Судове рішення 22-а-11147/2007 від 06.02.2008

Судове рішення #1482340

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

київський апеляційний адміністративний суд

02093 м. Київ, вул. Поліська, З-б, тел./факс 567 80 79; е-mail: іпbох@ар1аdm.kі.court.gov.ua

Справа № 22-а-11147/07 Головуючий у І-ій інстанції: Кізюн Л.І. 2-а-427-1/07 Суддя-доповідач: Малинін В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2007р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Малиніна В.В.

суддів: Бєлової Л.В.

Ситникова О.Ф.

при секретарі: Константіновій Н.Б.

за участю представників апелянта, третьої особи - Костіної Т.Л., Сухомлина Д.О.,

представника позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 31 серпня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, за участю третіх осіб - Київського національного університету внутрішніх справ, Міністра внутрішніх справ України, про визнання нечинним та скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2007 року позивач звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом про визнання нечинним наказу відповідача та скасування цього наказу, виплату грошового забезпечення в повному обсязі та зобов'язання призначити на посаду.

Мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачем було незаконно, з порушенням положень чинного законодавства, зокрема Положення про порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991р. №114, видано наказ від 31.07.2006р. №426 о/с, яким позивача виведено в розпорядження Міністерства внутрішніх справ України по посаді першого проректора Національної академії внутрішніх справ України з звільненням його від посади першого проректора Національної академії внутрішніх справ.

В процесі розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги. Просить визнати нечинним та скасувати Наказ Міністра внутрішніх справ України №457 о/с від 03.04.2007 року і зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України здійснити нарахування та виплату належного позивачу грошового забезпечення з 31.07.2006 року по 31.08.2007 року у сумі 91 631,40 грн.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 31 серпня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені повністю.

Визнано нечинним та скасовано Наказ Міністра внутрішніх справ України від 31.07.2006р. №426 о/с.

Визнано нечинним та скасовано Наказ Міністра внутрішніх справ України №457 о/с. від 03.04.2007р.

Зобов'язано Міністра внутрішніх справ України призначити позивача на посаду в Київському національному університеті внутрішніх справ, що має бути не нижчою тієї, яку займав останній до реорганізації Національної академії внутрішніх справ України.

Зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України здійснити нарахування та виплату належного ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 31.07.2006 р. по 31.08.2007 р. в розмірі 91631 грн. 40 коп.

Не погоджуючись із зазначеною постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 31 серпня 2007 року відповідач - Міністерство внутрішніх справ України, в особі представника Костіної Т.Л., подало апеляційну скаргу, в якій зазначило, що вказана постанова суду винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить її скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

В судовому засіданні представник МВС України підтримав вимоги апеляційної скарги. Представник позивача надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін. Крім того, надав лист з Міністерства освіти і науки України за вх. №1/11-7816 від 30.10.07. стосовно скорочення посади, яку обіймав ОСОБА_1, наполягають на призначенні його на відповідну посаду у Київському національному університеті внутрішніх справ.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Колегією суддів встановлено, що в справі предметом судового спору є питання законності звільнення особи з публічної служби.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 17 КАС України на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби поширюється компетенція адміністративних судів.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебував на посаді першого проректора Національної академії внутрішніх справ України.

Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 3 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Законодавством урегульовані питання, пов'язані з прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням з публічної служби (припиненням) спеціальними законами.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом першої інстанції вірно застосовано Положення про порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. №114. Пункт 40 зазначеного положення встановлює призначення на посади рядового і начальницького складу і провадиться відповідними начальниками згідно з номенклатурою посад, що визначається Міністром внутрішніх справ УРСР відповідно до його компетенції.

При цьому враховується наступне:

а) при призначенні на посади і переміщенні по службі осіб рядового і начальницького складу має забезпечуватися використання їх за основною чи спорідненою спеціальністю або згідно з набутим досвідом, а при необхідності використання на посадах за новою для них спеціальністю призначенню має передувати відповідна перепідготовка;

в) при здійсненні організаційно-штатних заходів особи начальницького

складу можуть зараховуватися в розпорядження органу внутрішніх справ на

строк не більше 15 діб.

У виняткових випадках, пов'язаних з особливими обставинами, перебування в розпорядженні органу внутрішніх справ понад 15 діб, але не більше двох місяців, допускається з дозволу Міністра внутрішніх справ УРСР. До цього строку не зараховуються періоди перебування в установлених цим Положенням відпустках (крім відпусток по вагітності, родах і догляду за дитиною), на лікуванні (обстеженні) у лікувальних закладах;

г) переміщення по службі осіб середнього, старшого і вищого

начальницького складу має здійснюватися, як правило, без зарахування їх у

розпорядження відповідного органу внутрішніх справ; призначення на

посади осіб, які перебувають у розпорядженні відповідного органу,

провадиться в найкоротший строк, але не пізніше двох місяців із дня

звільнення їх з посади.

