У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

 

головуючого-судді	Міщенка С.М.
суддів	Глоса Л.Ф., Самелюка П.О.
за участю прокурора	Яковенко Р.І.

розглянула   в   судовому   засіданні   в   м.   Києві   5   вересня   2006   року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Одеської області від 7 квітня 2006 року.

Цим вироком

ОСОБА_1,

громадянина України, в силу ст. 89 КК України не судимого,

засуджено:   -  за п. п.   1,  2,  4  ч.  2  ст.   115  КК  України  до  довічного позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 194 КК України на 14 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю цих злочинів ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі.

 

Стягнуто з ОСОБА_1 в доход держави судові витрати у сумі 621 грн. 12 коп.

 

Згідно з вироком, ОСОБА_1 визнано у тому, що 21 жовтня 2005 року, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, маючи при собі 7 літрів вина, він прийшов до свого знайомого ОСОБА_3, який проживав у ОСОБА_4 в ІНФОРМАЦІЯ_1, де разом з присутніми у цьому ж будинку ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 почав розпивати принесене вино з нагоди свого дня народження. При цьому окрім зазначених осіб у будинку знаходилися ще двоє малолітніх дітей ОСОБА_4 - ОСОБА_10 та ОСОБА_11.

Пізніше ОСОБА_7 запропонував усім присутнім викрасти майно з поля приватного фермера, з чим усі погодилися. По дорозі на поле ОСОБА_1 вирішив повернутися до будинку ОСОБА_4 і забрати недопите вино. Коли ОСОБА_1 зайшов у будинок, із кімнати вийшла ОСОБА_4, тримаючи на руках малолітню доньку ОСОБА_10, яка не впізнавши його, взяла в кутку палицю і вдарила ОСОБА_1 по спині, на що останній, на грунті неприязних стосунків, маючи умисел на позбавлення життя потерпілої та її малолітніх дітей з особливою жорстокістю, взяв на кухні ножа і наніс ним два удари в шию, від яких смерть потерпілої ОСОБА_4 настала місці події. Після цього ОСОБА_1 підняв із землі малолітню ОСОБА_10 і остерігаючись, що плач дитини почують сусіди, заніс її в туалет, розташований за будинком, де з метою вбивства з особливою жорстокістю малолітньої дитини внаслідок безпомічного стану, умисно кинув її у вигрібну яму туалету. Від механічної асфіксії внаслідок закриття дихальних шляхів рідиною ОСОБА_10 померла.

Продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 повернувся в будинок, де знаходився ще малолітній ОСОБА_11, і маючи умисел на його умисне вбивство з особливою жорстокістю та знищення майна, підпалив завіску вікна, внаслідок чого виникла пожежа, від якої малолітній ОСОБА_11 загинув, а будинок було пошкоджено.

 

У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_1 просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Разом із тим, як видно зі змісту скарги та доповнень до неї, засуджений вважає несправедливим призначене йому покарання, посилається також на те, що не знав про наявність у будинку малолітнього ОСОБА_11, що в силу алкогольного сп'яніння не пам'ятає своїх дій, вказує на те, що з матеріалами справи знайомився одноособово.

 

Захисник ОСОБА_2 просить вирок щодо засудженого ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що злочин він вчинив внаслідок алкогольного сп'яніння, яке могло призвести до стану сильного душевного хвилювання внаслідок нанесеного потерпілою удару палицею по спині, у зв'язку з чим вчинений ним злочин міг бути кваліфікований за ст. 116 КК України. Крім того захисник вважає, що характеристика засудженого з боку односельчан, стан алкогольного сп'яніння та кількість випитого вина були підставою для призначення ОСОБА_1 окремої психологічної експертизи, в призначенні якої суд, на думку захисника, безпідставно відмовив.

 

Заслухавши доповідача, думку прокурора про залишення касаційних скарг без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги засудженого та захисника задоволенню не підлягають.

