У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 21 вересня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 вирок Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 6 січня 2005 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України на 8 років позбавлення волі.

            Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2005 року вирок залишено без зміни. 

ОСОБА_1 визнано винними у тому, що він 24.09.2004 року, перебуваючи в нетверезому стані, знаходячись на дамбі ставка біля кладовища с. Посуньки Верхньодніпровського району, в ході сварки умисно наніс ОСОБА_2 удар прикладом мисливської рушниці по тілу. Коли потерпіла впала, ОСОБА_1 став бити її ногами та прикладом рушниці по голові, тілу, нанісши при цьому не менше 10 ударів, та заподіяв їй тяжкі тілесні ушкодження, від яких ОСОБА_2 померла.

            У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про зміну судових рішень у зв'язку з неправильною, на його думку, кваліфікацією його дій та просить перекваліфікувати його дії на ст. 119 КК України і пом'якшити покарання. Зазначає, що вчинив вбиство ОСОБА_2 через необережність. Посилається на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Крім того, зазначає, що судом не було розглянуто його клопотання про допуск громадського захисника

         Заслухавши доповідача,  перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

         Як видно з матеріалів справи, висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненому злочині грунтуються на зібраних та ретельно перевірених в судовому засіданні доказах.

Доводи засудженого про неправильну кваліфікацію його дій безпідставні і спростовуються показаннями самого засудженого як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні, з яких вбачається, що ОСОБА_1 в ході сварки з потерпілою спочатку наніс їй удар ліхтариком по голові, а потім ударив прикладом рушниці по тілу. Коли потерпіла впала, то  продовжував  її бити і наніс при цьому близько 10 ударів.

У своїй явці з повинною ОСОБА_1 визнав, що побив ОСОБА_2 прикладом рушниці.

         Згідно з висновками судово-медичної експертизи потерпілій ОСОБА_2 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження у вигляді тупої травми живота. Крім того, на тілі потерпілої були виявлені тілесні ушкодження у вигляді ран на голові, синців на верхніх кінцівках. Всі виявлені тілесні ушкодження могли утворитися від дії тупого твердого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею. Рана на чолі  могла бути заподіяна прикладом рушниці.

         Дії засудженого ОСОБА_1 за ч.2 ст. 121 КК України кваліфіковано правильно.

         Посилання засудженого на те, що судом не розглянуто його клопотання про допуск громадського захисиника безпідставні, оскільки засуджений змінив своє клопотання і заявив про те, щоби його сестра ОСОБА_3 була допитана як свідок. Дане клопотання судом було задоволене (а.с.124), ОСОБА_3 була допитана в якості свідка, а тому, згідно закону,  захисником вона вже не могла виступати.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б могли бути підставою для скасування чи зміни судових рішень, не встановлено.

Підстав для призначення справи до касаційного розгляду з повідомленням зазначених у ст. 384 КПК України осіб не вбачається.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

         у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 відмовити.

Судді:

         В.Г. Жук                          К.Т. Кравченко                 А.Я. Кияшко