П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

19.10.2007 р.                                                                                                     № 12/10 

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі:

головуючого -судді Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі Казнадзей Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління юстиції в м.Києві про визнання дій (бездіяльності) протиправними, зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди,

встановив:

Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління юстиції в м.Києві про визнання дій (бездіяльності) протиправними, зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди.

В суді представник позивача підтримав позовні вимоги і просив: - визнати дії або бездіяльність ГУ юстиції в м.Києві щодо не вирішення питання відносно виконавчого провадження за заявою протиправними; - зобов'язати відповідача відновити заяву позивача і доданий до неї виконавчий лист та вирішити у 3-денний строк питання щодо виконавчого провадження; - стягнути з відповідача на користь позивача заподіяну моральну шкоду в розмірі 1 400 грн.

Позивач свого представника до суду не направив двічі без поважних причин, а тому згідно із положеннями КАС України справа розглядалася без участі відповідної особи.

З'ясуваши  обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.

Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 16.05.2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Київського міського комісаріату, Головного Управління пенсійного Фонду України про зобов'язання зробити правильний перерахунок пенсії відповідно до діючих нормативно-правових актів України та компенсувати завданих матеріальних і моральних збитків в зв'язку зі свідомим порушенням пенсійного законодасвта позовні вимоги позивача були частково задоволенні.

Дана постанова набрала законної сили.

Як видно, назване вище рішення ухвалене щодо двох відповідачів, а тому позивачу було видано два виконавчих листи.

Для виконання рішення суду позивач 22.06.2007 року звернувся до Головного управління юстиції в м.Києві, зокрема, до підрозділу примусового виконання рішень ГУ юстиції в м.Києві із заявами стягувача і доданими до них виконавчими листами  від 21.06.2007 року №2-а-56/07.

Дані документи відповідачем були отримання 25.06.2007 року, що стверджується матеріалами справи.

За виконавчим листом про стягнення коштів із Київського міського військового комісаріату ГУ юстиції в м.Києві були вчинені дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження». Так, 06.07.2007 року було винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження. А 12.09.2007 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом від 29.08.2007 року №2а-56 про стягнення з Київського міського військового комісаріату коштів.

Проте відповідачем не були вчинені дії, які встановлені вище зазначеним Законом,  за виконавчим листом про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду в м.Києві провести перерахунок пенсії.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи  місцевого  самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та  законами України.

Підстави для відкриття виконавчого провадження визначені у статті 18 Закону України «Про виконавче провадження».

В силу ст.24 даного Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

Відповідно до положень ст.26 даного Закону про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець у 3-денний строк після надходження до нього виконавчого документа виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, і не пізніше наступного дня надсилає її заявникові.

Таким чином, відповідний суб'єкт владних повноважень повинен діяти згідно із законом, оскільки його повноваження вичерпно визначені у законі.

Однак бездіяльність відповідача у даному випадку не відповідає положенням Закону України «Про виконавче провадження».

Тому така бездіяльність суб'єкта владного повноваження є неправомірною.

При цьому суд бере до уваги положення ч.2 ст.71 КАС України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Але відповідач двічі не направляв свого представника до суду без поважних причин.

Про порушення своїх прав та інтересів позивач дізнався 31.08.2007 року, коли безпосередньо звернувся до відповідача про надання інформації щодо його заяви від 22.08.2007 року стосовно відповідного виконавчого листа.

Протягом липня-серпня 2007 року позивач перебував за межами міста Києва, що підтверджується документами у справі. А тому строк звернення до суду не може вважатися пропущеним.

Разом з тим, вимоги позивача не підлягають до задоволення у частині стягнення моральної шкоди.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з п.п.1-3 ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;  у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Також судом враховуються положення постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»від 31.03.1995 року №4.

Позивач та його представник не довели факт заподіяння моральної шкоди відповідачем.

Так, представник позивача не назвав суду чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, за яких обставин вони заподіянні, чому позивач оцінив моральну шкоду на таку суму та з чого він при цьому виходив, а також інші обставини, що мають значення для вирішення цієї вимоги.

Згідно із ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач та його представник не представили суду жодних доказів щодо цієї вимоги.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, а саме в частині  визнання бездіяльності відповідача  протиправною та зобов'язання його вчинити дії щодо вирішення питання про відкриття виконавчого провадження у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження»за заявою ОСОБА_1 від 22.06.2007 року і доданим до неї виконавчим листом від 21.06.2007 року №2-а-56/07, виданим Дніпровським районним судом міста Києва, про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві провести перерахунок пенсії. 

З огляду на ст.94 КАС України, на користь позивача слід присудити здійсненні нею і документально підтвердженні судові витрати.

На основі встановленого, керуючись ст.ст.86, 159-163, 181 КАС України, суд

постановив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Головного управління юстиції в м.Києві щодо невирішення питання відносно відкриття виконавчого провадження за заявою ОСОБА_1 від 22.06.2007 року і доданим до неї виконавчим листом від 21.06.2007 року №2-а-56/07, виданим Дніпровським районним судом міста Києва -протиправною.

Зобов'язати відповідача Головне управління юстиції в м.Києві вчинити дії щодо вирішення питання про відкриття виконавчого провадження у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження»за заявою ОСОБА_1 від 22.06.2007 року і доданим до неї виконавчим листом від 21.06.2007 року №2-а-56/07, виданим Дніпровським районним судом міста Києва.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути із відповідача -Головного управління юстиції в м.Києві на користь позивача ОСОБА_1 судовий збір (державне мито) у розмірі 3 грн. 40 коп.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Дане судове рішення може бути оскаржене у строк і у порядку, що передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.   

Головуючий - суддя                                                             Цвіркун Ю.І.