П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

21.12.2007 р.                                                                                                     № 12/57 

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі Гончаренко С.В., Отрюх Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом заступника прокурора Солом'янського району міста Києва в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації про скасування розпорядження в частині та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до відповідача, у якому, враховуючи змінені позовні вимоги, просять скасувати п.п.1 п.1 розпорядження Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації №308 від 10.03.2006 року зі змінами, внесеними розпорядженням Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації №1022 від 22.06.2006 року, та зобов'язати зарахувати на квартирний облік ОСОБА_2 та неповнолітню дочку ОСОБА_1 з 10.03.2006 року.

Позивачі, їх представники позов підтримали і просили його задовольнити, посилаючись на те, що відповідачем неправомірно відмовлено у прийнятті на квартирний облік на підставі п.п.5 п.7 Постанови Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів і президії Київської міськради профспілок від 30.04.1991 року №234, оскільки займана житлова площа ОСОБА_2 та її доньки є меншою, ніж мінімальна допустима норма забезпеченості житлом.

Представник відповідача позов не визнав, вважає відмову у прийнятті на квартирний облік обґрунтованою з тих підстав, що для прийняття на квартирний облік особа повинна проживати не менше 5 років в комунальній квартирі, незалежно від розміру жилої площі.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного. 

Розпорядженням Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації №308 від 10.03.2006 року зі змінами, внесеними розпорядженням Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації №1022 від 22.06.2006 року відмовлено у прийнятті на квартирний облік ОСОБА_2 з родиною у складі двох осіб на підставі п.п.5 п.7 Постанови Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів і президії Київської міськради профспілок від 30.04.1991 року №234, а саме -виконкомам районних Рад народних депутатів, підприємствам, організаціям та установам, які мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво або беруть пайову участь у житловому будівництві, дозволяється зараховувати на квартирний облік громадян, які проживають не менше п'яти років у комунальних квартирах, незалежно від розміру жилої площі, яку вони займають.

Ст. 47 Конституції України передбачає, що кожен має право на житло.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.34  Житлового кодексу Української РСР потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни, забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається в порядку, встановлюваному Радою Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок.

В силу ч.3 ст. 34 Житлового кодексу Української РСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, беруться на облік для одержання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду.

Ч.1 ст. 36 Житлового кодексу України встановлює, що облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, здійснюється, як правило, за місцем проживання у виконавчому комітеті районного, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів.

У п.5 Правил обліку громадян,  які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, що затверджені постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 р. N470, передбачено, що потребуючі поліпшення  житлових  умов  члени житлово-будівельних кооперативів, громадяни, які мають жилий будинок (частину  будинків),  квартиру  у приватній власності,  та інші громадяни,  що проживають у цих будинках (частинах будинків), квартирах, забезпечуються   жилими   приміщеннями   на   загальних підставах.

В силу п.п.1 п.13 вище зазначених Правил на квартирний облік беруться  громадяни,  які  потребують поліпшення житлових умов. Потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни: 1) забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається виконавчими комітетами  обласних,  Київської і Севастопольської міських Рад народних  депутатів разом з радами профспілок.  Цей рівень періодично переглядається вказаними органами.

Згідно із абзацом першим п.15 даних Правил на  квартирний  облік  беруться   потребуючі   поліпшення житлових умов   громадяни,   які   постійно  проживають,  а  також прописані у даному населеному пункті. Виконавчі комітети обласних, Київської і  Севастопольської міських Рад народних депутатів разом з радами   профспілок   можуть   установлювати   тривалість   часу постійного проживання   громадян   у   даному  населеному  пункті, необхідну для взяття на квартирний облік.  При визначенні  потреби громадян у поліпшенні житлових умов беруться до  розрахунку  члени їх сімей, які прожили і прописані у відповідному населеному пункті не менше встановленого строку (крім подружжя,  неповнолітніх дітей і  непрацездатних  батьків).

Постановою Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів, президії Київської міської ради профспілок «Про порядок застосування в м. Києві Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР1»від 15.07.1985 року №582 зі змінами і доповненнями, внесеними постановою виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів, президії Київської міської ради профспілок від 30 квітня 1991 року N 234 встановлено, що тими, хто потребує поліпшення житлових умов, визнаються громадяни, які мають житлову площу до 7,5 кв. м. включно на кожного члена родини.

Відповідно до пп.6 п.7 Постанови Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів і президії Київської міської ради профспілок «Про порядок застосування в м. Києві Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР1» від 30 квітня 1991 року N 234  дозволяє виконкомам районних Рад народних депутатів, підприємствам, організаціям та установам, які мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво, або беруть пайову участь у житловому будівництві, зараховувати на квартирний облік громадян, які постійно прописані та мешкають у гуртожитках або забезпечені житлом менше 7,5 кв. метра та досягли вісімнадцятирічного віку або одружилися чи влаштувалися на роботу у передбачених законом випадках до досягнення повноліття - відповідно з часу одруження або влаштування на роботу.

Як вбачається з матеріалів справи, сім'я ОСОБА_2 складається із двох осіб -вона та її неповнолітня донька ОСОБА_1, які проживають у кімнаті, житловою площею 14,26 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1.

Таким чином, на одну особу родини ОСОБА_2 займана житлова площа складає 7,13 кв. м., що менше норми, встановленої  вищезгаданою постановою.

Отже, законодавством України встановлено, що особи забезпечені житлом менше 7,5 кв. метра беруться на облік для одержання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду.

Тож посилання представника відповідача не можуть братись до уваги, оскільки вони не обґрунтовані.

У ч.2 ст.19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи  місцевого  самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та  законами України.

Таким чином, відповідний суб'єкт владних повноважень повинен діяти згідно із Конституцією та законами України.

Однак, рішення відповідача, що оскаржуються, не відповідають вимогам чинного законодавства України і критеріям, які визначені у ч.3 ст.2 КАС України. При цьому, як видно, таким рішенням порушені права позивачів.

Згідно із ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому суд бере до уваги положення ч.2 ст.71 КАС України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте відповідач не довів правомірність оскаржуваного рішення.

В силу ст.121 Конституції України,  ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру»заступник прокурора уповноважений звертатись в інтересах осіб із позовом до суду.

Вимоги позивачів за цим позовом суд вважає  такими, які ґрунтуються на законі.

Таким чином, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову.

На основі встановленого, керуючись ст.ст.86, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов заступника прокурора Солом'янського району міста Києва в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1  та ОСОБА_2  задовольнити.

Скасувати підпункт 1 пункту 1 розпорядження Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації №308 від 10.03.2006 із змінами, внесеними розпорядженням Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації №1022 від 22.06.2006 року.

Зобов'язати Солом'янську районну в місті Києві державну адміністрацію зарахувати на квартирний облік ОСОБА_2 та її неповнолітню дочку ОСОБА_1 з 10.03.2006 року.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява і скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції у порядку, що передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

  Суддя:                                                                                             Ю.І. Цвіркун