П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

19.11.2007 р.                                                                                                     № 12/75 

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі Казнадзей Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю промислово-торгівельна компанія «Віва»до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва, третя особа -Державна податкова адміністрація у місті Києві, про скасування рішення,

встановив:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про скасування його рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23.05.2007 року №0003822305/к.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на те, що  органами державної податкової служби в травні 2007 року проведено перевірку з порушеннями  вимог закону, а тому рішення про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю промислово-торгівельної компанії «Віва»(ТОВ ПТК «Віва») штрафних (фінансових) санкцій від 23.05.2007 року №0003822305/к підлягає скасуванню.

Представники відповідача позов не визнали, аргументуючи тим, що дії та рішення органів державної податкової служби відповідають закону.

Представник третьої особи позов не визнав, посилаючись на аргументи, які зазначили представники відповідача.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, покази свідка ОСОБА_1 та  дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В травні 2007 року Державною податковою адміністрацією у м.Києві в магазині ТОВ ПТК «Віва», що знаходиться за адресою: м.Київ, бульвар Лепсе, 9, проведено перевірку щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності.

Перевірка проводилась в присутності директора ОСОБА_1 та продавця-касира ОСОБА_2 ТОВ ПТК «Віва».

В ході перевірки було встановлено невідповідність між сумою коштів на місці проведення розрахунків та сумою коштів, яка зазначена в поточному звіті РРО (реєстратора розрахункових операцій),  на суму 1 800 грн. 10 коп.

За результатами перевірки складено акт від 11.05.2007 року №2658-3892/23-05-21577620, у якому зроблено висновок про порушення відповідачем п.13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Із пояснень, наданих під час перевірки директором ОСОБА_1 та продавцем-касиром ОСОБА_2, випливає, що порушення закону мало місце.

Разом з тим, акт перевірки від 11.05.2007 року підписаний директором ТОВ ПТК «Віва»ОСОБА_1 із зауваженнями.

23.05.2007 року Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва прийнято рішення за №0003822305/0 про застосування до ТОВ ПТК «Віва»штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 9 000, 50 грн.

З травня по жовтень 2007 року дії та рішення органів державної податкової служби ТОВ ПТК «Віва»не оскаржувались.

Однак після звернення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва до суду про стягнення із ТОВ ПТК «Віва»коштів за рішенням від  23.05.2007 року №0003822305/0, товариство оскаржило це рішення.

При цьому позивачем не оскаржуються дії органів державної податкової служби.

В суді підтвердилось порушення позивачем вимог п.13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Так, невідповідність між сумою коштів на місці проведення розрахунків та сумою коштів, яка зазначена в поточному звіті РРО (реєстратора розрахункових операцій),  в розмірі 1 800 грн. 10 коп. дійсно мала місце.

Посилання представника позивача на те, що перевіряючими було самовільно відімкнено сейф; що слова «сейф»і «лічильник»працівниками товариства розуміються в одному значенні; а також, що у даному випадку «розрахункова операція»не здійснювалась, не можуть бути враховані, оскільки ці посилання нічим не обґрунтовані.

Покази свідка ОСОБА_1 не дають підстав, щоб вважати, що рішення органу державної податкової служби не відповідає закону.

У ч.2 ст.19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи  місцевого  самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та  законами України.

В силу п.13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Згідно із п.11 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Відповідно до ст.22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Тож дії суб'єкта владних повноважень у даному випадку відповідають Конституції та законам України, а також критеріям, визначеним у ч.3 ст.2 КАС України.

За таких обставин, суд вважає, що дане рішення відповідача є правомірним. А пред'явлений позивачем позов необґрунтованим.

Таким чином, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

На основі встановленого, керуючись ст.ст.86, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю промислово-торгівельна компанія «Віва»відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява і скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції у порядку, що передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:                                                              Ю.І. Цвіркун