 

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що висновки суду про винність засудженого ОСОБА_1 у вчинені злочинів за встановлених судом та викладених у вироку обставин, грунтуються на доказах, ретельно перевірених під час судового слідства, які отримали належну оцінку.

 

Так, із явки з повинною, показань засудженого ОСОБА_1 як підозрюваного та обвинуваченого з участю захисника, а також під час відтворення обстановки і обставин події, які суд обгрунтовано визнав правдивими в силу їх послідовності та відповідності іншим доказам, вбачається, що після нанесення потерпілою удару палкою по спині, він на неї образився, повернувся в будинок, взяв ножа, яким і наніс удар ОСОБА_4 в шию. Від цього удару потерпіла впала на землю і випустила з рук дитину, замотну в пелюшку. Дитина почала плакати, тому остерігаючись, що цей плач почують сусіди, він підняв її з землі, відніс і вкинув у отвір туалету, що знаходився за будинком, після чого дитина плакати перестала. Повернувшись до потерпілої, він відтягнув її за кущі і при цьому ножа з її шиї не виймав. Потім пішов до будинку, зайшов у кімнату, де горіло світло і підпалив завіску вікна, неподалік від якого стояло ліжко. Побачивши, що завіска загорілася та знаючи, що ОСОБА_4 має другу маленьку дитину, він залишив будинок і пішов спочатку додому до ОСОБА_12, а потім до охоронника ОСОБА_13, де його і було затримано працівниками міліції.

 

Аналіз цих показань свідчить, що ОСОБА_1, незважаючи на стан алкогольного сп'яніння, гарно орієнтувався на місці події, діяв послідовно та цілеспрямовано, добре запам'ятав усі обставини вчиненого ним злочину, які все ж таки намагався пом'якшити, зокрема ті, що стосувалися його образи діями потерпілої, кількості нанесених їй ударів ножем та того, що під час підпалу будинку він не бачив на ліжку малолітнього ОСОБА_11.

 

Разом із тим, із його ж показань під час досудового слідства встановлено, що він достовірно знав про наявність у потерпілої двох безпомічних в силу свого малолітнього віку дітей, яких він бачив у хаті в одному ліжку, бачив, що у хаті горіло світло, що після нанесення удару він забрав у потерпілої палицю і викинув її на подвір'я, після чого повернувся до будинку, взяв у кімнаті ножа та незважаючи на те, що потерпіла тримала в руках меншу дитину, наніс їй удар в шию, що оскільки дитина почала кричати, то остерігаючись сусідів, він втопив цю дитину в туалеті, що після цього перетягнув потерпілу, яка вже не рухалася, за кущі, що знаходилися на відстані 15-20 метрів від будинку, що потім повернувся в будинок і у кімнаті, де горіло світло та спав ОСОБА_11, вчинив підпал, що після цього забрав вино і пішов до знайомих, де ще продовжував пити вино.

 

Суд обгрунтовано визнав зазначені показання ОСОБА_1 правдивими та правильно поклав їх в основу своїх висновків про його винність у вчинені умисного вбивства ОСОБА_4 та двох її малолітніх дітей за вказаних у вироку обставин, оскільки вони об'єктивно підтверджуються показаннями потерпілого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та інших, а також даними протоколів огляду місця події і трупів потерпілих, висновками судово-медичних та інших експертиз.

 

Зокрема, із показань допитаних у справі потерпілого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вбачається, що з нагоди дня народження вони випили лише частину вина, принесеного ОСОБА_1 до будинку ОСОБА_4, при цьому остання вино не вживала, бо постійно займалася своїми двома малолітніми дітьми. За пропозицією ОСОБА_7 вони пішли на поле за буряками, але ОСОБА_1 по дорозі залишив їх, сказавши що зайде до знайомої, а потім прийде на поле, але так і не прийшов. Повертаючись з поля, вони побачили, що горить будинок ОСОБА_4, на місці події побачили, що сама потерпіла та її діти загинули насильницькою смертю.

