У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 19 вересня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 червня 2006 року.

         Цим вироком

                                               ОСОБА_1,

                                               громадянина України, раніше судимого:

                                               19.02.1999 року за ст. 17, 94 КК України

                                               на 7 років позбавлення волі;

                                               20.12.2004 року за ст. 194 ч. 2, 71 КК України

на 4 роки позбавлення волі, звільненого на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 2 роки,

засуджено за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України на 12 років 6 місяців позбавлення волі.

         На підставі ст. 71 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді 13 років позбавлення волі.

         Згідно з вироком, ОСОБА_1 визнано винним у тому, що будучи раніше судимим за ст.ст. 17, 94 КК України 1960 року та маючи не зняту і не погашену судимість, він знову вчинив умисне вбивство за таких обставин.

8 лютого 2006 року, приблизно з 22-й год., знаходячись на кухні  квартири АДРЕСА_1, ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2, ОСОБА_3 та своєю співмешканкою ОСОБА_4 почали розпивати спиртні напої. Після тривалого вживання спиртних напоїв ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заснули, а ОСОБА_1 з ОСОБА_2 продовжили вживати спиртні напої.

         Приблизно о 3-й год. 9 лютого між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникла сварка у зв'язку з тим, що останній почав звинувачувати ОСОБА_1 у крадіжці грошей, під час якої у того виник умисел на вбивство ОСОБА_2 на грунті особистих неприязних стосунків. Здійснюючи свій умисел ОСОБА_1 повалив ОСОБА_2 на кухонний диван і почав душити. Після того як ОСОБА_2 перестав чинити опір і подавати ознаки життя, ОСОБА_1, вважаючи, що довів свій умисел до кінця, вирішив попити чаю.

Відійшовши від потерпілого ОСОБА_1 побачив, що той підіймається і направляється в його бік, але впав на підлогу. Тоді ОСОБА_1 з метою доведення свого умислу на умисне вбивство потерпілого до кінця, взяв зі столу ножа, яким наніс ОСОБА_2 не менше 29 ударів в шию, голову та груди, заподіявши йому тілесні ушкодження, не сумісні із життям.

         Смерть потерпілого ОСОБА_2 настала на місці події від гострої крововтрати внаслідок пошкодження судин шиї при різаній рані.

         У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_1просить вирок скасувати, а справу направити на додаткове розслідування, посилаючись на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення його права на захист. При цьому він зазначає, що захищав себе і сина від протиправних дій потерпілого, перебував у стані афекту, викликаного його протиправними діями, не міг заподіяти потерпілому 29 різаних ран, тому висновки судово-медичної і судово-психіатричної експертиз вважає сумнівними. Крім того засуджений вказує, що справу щодо нього органами досудового слідства сфальсифіковано з метою позбавлення його житла.

         Заслухавши доповідача, думку засудженого, який підтримав доводи своєї касаційної скарги, думку прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає.

         Висновки суду про винність засудженого ОСОБА_1 у вчиненні умисного вбивства потерпілого ОСОБА_2 за обставин, встановлених судом і викладених у вироку, підтверджені показаннями свідка ОСОБА_5, даними протоколів огляду місця події і відтворення обстановки та обставин події, висновками судово-медичної, медико-криміналістичної та стаціонарної комплексної судово-психіатричної експертиз, копіями попередніх вироків, а також явкою з повинною ОСОБА_1 і його показаннями під час досудового та судового слідства, яким суд дав всебічну, повну і об'єктивну оцінку.

         Перевіривши зібрані у справі та досліджені у судовому засіданні докази, колегія суддів дійшла однозначного висновку про те, що фактичні обставини справи судом встановлені правильно, об”єктивно викладені у вироку, а злочинні дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України.

Зокрема, із аналізу явки з повинною, показань ОСОБА_1 під час досудового слідства, даних ним у присутності захисника, а також його показань у судовому засіданні вбачається, що умисне вбивство потерпілого ОСОБА_2 він вчинив на грунті особистих неприязних стосунків під час сварки з ним і при цьому ні у стані необхідної оборони, ні у стані сильного душевного хвилювання не знаходився, бо ні нападу, ні протизаконного насильства з боку потерпілого на нього чи сина не було (т.1, а.с. 41, 42, 52, т. 2, а.с. 14-19).

Правильність встановлення зазначених обставин підтверджується даними протоколів огляду місця події, відтворення обстановки і обставин події з участю ОСОБА_1, висновками судово-медичної експертизи про кількість і локалізацію виявлених у ОСОБА_2 тілесних ушкоджень та причину його смерті, які узгоджуються з показаннями допитаного у справі свідка ОСОБА_5, правдивість та послідовність показань якого суд визнав у вироку і у колегії суддів немає підстав не погоджуватися з таким висновком.

Тому доводи касаційної скарги засудженого про однобічність та неповноту досудового і судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, фальсифікацію доказів органами досудового слідства колегія суддів вважає такими, що є надуманими ОСОБА_1, оскільки вони жодним чином не грунтуються на матеріалах справи.

У колегії суддів немає також сумнівів щодо обгрунтованості та правильності висновків як судово-медичної експертизи щодо кількості, локалізації заподіяних ОСОБА_2 тілесних ушкоджень та причини його смерті, так і щодо висновку стаціонарної комплексної судово-психіатричної експертизи про те, що під час вчинення злочину ОСОБА_1 у хворобливому стані та стані фізіологічного афекту не знаходився, оскільки висновки вказаних експертиз грунтуються на дослідженні трупа потерпілого, стаціонарного дослідження самого ОСОБА_1, узгоджуються з іншими зібраними у справі доказами, зокрема, даними протоколу огляду місця події та трупа ОСОБА_2, показаннях допитаних у справі свідків та самого засудженого під час досудового слідства.

Тому і в цій частині доводи засудженого колегія суддів вважає безпідставними.

Порушень кримінально-процесуального закону при збиранні та дослідженні доказів, які б тягнули безумовне скасування вироку суду першої інстанції за доводами касаційної скарги засудженого, органами досудового слідства та судом не допущено.

З моменту затримання ОСОБА_1 було забезпечено захисником, у присутності якого його й проводилися його допити; у зв”язку з усуненням захисника ОСОБА_6 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 61 КПК України, 29 травня 2006 року ОСОБА_1 було забезпечено іншим захисником, який здійснював його захист відповідно до вимог закону під час досудового слідства та судового розгляду справи. Будь-яких порушень з боку захисника ОСОБА_7 під час здійснення захисту ОСОБА_1 колегією суддів не встановлено. Дружину засудженого було допитано як свідка, тому вона не могла здійснювати захист ОСОБА_1 у суді згідно з п. 2 ч. 1 ст. 61 КПК України. Крім того, клопотання про допуск дружини до захисту, як видно із протоколу судового засідання, ОСОБА_1 під час розгляду справи судом не заявляв. Не грунтуються на матеріалах справи також і його доводи про неправомірні дії слідчого щодо позбавлення його житла.

Тому підстав для скасування вироку за доводами касаційної скарги засудженого у колегії суддів немає.

         Покарання засудженому ОСОБА_1 судом призначено з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, даних про його особу та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, відповідно до вимог ст. ст. 65 та 71 КК України. Підстав вважати призначене покарання несправедливим внаслідок суворості, колегія суддів не вбачає.             

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 червня 2006 року щодо нього - без зміни.

     С У Д Д І :

Міщенко С.М.                   Косарєв В.І.                 Стрекалов Є.Ф.