Як встановлено судом Наказ Міністра внутрішніх справ України від 31.07.2006р. № 426 о/с щодо виведення позивача в розпорядження Міністерства внутрішніх справ України діяв на час подання позовної заяви, тобто з очевидним перевищенням 15-денного строку. Дозволу Міністра внутрішніх справ на перебування позивача у розпорядженні МВС до двох місяців не надавалося.

Водночас, загальний строк перебування позивача у розпорядженні МВС України склав близько 11 місяців, що суперечить вимогам Положення про порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР.

Як випливає зі змісту п.45 вищезазначеного Положення про порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, у разі відсутності можливості для призначення на рівнозначну посаду при скороченні штатів і за станом здоров'я особи вищого начальницького складу мають бути переміщені на нижчі посади.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права; відновлення становища, яке існувало до порушення; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до п.14 п.9 Положення про Міністерство внутрішніх справ, затвердженого Указом Президента України від 17 жовтня 2000 року N 1138/2000 Міністр внутрішніх справ призначає на посади і звільняє з посад за погодженням з Президентом України ректорів та проректорів навчальних закладів Міністерства.

Як підтверджується матеріалами справи, позивачеві, в порушення наведених норм Положення про порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, не було вчасно повідомлено про скасування посади та не було запропоновано іншої роботи чи посади.

Згідно з даними Наказу Міністра внутрішніх справ України №457 о/с від 03.04.2007р. позивача було звільнено з органів внутрішніх справ у зв'язку з досягненням граничного віку перебування на службі.

Розділом 5 Положення в органах внутрішніх справ запроваджено обов'язкову атестацію осіб рядового і начальницького складу.

Відповідно до п.48 Положення атестація проводиться при звільненні з органів внутрішніх справ, якщо звільнення провадиться по закінченні року з дня останньої атестації.

Пунктом 8 Положення передбачена можливість залишення на службі в органах внутрішніх справ осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які досягли встановленого для них віку, на строк до 5 років, а в окремих випадках, зокрема, якщо така особа має вчену ступінь або вчене звання - повторно, до 10 років.

Також судом встановлено, що остання атестація позивача проводилася у 2003 році, при звільненні позивачу не була видана трудова книжка та не проведено з ним розрахунок.

Оскільки позивач незаконно перебував у розпорядженні на момент звільнення і не проходив обов'язкової атестації, результати якої могли б істотно вплинути на рішення про його звільнення, то суд вважає, що трудові права позивача були порушені, а тому наказ про звільнення позивача є нечинним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 6 Указу Президента України «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ» від 4 жовтня 1996 року №926/96 умови оплати праці, передбачені цим Указом, поширюються на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які перебувають у розпорядженні органів внутрішніх справ і тих, які вибули у навчальні заклади Міністерства внутрішніх справ України зі збереженням грошового забезпечення за останньою штатною посадою.

Сума грошового забезпечення мала бути нарахованою та виплаченою позивачеві за період з 31.07.2006р. по 30.08.2007р. відповідно до ст. 6 Указу Президента України «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ» від 4 жовтня 1996 року №926/96.

Як вбачається з довідки, виданої Начальником ВФРЕ Київського національного університету внутрішніх справ, позивачеві здійснено лише часткове нарахування та виплата грошового забезпечення у сумі 26651,05 гривень.

Отже, позивачу має бути додатково нараховано та виплачено грошове забезпечення у сумі 91631, 40 грн. (9098, 65 грн. х 13 місяців - 26651, 05 грн.), виходячи з грошового забезпечення позивача за останній місяць перед виведенням у розпорядження і припиненням грошового забезпечення у розмірі 9098, 65 грн.

Частиною 2 ст. 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача і у справах про поновлення на публічній службі.

У суді першої інстанції представник відповідача не довів правомірності Наказів МВС України та звільнення позивача зі служби.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.19 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 31 серпня 2007 року - залишити без задоволення.

Постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 31 серпня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Міністра внутрішніх справ України, за участю третіх осіб - Київського національного університету внутрішніх справ, Міністра внутрішніх справ України, про визнання нечинним та скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Матеріали справи повернути до Солом'янського районного суду м. Києва.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: