У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
26.04.2011 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів : головуючого – Машкаринця І.М.
суддів - Гошовського Г.М., Дідика В.І.
з участю прокурора – Ісака В.М.
захисника- Філіпа С.Ю.
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляцією адвоката ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 на постанову Ужгородського міжрайонного суду Закарпатської області від 13 квітня 2011 року про обрання запобіжного заходу в вигляді взяття під варту,-
встановив:
8.11.2010 року СВ Хустського МВ УМВС України в Закарпатській області відносно ОСОБА_2 порушена кримінальна справа №4133510 за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.
По вказаній кримінальній справі ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що протягом червня 2010 року шляхом обману та зловживання довірою потерпілого ОСОБА_3, під приводом надання йому послуг щодо приватизації нерухомого об»єкту – оздоровчого комплексу «Ріка», розташованого АДРЕСА_1 отримав від потерпілого 90000 доларів США, що по курсу НБУ становило 712431 грн., які привласнив, чим вчинив шахрайство в особливо великих розмірах.
28.02.2011 року слідчим винесена постанова про притягнення ОСОБА_2 в якості обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.
113.04.2011 року Ужгородським міськрайонним судом задоволено клопотання слідчого про обрання обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу в вигляді взяття під варту.
Постанова суду умотивована тим, що ОСОБА_2 порушив покладені на нього процесуальні обов»язки щодо обов»язкової явки до органу досудового слідства, а тому перебуваючи на волі, може переховуватись від слідства й суду, чим перешкоджатиме встановленню істини в кримінальній справі.
В апеляції адвокат ОСОБА_1 порушує питання про скасування постанови суду як незаконної та обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу в вигляді підписки про невиїзд.
Апелянт вважає, що висновок суду щодо необхідності обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу в вигляді взяття під варту ґрунтується на припущеннях та гіпотезах, в той час як в матеріалах справи відсутні дані про виклик його підзахисного до слідчого та ухилення від цієї явки, а наявний у справі рапорт дільничного інспектора міліції про відсутність ОСОБА_2 за місцем проживання є сфальсифікованим.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, який підтримав апеляцію, думку прокурора про залишення апеляції без задоволення, перевіривши матеріали справи і доводи апеляції, апеляційний суд частково задовольняє апеляцію з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.150 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу крім обставин, передбачених у статті 148 цього Кодексу, враховується тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується особа, її вік, стан здоров»я, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання та інші обставини, що її характеризують.
При обранні запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 в вигляді взяття під варту суд першої інстанції виходив з того, що вказана особа вчинила тяжкий злочин і перебуваючи на волі може порушити покладені на нього процесуальні обов»язки, зокрема щодо обов»язкової явки до органу досудового слідства і суду та переховуючись, перешкоджатиме встановленню істини у справі, тобто містяться посилання на обставини,зазначені в ст.148 КПК України щодо мети і підстав застосування запобіжного заходу.
На підтвердження висновку суд посилається на неявки ОСОБА_2 на виклики до слідчого, невиконання приводу із-за відсутності ОСОБА_2 за місцем його реєстрації та оголошення його слідчим у розшук.
З посиланням на зазначені факти мотивоване й подання слідчого про обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу в вигляді взяття під варту.
В той же час в матеріалах справи відсутні дані про те, що ОСОБА_2 з 8.11.2010 року з часу порушення кримінальної справи і до пред»явлення йому 28.02.2001 року обвинувачення викликався до слідчого для допиту в якості свідка в порядку, передбаченому ст.166 КПК України, чи в іншому процесуальному статусі, який цій особі в зазначений період слідчим не був визначений.
Судом залишена поза увагою і та обставина, що ОСОБА_2 в січні-лютому 2011 року знаходився на лікування, що підтверджується приєднаними до матеріалів справи довідками медичних установ та про що ця особа повідомила слідчого телеграмою ( а.с.-77).
З матеріалів справи вбачається також, що через хворобу ОСОБА_2 слідчим в період з 10 12.2010 року по 28.02.2011 року зупинялось досудове слідство по справі ( ( а.с.71-72,75-76,84-88,102,104), а тому причини неявки ОСОБА_2 до слідчого в цей період є поважними.
Не врахована судом і та обставина, що щодо ОСОБА_2 слідчим був оголошений привід на 3.02.2011 року ( а.с.-97), тобто на час зупинення досудового слідства у справі через хворобу цієї особи.
Інших даних щодо виклику ОСОБА_2 до слідчого матеріали справи не містять, однак датою пред»явлення ОСОБА_2 обвинувачення слідчим винесена постанова про оголошення його в розшук та внесено до суду подання про обрання цій особі запобіжного заходжу в вигляді взяття під варту з огляду на недотримання обвинуваченим процесуальних обов»язків щодо його обов»язкової явки до слідчого.
На думку колегії суддів зазначені обставини не давали суду першої інстанції підстави для висновку, що обвинувачений ОСОБА_2 ухилявся від досудового слідства та виконання процесуальних обов»язків.
Враховуючи, що станом на 28.02.20110 року на момент пред»явлення обвинувачення ОСОБА_2 не обирався запобіжний захід, в тому числі і в вигляді підписки про невиїзд, знаходження цієї особи за місцем свого фактичного проживання в м.Києві та її відсутність за місцем своєї рестрації в с.Нанково Хустського району слідчим та судом безпідставно розцінені як порушення ним процесуальних обов»язків з метою ухилення від явки до слідчого та суду.
Оскаржена постанова суду не містить посилання на інші фактичні дані, які б об»єктивно свідчили про те, що обвинувачений ОСОБА_2 може ухилитись від слідства й суду та перешкодити встановленню істини у кримінальній справі, а тому висновок суду з цього приводу грунтується на припущеннях органу досудового слідства.
Разом з тим матеріали кримінальної справи містять дані про те, що ОСОБА_2 вперше притягається до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, має постійне місце проживання, утримує двох неповнолітніх дітей, страждає хронічним захворюванням, в даний час повністю відшкодував потерпілому ОСОБА_3 заподіяну матеріальну шкоду ( а.с.164,169).
Цим обставинам, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_2 і які відповідно до вимог ст.150 КПК України повинні враховуватись при обранні запобіжного заходу, суд першої інстанції не дав належної оцінки.
За таких обставин тяжкість злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_2 не може бути єдиною і достатньою підставою для обрання йому запобіжного заходу в вигляді взяття під варту, а тому оскаржена постанова, як незаконна, підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом відповідно до вимог п.2 ч.2 ст.366 КПК України рішення про відмову в обранні цього запобіжного заходу ОСОБА_2, частково задовольняючи апеляцію захисника.
Враховуючи, що по даній кримінальній справі щодо ОСОБА_2 слідчим не обирався запобіжний захід, обрання якого є прерогативою органу досудового слідства, апеляція захисника в частині обрання апеляційний судом ОСОБА_2 запобіжного заходу в вигляді підписки про невиїзд до задоволення не підлягає.
Керуючись ст.365, п.2 ч.2 ст.366 КПК України, апеляційний суд,-
У Х В А Л И В :
апеляцію адвоката ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 квітня 2011 року про обрання обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу в вигляді взяття під варту скасувати.
Відмовити в обранні запобіжного заходу в вигляді взяття під варту обвинуваченому ОСОБА_2.
Негайно звільнити з-під варти обвинуваченого ОСОБА_2.
Судді: