним центром довідки та за її розрахунком загальна вартість лікування в Ізраїлі складає 60430 доларів США, а враховуючи те, що вартість лікування з 01.01.2011 року підніметься на 30%, то вартість лікування буде складати 78559 доларів США, що в гривневому еквіваленті буде складати 627686,41 грн.

    Посилається на те, що протиправними діями лікарів їй завдано моральної шкоди, яку вона визначила в розмірі 900000,00 грн. Зазначає, що моральна шкода виразилася в душевних стражданнях, переживаннях які вона зазнала з вини лікарів Інституту отоларингології. Був порушений її звичайний режим та спосіб життя, вона вимушена була звертатися до різних установ для відновлення свого стану здоров’я. Їй було знищено перетинку, яку вже неможливо поновити. В неї погіршився зовнішній вигляд обличчя, що створює дискомфорт в житті, заважає їй знайти роботу, влаштувати особисте життя.   

    Остаточно позивач просила стягнути з відповідача на свою користь у відшкодування матеріальної шкоди 627686,41 грн., у відшкодування моральної шкоди –900000,00 грн., за проведення судово-медичної експертизи 3549,00 грн., витрати на правову допомогу –200,00 грн., витрати з інформаційно-технічного розгляду справи 30,00 грн.

    Позивач та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

    Відповідач у судове засідання не з’явився, причини неявки суду невідомі. Згідно наданих заперечень, позов не визнає в повному обсязі.

    Від третіх осіб до суду надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутністю.

    Суд, зі згоди позивача та її представника, розглянув справу заочно, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

    Вислухавши позивача, її представника, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

    У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 знаходилася на лікуванні в ЛОР відділенні Інституту отоларингології ім. професора О.С. Коломійченка Академії медичних наук України в м. Київ з 21.12.2005 року по 06.01.2006 року. Поступила по направленню Головного управління охорони здоров’я Дніпропетровської обласної  державної адміністрації від 04.11.2005 року та Міністерства охорони здоров’я України від 24.10.2005 року № 1-06-01 і консультативної поліклініки Інституту отоларингології з діагнозом: деформація зовнішнього носу. 21.12.2005 року її було оглянуто, а 22.12.2005 року проведено операцію «Ринопластика». 06.01.2006 року позивача було виписано до дому. Діагноз заключний клінічний:                   посттравматична деформація зовнішнього носу. З 05.04.2006 року по 18.04.2006 року позивач лікувалася в Інституті отоларингології. Була виписана і їй рекомендовано нагляд ЛОР - лікарів за місцем проживання та можлива ринопластика через 1 місяць.  З 30.10.2006 року по 10.11.2006 року позивач також проходила лікування у відповідача. Не отримавши згоди на заплановану операцію, була виписана з відділення запальних захворювань інституту. Викладене підтвердилося в судовому засіданні поясненнями позивача та матеріалами справи (а.с.8-17,26-66,75-81 том 1).    

     По справі призначалася комісійна судово-медична експертиза, яка була доручена Київському міському бюро судово-медичної експертизи та проведена з 18.04.2008 року по 25.09.2008 року (а.с.176-185 том 1). Експертами були зроблені такі підсумки (а.с.184,185 том 1):

     Згідно з даними медичної документації 29.10.2003 року ОСОБА_1 була проведена в плановому порядку операція –«підслизова резекція носової перетинки», при якій проводились: розтин по перехідній складці в передвір’ї носа зліва, видалення викривленої частини 4-кутового хряща, збиття гребня дна порожнини носа, встановлення аутохряща між листками слизової. 09.06.2005 року ОСОБА_1 діагностовано Ревматоїдний артрит: поліартрит II ст., а 30.10.2005 року діагностовано хворобу Шарпа II ст., яка є поєднанням синдромів ревматоїдного поліартриту та системної склеродермії. При вказаних захворюваннях йде трофічне ураження сполучної тканини, що проявляється прогресуючим ерозивно-деструктивним поліартритом в першу чергу дрібних суглобів кистей та стоп, периферичними судинними порушеннями по типу синдрома Рейно, порушеннями трофіки кінцевих відділів пальців, кінчика носа, щік, вушних раковин, індурацією та атрофією шкіри в першу чергу на обличчі та руках, ураженням сполучної тканини внутрішніх органів. При поступленні в ЛОР відділення Інституту отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка АМН України 21.12.2005 року були зібрані скарги, анамнез –хвора вказувала на травму носа за 2 місяці тому, проведені загальний об’єктивний та спеціальний отоларингологічний огляд з встановленням діагнозу: «Пост травматична деформація зовнішнього носа». Вказаний діагноз, що клінічно проявляється деформацією зовнішнього носа, опущенням кінчика носа, відповідно і порушенням носового дихання є показом до проведення операції «Ринопластики». Перед операцією хвора була оглянута терапевтом і вказано, що вона приймає преднізолон 20 мл на  добу та спостерігається ревматологом з січня 2005 року, хоча діагноз даного огляду не вказаний. 22.12.2005 року ОСОБА_1 проведена операція «Ринопластика», в протокольній частині якої вказано: «Латеральні ніжки крильного хряща, а також медіальні фрагментовані та фіброзно змінені. Витончена фіброзна тканина в області спинки та скатах носа». Було взято аутотрансплантант по нижньому краю 4-кутового хряща, який імплантовано між ніжками і нішею, латеральні ніжки від модельовані та зшиті, вставлені тампони в носові ходи, накладена гіпсова пов’язка.  В післяопераційному періоді проводились туалет носа, фізіотерапевтичні процедури. Носове дихання відновилось. Враховуючи вищевказане: у ОСОБА_1 були покази до оперативного втручання «Ринопластики»; обстеження ОСОБА_1 лікарями інституту отоларингології при надходженні до стаціонару в передопераційний період було проведено в повному об’ємі; з точки зору естетичної реконструктивної хірургії дії лікарів при оперативному втручанні були адекватними; післяопераційний період проводився відповідно до стану змін в ділянці оперативного втручання. На час проведення експертизи у ОСОБА_1. мають місце наступні зміни в ділянці носа: деформація верхньої губи; помірне опущення кінчика носа за рахунок зниження висоти профілю; деформація та атрофія 4-кутового, 3-кутових та малярних хрящів; перфорація перетинки носа в передніх відділах; гіпертрофія носових раковин в задніх відділах. Враховуючи вищезазначене експертна комісія вважає ,що вказані зміни є проявом основного захворювання у хворої (хвороби Шарпа у вигляді поєднання ревматоїдного поліартриту та системної склеродермії), яке мало місце до оперативного втручання 21.12.2005 року. Розвитку трофічних порушень в ділянці носа сприяли: повторні травматизації носа (згідно з даними анамнезу в 2003 р. та 2005 р.); повторні оперативні втручання на носі; прийом кортикостероїдів (преднізолон). Абсолютні покази для проведення повторної операції в ділянці носа ОСОБА_1 відсутні. Наявність у неї зазначеного системного захворювання та трофічних змін тканин носа свідчать на користь несприятливого прогнозу при проведенні будь-якого оперативного втручання в ділянці носа.

    Суд не приймає до уваги посилання позивача та її представника на те, що консультативним висновком від 01.10.2008 року № 10642 Національного наукового центру «Інститут кардіології ім. академіка М.Д. Стражеска»(а.с.199 том1) їй з діагнозу виключено хворобу Шарпа, так як на час направлення позивача до Інституту отоларингології в 2005 році та на час проведення по справі судово-медичної експертизи така хвороба була наявною в діагнозі позивача. З виписки історії хвороби № 245 (а.с.200 том1) вбачається, що ОСОБА_1 в Українському державному науково-дослідницькому інституті медико-соціальних проблем інвалідності знаходилася на обстеженні з 15.01.2008 року по 29.01.2008 року. Основним діагнозом зазначено: змішана хвороба з’єднаної тканини (хвороба Шарпа), акт. 1 ст, Синдром Рейно. Міокардиофіброз. СН 1 ст. Синдром Шегрена. Поліартрит. НФС 1 ст. Міалгія.  Супутній діагноз: опущення кінчика носу. Перфорація носової перетинки. Вазомоторний риніт. Стан після риносептопластики.

    Беручі до уваги судово-медичну експертизу, проведену на підставі матеріалів справи, медичної карти стаціонарного хворого № НОМЕР_1, Медичної карти пацієнта  стаціонарного відділення, комп’ютерного диска, інші матеріали справи (а.с.121-157,201-203,205-208,235-246 том 1), суд не вбачає, що діями лікарів Інституту отоларингології ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було завдано позивачу матеріальної шкоди. Причинного зв’язку між діями лікарів з проведення операції «Ринопластики»та погіршенням стану здоров’я позивача не встановлено.  Доказів цього позивач, всупереч ст. 10 ЦПК України, суду не надала. Тому вимоги позову щодо стягнення з відповідача матеріальної шкоди слід відмовити. Так як не підлягають задоволенню вимоги позову щодо відшкодування матеріальної шкоди немає підстав і для задоволення вимог позову щодо відшкодування моральної шкоди, яка підлягає стягненню лише за наявності вини, якої судом не встановлено. Виходячи з цього не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача  витрати, пов’язані з оплатою судово-медичної експертизи та понесені позивачем судові витрати по справі.

    Так як позивач на час звернення до суду, як інвалід другої групи (а.с.7 том 1), була звільнена від оплати судового збору, суд вважає, що за таких обставинах з неї не підлягає стягненню судовий збір.

    Керуючись ст.ст. 10,11,60,88,209,212-215,218,224-226 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

    У задоволенні позову ОСОБА_1 –відмовити.

     Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою  відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.                                                  

Суддя:В. В. Рибакова