П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

14.11.2007 р.                                                                                                     № 12/54 

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі Казнадзей Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженого Верховної Ради України  з прав людини про бездіяльність суб'єкта владних повноважень,

встановив:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про бездіяльність суб'єкта владних повноважень, в якому просить визнати бездіяльність протиправною та зобов'язати вчинити певні дії.

В суді позивач позов підтримав і, враховуючи змінені позовні вимоги, просив визнати бездіяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини протиправними та зобов'язати його провести перевірку фактів порушення прав ОСОБА_2, викладених у звернені позивача від 25.07.2007 року, службовими особами секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини без залучення службових осіб Генеральної прокуратури України та МВС України.

На підтвердження своїх позовних вимог позивач зазначив, що за його зверненнями про захист прав та свобод людини відповідач допустив протиправну бездіяльність та в порушення вимог закону залучив до перевірки осіб,  дії яких ним оскаржувались.

Представник відповідача позов не визнав, посилаючись на те, що відповідач не може відповідати за цим позовом, оскільки не є суб'єктом владних повноважень, окрім того, за зверненнями позивача Омбудсменом  були вчинені дії у строк і у порядку, що передбачені законом.

Суд, вислухавши учасників процесу та дослідивши матеріали адміністративної справи, встановив наступне.

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (далі - Уповноважений) є посадовою особою, статус якої визначається Конституцією України, Законом України «Про Уповноваженого Верховної Ради України», Законом України «Про державну службу».

З огляду на норми вище зазначених нормативно-правових актів, а також на Положення про секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та  Положення про представників Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини  Уповноважений наділений владними управлінськими функціями.

У зв'язку із цим, є підстави вважати, що Уповноважений є суб'єктом владних повноважень.

08.05.2007, 12.07.2007, 25.07.2007 року позивач як адвокат звертався до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Карпачової Н.І. зі скаргами на дії співробітників органів прокуратури та МВС України щодо катування ОСОБА_2 з метою отримання зізнання у вбивстві директора Дніпропетровського ринку «Озерка»та інших осіб поблизу с.Плюти Обухівського району Київської області.

Як встановлено судом, за цими зверненнями відповідно до  п.1 ч.3 ст.17 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини»за усним розпорядженням Уповноваженого в липні 2007 року було відкрито провадження у справі про порушення прав і свобод людини і громадянина.

Крім того, зважаючи на наведені у зверненнях повідомлення згідно із п.3 ч.3 ст.17 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини»відповідачем до  перевірки та вжиття належних заходів залучено Генеральну прокуратуру та Міністерство внутрішніх справ України.

На даний час провадження у справі, що відкрито за зверненнями позивача, не закінчене. Уповноваженим перевіряться факти, на які посилався у своїх зверненнях позивач. Зокрема, це підтверджується низкою документів, копії яких надано представником відповідача.

За таких обставин, у даному випадку протиправна бездіяльність відсутня.

При цьому робити висновки щодо повноти проведення відповідачем перевірки передчасно.

У ч.2 ст.19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи  місцевого  самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та  законами України.

Згідно із ст.4 закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини»діяльність Уповноваженого доповнює існуючі засоби захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, не відміняє їх і не тягне перегляду компетенції державних органів, які забезпечують захист і поновлення порушених прав і свобод.

Повідомлення про вчинення щодо особи злочину, зокрема насильства, розглядається, перевіряється і вирішується правоохоронними органами у порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законом.

Як відомо, Уповноважений не наділений такими повноваженнями.

Так, відповідно до ст.4 КПК України суд, прокурор, слідчий і орган дізнання зобов'язані в межах своєї компетенції порушити кримінальну справу в кожному випадку виявлення ознак злочину, вжити всіх передбачених законом заходів до встановлення події злочину, осіб, винних у вчиненні злочину, і до їх покарання.

В силу ч.2 ст.97 КПК України по заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані прийняти одне з таких рішень: 1) порушити кримінальну справу; 2) відмовити в порушенні кримінальної справи; 3) направити заяву або повідомлення за належністю.

Таким чином, беручи до уваги положення законодавчих актів України, які регулюють питання щодо розгляду і вирішення повідомлення про злочин, відповідач не міг не поінформувати компетентні органи про звернення позивача та не залучити їх до відповідної перевірки.

З огляду на повноваження Уповноваженого, які закріплені у розділі IV Закону України  «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», він позбавлений можливості повно і всебічно провести дану перевірку без залучення таких органів.

А вимога зобов'язати відповідача проводити перевірку так, як вважає позивач, зокрема, без правоохоронних органів, не ґрунтується на нормах закону.

Тож дії суб'єкта владних повноважень у даному випадку відповідають Конституції та законам України, а також критеріям, які визначені у ч.3 ст.2 КАС України.

В суді не підтвердилося, що діями відповідача порушені права позивача.

Таким чином, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

На основі встановленого, керуючись ст.ст.86, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява і скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції у порядку, що передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:                                                              Ю.І. Цвіркун