У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

            Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

 

головуючого	Міщенка  С.М.,
суддів	Косарєва  В.І.,   Глоса  Л.Ф.,
за участю прокурора	Ковзеля  П.О.,
захисників	ОСОБА_1,  ОСОБА_2,
засудженого	ОСОБА_3

 

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 12 вересня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою адвоката ОСОБА_1 на вирок судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Хмельницької області від              29 травня 2006 року, яким

 

                            ОСОБА_3,

українця, громадянина України,

                             засуджено

 

за ст. 15, 115 ч. 2 п. 1 КК України з застосуванням ст. 69 КК України

на 5 років позбавлення волі.

 

         Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілих          ОСОБА_4 і ОСОБА_5 по 10000 гривень і на користь потерпілого ОСОБА_6 5000 гривень на відшкодування моральної шкоди.

 

         Як видно з вироку суду, ОСОБА_3 визнано винним і засуджено за замах на вбивство трьох осіб на ґрунті неприязні за таких обставин.

 

         14 серпня 2004 року на полюванні біля ставу, розташованого на польових угіддях між селами Гірчична та Вихрівка Дунаєвецького району Хмельницької області, ОСОБА_3, будучи обуреним тим, що охоронники ставу передали йому вимогу орендаря цього ставу ОСОБА_4 не стріляти по воді та коли до ставу на автомобілі ВАЗ-2121 “Нива” приїхав сам ОСОБА_4 зі своїми знайомими ОСОБА_6 і ОСОБА_5 і намагався вияснити, які документи на оренду хоче бачити ОСОБА_3, останній навів на нього мисливську рушницю.

 

         ОСОБА_4 відвів рушницю рукою. Коли, побачивши таку ситуацію, з автомобіля вийшов ОСОБА_5 і запитав ОСОБА_3 чи він збирається стріляти у людей, останній прицільно вистрілив у живіт потерпілого від чого ОСОБА_5 упав.

         Не очікуючи таких подій, ОСОБА_6, який знаходився на задньому сидінні автомобіля, вискочив із нього та став тікати від автомобіля до кущів, що були неподалік. ОСОБА_3, побачивши його, прицільно вистрілив йому в спину від чого ОСОБА_6, будучи пораненим, впав на землю та втратив свідомість, а ОСОБА_4, в цей час, став тікати в автомобіль, і забігши в нього сів за кермо.

 

         ОСОБА_3  перезарядив рушницю, зайшов на перед автомобіля, якого ще не встиг завести ОСОБА_4, та вистрілив прицільно у лобове скло де сидів водій, ранивши останнього. Саме в цей час після третього пострілу до автомобіля підбіг син ОСОБА_3 - ОСОБА_7, який теж був на полюванні, і з криком: “Тату, не стріляй, що ти наробив?”,  став між батьком та потерпілим ОСОБА_4, який з скривавленим обличчям вийшов з автомобіля.

         Тільки після цього ОСОБА_3 пішов з місця події, а ОСОБА_7 на прохання ОСОБА_4 розрядив свою рушницю та кинув її на землю біля них, а сам з місця події також пішов у село.

 

         Внаслідок злочинних дій ОСОБА_3 потерпілим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 спричинені тілесні ушкодження середньої тяжкості, а потерпілому Страхоцінському - легкі з короткочасним розладом здоров'я.

 

         У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати, а справу закрити. Доводи скарги обґрунтовуються тим, що суд дав невірну оцінку доказам у справі, які свідчать про те, що ОСОБА_3 перебував у стані необхідної оборони при посяганні на нього збоку потерпілих. Крім того вважає не вірною кваліфікацію дій засудженого, оскільки суд не вказав причин з яких ОСОБА_3 не довів свій умисел на вбивство до кінця.

 

         Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_3 і адвоката        ОСОБА_1, які підтримали касаційну скаргу останнього, представника потерпілих - ОСОБА_2, який вважав вирок суду законним і обґрунтованим, думку прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

         Суд правильно встановив фактичні обставини вчиненого засудженим злочину.

 

         Висновки суду ґрунтуються на доказах, детально викладених у вироку.

 

         Доводи касаційної скарги адвоката про те, що ОСОБА_3 перебував у стані необхідної оборони, безпідставні.

 

         Як встановлено судом і це підтверджено доказами у справі, засуджений ОСОБА_3 провів три постріли у людей, які не вчиняли нападу і не мали при собі зброї.

 

         При цьому постріли він здійснив, як видно із обставин справи, на ґрунті неприязні до осіб, які взяли в оренду став і забороняли полювати.

 

         Крім того, як видно із матеріалів справи, з ОСОБА_3 був на полюванні з рушницею його син, який знаходився поруч при під'їзді потерпілих до них.

 

         Постріли засуджений провів у ОСОБА_6 і ОСОБА_4, коли останні тікали.

 

         За таких обставин, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_3 в стані необхідної оборони чи в стані перевищення її меж не знаходився.

 

         Не є переконливими доводи адвоката ОСОБА_1 про те, що суд дійшов невірного висновку про умисел ОСОБА_3 на вбивство трьох осіб, оскільки не розкрив і не вказав причин, з яких цей умисел не був доведений до кінця.

 

         Так, суд зазначив у вироку, що ОСОБА_3, здійснюючи три прицільні постріли з рушниці з близької відстані у життєво важливі органи людей передбачив можливість настання їх смерті і бажав цього.

 

         Знаряддя злочину, місце куди завдані вогнепальні ушкодження потерпілим та те, що вони завдані з близької відстані дають підстави Судовій колегії погодитись з висновками суду. 

         Суд також встановив, що після третього пострілу ОСОБА_3 до нього підбіг його син ОСОБА_7 і, ставши між потерпілими ОСОБА_4 і батьком, зупинив злочинні дії останнього.

 

         Тому висновки суду про те, що ОСОБА_3 не довів свій злочинний намір на убивство трьох осіб з причин не залежних від його волі відповідає матеріалам справи.

 

         З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що органи досудового слідства і суд обґрунтовано кваліфікували дії ОСОБА_3 за ст. 15 ст. 115 ч. 2 п. 1 КК України як замах на умисне вбивство трьох осіб.

 

         Покарання засудженому призначене відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи     ОСОБА_3 та обставин, що пом'якшують покарання.

 

         При цьому з урахуванням сукупності пом'якшуючих покарання обставин, суд застосував ст. 69 КК України і призначив покарання нижче від нижчої межі, передбаченої санкцією ст. 115 ч. 2 КК України.

 

         Цивільний позов вирішений відповідно до вимог закону і у скарзі не заперечується.

 

         Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів,

 

у х в а л и л а:

 

 

         Касаційну скаргу адвоката ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Хмельницької області від 29 травня 2006 року щодо ОСОБА_3 - без зміни.

 

                                                             С у д д і:

 

 

Міщенко  С.М.                     Косарєв  В.І.                         Глос  Л.Ф.