Справа № 2-а-3064/11

ПОСТАНОВА

іменем України  

 12 квітня 2011 року                                           м. Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі: головуючого - судді Гамули Б.С., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області (далі – Управління) про  зобов’язання здійснити нарахування і виплату підвищення до пенсії та додаткової пенсії в розмірах, передбачених ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,

в с т а н о в и в :

          16 березня  2011 року ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом, в якому зазначає, що він проживає в с. Котуш Камінь-Каширського району Волинської області, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, є непрацюючим пенсіонером та постраждалим від наслідків Чорнобильської катастрофи третьої категорії.

          Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 39, ч. 2 ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ (далі - Закону), відповідачем йому повинні виплачуватись підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат та додаткова пенсія у розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком.

Його звернення до Управління про нарахування та виплату такого підвищення до пенсії  та додаткової пенсії було залишено без задоволення, тому він просить суд зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплату підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат та додаткової пенсії у розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.ст. 39,  51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період в межах строку позовної давності, з врахуванням виплачених сум,

          Відповідачем подано до суду письмове заперечення, в якому він позовні вимоги заперечує повністю, посилаючись на те, що при виплаті позивачу підвищення до пенсії та додаткової пенсії, передбачених ст.ст. 39, 51 Закону, він діяв в межах повноважень, наданих йому законами України, підзаконними нормативно-правовими актами та здійснював нарахування таких виплат відповідно до Закону з врахуванням вимог постанов Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 та від 26 липня 1996 року № 836, якими встановлено розрахункові величини для обчислення розміру таких виплат.

Згідно п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи третьої категорії виплачується у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», громадянам які працюють на територіях радіоактивного забруднення, а саме у зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється доплата у розмірі 1050 тис. карбованців.

          Положення ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” щодо мінімального розміру пенсії за віком не застосовується при призначенні пенсії за Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до згаданого Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Крім цього, Управління не може бути належним відповідачем  у даній справі, оскільки не є власником або розпорядником коштів Державного бюджету України та не наділено правом приймати законодавчі акти загальнодержавного значення.

На підставі цього просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити, з врахуванням, передбаченого ст. 99 КАС України, шестимісячного строку звернення до суду.

Вивчивши матеріали даної справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до повного задоволення.

          Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, постійно проживає в с. Котуш Камінь-Каширського району Волинської області, є непрацюючим пенсіонером та постраждалою від наслідків Чорнобильської катастрофи третьої категорії.

          Дані обставини стверджено паспортом, пенсійним посвідченням, посвідченням громадянина, який постраждав від наслідків Чорнобильської катастрофи, листом та довідкою відповідача.

          Вказаний населений пункт, відповідно до Переліку населених пунктів віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №106 від 23 липня 1991 року, розпорядженням Кабінету Міністрів України №17 від 12 січня 1993 року віднесено до зон гарантованого добровільного відселення.

          Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 39 Закону, пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні гарантованого добровільного відселення підвищуються у розмірі двох мінімальних заробітних плат, а відповідно до ст. 51 Закону особам, віднесеним до третьої категорії, щомісячно призначається додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров’ю у розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Вказані розміри підвищення до пенсії та додаткової пенсії зазнали змін, що відбулись відповідно до п.п.9, п.п.13 п.28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року, який набрав чинності 01 січня 2008 року.

Згадані положення бюджетного Закону рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційними та такими, що втратили чинність з дня ухвалення вказаного рішення, а тому дані статті Закону залишились чинними в первинній редакції.

З довідки відповідача, письмової відмови та заперечення вбачається, що позивачу виплачувались підвищення до пенсії та додаткова пенсія в розмірах, передбачених постановами Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» та від 26 липня 1996 року №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  що є значно меншими.

Виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні позивачу розмірів підвищення до пенсії застосуванню підлягають ст.ст.39, 51 Закону, а не згадані постанови, оскільки останні істотно звужують обсяг раніше встановлених законом прав.

          Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

          Суд вважає, що положення ч. 3 ст. 28 згаданого Закону не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком для обчислення інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

          Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону, в разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорії, та розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що відповідач зобов’язаний здійснити перерахунок і виплату  позивачу додаткової пенсії відповідно до вимог ст. 51 Закону із застосуванням ч. 1 ст. 28 Закону України  “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ч. 3 ст. 4 Закону України «Про прожитковий мінімум», ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», ст. 21 Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік», і цей перерахунок має бути проведений за період в межах, передбаченого ст. 99 КАС України, шестимісячного строку звернення до суду, тобто з 16 вересня 2010 року по 16 березня 2011 року (день звернення до суду), з врахуванням виплачених  сум.

Що стосується перерахунку підвищення до пенсії, то він має бути здійснений відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 39 Закону в розмірі двох мінімальних заробітних плат із застосуванням ст. 53 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік», ст. 22 Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік», за такий же, передбачений ст. 99 КАС України, шестимісячний строк звернення до суду,  з 16 вересня 2010 року по 16 березня 2011 року (день звернення до суду), з врахуванням виплачених сум.

          Дії відповідача щодо невиплати позивачу підвищення до пенсії та додаткової пенсій в таких розмірах є протиправними.

Оскільки відповідно до підпункту 6 пункту 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30 квітня 2002 року №80-2, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року №5-5 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.03.2008 року) саме на управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах покладено обов’язок призначення і виплати пенсії, допомоги на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства, тому суд вважає за необхідне зобов’язати провести перерахунок та виплату пенсії позивачу саме УПФУ в Камінь-Каширському районі.

Не мають правового значення і твердження відповідача про відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом розмірів пенсій, як на причину невиконання державою взятих на себе зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Суд не стягує з управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області судового збору, оскільки відповідач звільнений від його сплати на підставі п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” від 31 січня 1993 року.

          Керуючись ст.ст. 11, 17, 158, 160, 162, 183-2 КАС України, ст.ст.39, 51 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Законом України «Про державний бюджет на 2010 рік»,  Законом України «Про державний бюджет України на 2011 рік», рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, суд

постановив:

               Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України у Камінь-Каширському районі Волинської області щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 підвищення до пенсії та додаткової пенсії, відповідно до ст.ст. 39, 51 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

          Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1, як непрацюючому пенсіонеру, котрий проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат, передбаченого ч. 1 та ч. 2 ст. 39  Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з врахуванням ст. 53 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік», ст. 22 Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік»і виплачених сум, та як особі, яка віднесена до третьої категорії, осіб постраждалих від наслідків Чорнобильської катастрофи,   додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю у розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком, передбаченої ч. 2 ст. 51 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, із врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»і виплачених сум, за період з 16 вересня 2010 року по 16 березня 2011 року включно.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Камінь-Каширський районний суд шляхом подачі протягом десяти днів з дня отримання її копії апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, що її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя:                                                                                         Б.  С.  Гамула