 

З аналізу показань потерпілого, зазначених та інших свідків, зокрема ОСОБА_8, ОСОБА_9 ОСОБА_14, ОСОБА_12 вбачається, що після вживання вина ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння, але поводив себе спокійно, ніхто із них відхилень у його поведінці не відзначав. Усі присутні в будинку бачили двох малолітніх дітей та те, що те, що ОСОБА_4 постійно поралася з ними.

 

Показання потерпілого та зазначених свідків щодо стану засудженого узгоджується із висновком проведеної у справі психіатричної експертизи, згідно якого ОСОБА_1 є осудним, хронічними та іншими психічними хворобами не страждав і не страждає, під час вчинення злочину знаходився у стані простого, непатологічного сп'яніння.

 

За таких доказів та встановлених на їх підставі обставин, доводи касаційних скарг про те, що органами досудового слідства і судом належно не встановлено психічний стан ОСОБА_1 під час вчинення злочину, а його злочинним діям дано неправильну юридичну оцінку, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються показаннями самого ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_3, вказаних вище свідків та висновком судово-психіатричної експертизи, наданому комісією експертів-психіатрів, яким суд дав належну оцінку в вироку як кожному окремо, так і їх сукупності.

 

Що ж стосується наявності у будинку під час його підпалу малолітнього ОСОБА_11, кількості нанесених потерпілій ударів ножем,  обставин  заподіяння  смерті усім трьом  потерпілим та самого

підпалу будинку, то ці обставини, окрім показань ОСОБА_1, обгрунтовані у вироку даними протоколу огляду місця події, речовими доказами, висновками судово-медичних, судово-цитологічних, криміналістичної та пожежно-технічної експертиз, якими підтверджено, що смерть ОСОБА_4 настала від двох колото різаних ран шиї, нанесених ножем, що знаходився у її тілі, ОСОБА_10 - від механічної асфіксії внаслідок закриття дихальних шляхів рідиною, ОСОБА_11 -від дії високої температури внаслідок пожежі у будинку, причиною якої став підпал.

 

Перевіривши доводи касаційних скарг за матеріалами справи, колегія суддів вважає, що судом фактичні обставини вчиненого ОСОБА_1 злочину встановлені правильно, бо висновки суду грунтуються на зібраних у справі та належно досліджених судом доказах.

 

Доводи касаційних скарг про те, що під час вчинення злочину ОСОБА_1 знаходився у стані сильного душевного хвилювання, спростовуються показаннями самого засудженого про послідовність та цілеспрямованість його дій, а також показаннями допитаних у справі свідків і висновку судово-психіатричної експертизи про стан ОСОБА_1 перед вчиненням злочину та одразу після нього.

 

Крім того, як видно із матеріалів справи, ОСОБА_4 добре знала ОСОБА_1 і тим не менше проганяла його з будинку з використанням палиці, при цьому потерпіла захищала як себе, так і своїх малолітніх дітей, оскільки в цей час сама знаходилася з ними вдома.

 

Тому підстав вважати, що потерпіла застосувала до ОСОБА_1 палицю незаконно, у суду першої інстанції не було. Таких підстав немає і у касаційного суду, тим більш що сам ОСОБА_1 показував, що потерпіла його одразу не впізнала. Крім того, з показань свідка ОСОБА_5 та потерпілої ОСОБА_15 вбачається, що ОСОБА_1 кілька разів (не менше чотирьох) чіплявся до ОСОБА_4, навіть намагався її зґвалтувати і тому вона боялася його (т. 2, а.с. 270 зв., 274). Показання цих осіб пояснює поведінку потерпілої, яку ні в якому разі не можна визнати такою, що призвела до стану сильного душевного хвилювання ОСОБА_1, оскільки нанесення йому потерпілою удару палкою па спині за таких обставин не можна визнати протизаконним насильством, що призвело до такого стану засудженого, тим більше, що при цьому потерпіла тримала в руках свою малолітню дитину. Відсутній також і фактор раптовості виникнення у засудженого стану сильного душевного хвилювання, оскільки з метою вбивства потерпілої він після нанесення йому удару повернувся в будинок, знайшов ножа, вийшов із ним до потерпілої, яка знаходилася на подвір'ї з дитиною на руках, підбіг до неї та наніс удар в шию (фактично два удари), залишивши ножа в її тілі. Послідуючі злочинні дії ОСОБА_1 також свідчать про їх умисний, цілеспрямований та умисний характер, оскільки після заподіяння смерті ОСОБА_4 він відніс і втопив малолітню ОСОБА_4 ОСОБА_10 в туалеті, що знаходився за будинком, потім знову повернувся до трупа ОСОБА_4, перетягнув його у кущі за кілька десятків метрів від будинку, після цього зайшов у будинок, здійснив підпал у кімнаті, де знаходився ОСОБА_11 і лише після цього, прихопивши залишки принесеного з собою вина, пішов до знайомих. Послідовність та узгодженість дій засудженого, неможливість будь-яких посягань на нього з боку малолітніх дітей, яких він умисно позбавляв життя, також свідчать про те, що у стані сильного душевного хвилювання ОСОБА_1 не знаходився.

