У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 31 серпня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Полтавської області на вирок Ленінського районного суду м. Полтави від 30 березня 2005 року, яким

                            ОСОБА_1,

не судимого,

засуджено за ч. 3 ст. 190 КК України на 3 роки позбавлення волі.

         За ч. 3 ст. 364, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 369 КК України         ОСОБА_1 виправдано за відсутністю в його діях складу злочину.

         За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він, працюючи ІНФОРМАЦІЯ_1,  під час бесіди з засудженим ОСОБА_2, дізнавшись, що останній має намір звернутися з клопотанням про помилування до відповідного підрозділу Адміністрації Президента України, запропонував останньому допомогу в позитивному вирішенні цього питання за 1500 доларів США. При цьому ОСОБА_1 не мав на меті виконувати будь-які дії на реалізацію цієї домовленості.         ОСОБА_2 погодився на цю пропозицію і 30 січня 2002 року в приміщенні кардіологічного відділення Полтавської обласної клінічної лікарні               ОСОБА_1, передавши брату засудженого - ОСОБА_3 листа, в якому йшлося про передачу ОСОБА_1 грошей, отримавши від останнього              3600 німецьких марок, про що написав розписку і використав ці гроші на свій розсуд.

         У червні 2002 року ОСОБА_1 під час бесіди з засудженим         ОСОБА_4, який підлягав переводу із ПВП-64 до колонії поселення і бажав бути переведеним в Харківську область, пообіцяв вирішити дане питання за 700 доларів США, на що ОСОБА_4 погодився. ОСОБА_1 шляхом використання мобільного зв'язку надав ОСОБА_4 можливість домовитися з родичами про передачу цих коштів. 22 червня 2002 року від матері засудженого - ОСОБА_5. ОСОБА_1 отримав 700 доларів США та 200 грн., які використав на власні потреби, не маючи на меті вживати будь-яких заходів по сприянню вирішення питань на користь ОСОБА_4.

         Крім того, органом досудового слідства дії ОСОБА_1 були ще кваліфіковані за ч. 3 ст. 364, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 369 КК України, за якими його судом виправдано за відсутністю в його діях складу злочину.

         Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 8 липня 2005 року вирок залишений без зміни.

         На підставі ст. 2 Закону України від 31 травня 2005 року “Про амністію” ОСОБА_1 від призначеного покарання звільнено.

         У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи доведеність вини ОСОБА_1 та правильності кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 190 КК України, ставить питання про скасування постановлених судових рішень у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, що призвело до безпідставного, на його думку, виправдання ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 364, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 369 КК України, м'якості призначеного йому покарання.

Просить справу направити на новий судовий розгляд.

         Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що у задоволенні подання слід відмовити.

         Як вбачається з матеріалів справи, висновки суду про визнання ОСОБА_1 по суду виправданим у пред”явленому йому обвинуваченні відповідають фактичним обставинам справи, які встановлені з урахуванням усіх об”єктивних і суб”єктивних факторів, що мали бути взяті до уваги при з”ясуванні дійсних обставин події, та грунтуються на зібраних у справі доказах.

         Давши належну оцінку дослідженим у судовому засіданні доказам в їх сукупності та взаємозв”язку, суди як першої, так і апеляційної інстанції, визнали ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, та дійшли обгрунтованого висновку про те, що його дії не обумовлені його службовим становищем та не пов”язані з здійсненням ним службових обов”язків, а також про те, що умислу на дачу хабара ОСОБА_1 не мав, ніяких дій з приводу дачі хабара не вчиняв.

У справі, всупереч доводам касаційного подання, відсутні докази, які підтверджували б пред”явлене ОСОБА_1 обвинувачення. І оскільки вичерпані всі можливості одержання додаткових доказів, суд обгрунтовано визнав його в пред”явленому обвинуваченні невинним.

Будь-яких процесуальних порушень при дослідженні й оцінці доказів, які б ставили під сумнів правильність висновків суду щодо невинуватості ОСОБА_1, судом не допущено.

Тому підстав для призначення справи до касаційного розгляду з повідомленням учасників процесу немає.

Враховуючи викладене, керуючись ст.394 КПК України, колегія суддів

                                            у х в а л и л а:

У задоволенні касаційного подання заступнику прокурора Полтавської області на вирок Ленінського районного суду м.Полтави від 30 березня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 8 липня 2005 року щодо ОСОБА_1 відмовити.

                                               Судді:

Шелест М.А.                     Самелюк П.О.                Заголдний В.В.