 

Таким чином, всебічно, повно і об'єктивно дослідивши зібрані у справі докази та правильно встановивши фактичні обставини справи, суд вірно кваліфікував злочинні дії засудженого ОСОБА_1 за ст. 115 ч. 2 п.п. 1, 2, 4 та 194 ч. 2 КК України. Тому підстав для скасування вироку за доводами касаційних скарг колегія суддів не знаходить.

 

Органами досудового слідства та судом не допущено у справі й порушень кримінально-процесуального закону, які б тягнули скасування вироку. Як видно із матеріалів справи, ОСОБА_1 з моменту затримання був забезпечений захисником, усі слідчі та процесуальні дії, у тому числі й ознайомлення з матеріалами справи, були здійснені слідчим та судом відповідно до вимог кримінально-процесуального закону. Про ознайомлення захисника із матеріалами справи, відповідно до ст. ч. 4 ст.218 КПК України, слідчий склав окремий протокол, розглянув та вирішив заявлене ним клопотання (т. 2, а. с. 205, 209).

 

Що ж стосується допуску до участі у справі як захисника батька засудженого, участі самого засудженого у судовому розгляді справи касаційним судом, то вони мають бути залишені без задоволення, оскільки батька засудженого було допитано як свідка органом досудового слідства і судом, що в силу п. 2 ст. 61 КПК України унеможливлює його допуск до справи як захисника; клопотання засудженого про своє бажання взяти участь у розгляді справи подано поза межами строку на касаційне оскарження, а саме 05.07.2006 року, тоді як вирок йому вручено 25.04. 2006 року (т. 2, а. с. 290, 327). Тому на підставі ч. 1 ст. 391 КПК України це клопотання касаційним судом залишено без задоволення. Підстав для виклику засудженого за ініціативою касаційного суду у справі немає, тому колегія суддів дійшла висновку, що вирішувати це питання з власної ініціативи необхідності немає.

 

Покарання засудженому ОСОБА_1 призначено з урахуванням ступеню суспільної небезпечності вчинених ним злочинів та їх особливої тяжкості, а також виключної небезпеки самого засудженого для суспільства, який характеризується негативно, злочин вчинив у стані алкогольного сп'яніння.

 

Ретельно дослідивши суспільну небезпечність вчиненого злочину та особу засудженого, а також врахувавши всі обставини, у тому числі ті, що обтяжують покарання, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про неможливість призначення ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на певний строк, а тому обгрунтовано, відповідно до ст.64 КК України, призначив йому покарання у виді довічного позбавлення волі.

 

За таких обставин, підстав для зміни або скасування вироку щодо засудженого ОСОБА_1 за доводами касаційних скарг колегія суддів не знаходить.

 

На підставі наведеного, керуючись статтями 394-396 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Одеської області від 7 квітня 2006 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.

СУДДІ:

Міщенко С.М.                            Глос Л.Ф.                             Самелюк П.О.