Справа №  2-693/11

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

04 березня 2011 р.                                                                                      м.Шахтарськ

            Шахтарський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді                                                                Пархоменко І.О.,

          при секретарі                                                                                Лисенко Л.О.,

          за участю позивача                                                        ОСОБА_1,

            представника позивача                                                    ОСОБА_2,

представника відповідача                                               ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Шахтарськантрацит» про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Державного підприємства «Шахтарськантрацит» про відшкодування моральної шкоди, в якій вказав, що він з 19.01.1982 року по 04.10.2008 року перебував у трудових відносинах з Відокремленим  підрозділом шахта «Шахтарська-Глибока» Державного підприємства «Шахтарськантрацит», де працював електрослюсарем підземним, прохідником, гірником очисного забою, гірником з ремонту гірничих виробок з повним робочим днем під землею.  Згідно висновку МСЕК у 2008 році йому вперше встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 40% в зв’язку з професійним захворюванням пневмоконіоз. Згідно висновку МСЕК від 20.04.2010 року втрата професійної працездатності в нього збільшилась і складає 60% в зв’язку з професійним захворюванням. Втрата працездатності встановлена у нього безстроково і його визнано інвалідом 3 групи. Вказав, що на підставі висновку МСЕК Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Шахтарську йому були призначені щомісячні страхові виплати та одноразова допомога. Зазначив, що  законодавством України забезпечення безпечних та нешкідливих умов праці покладено на власника підприємства або уповноваженого ним органу. Посилаючись на ст. ст. 153, 237-1 КЗпП України,  на той факт, що в зв’язку зі шкодою здоров’ю йому, позивачу, спричинена моральна шкода, бо оскільки втратив працездатність, змушений постійно лікуватись, втрачені нормальні життєві зв’язки, потребуються додаткові зусилля для організації життя,  просив суд стягнути з відповідача на його користь у відшкодування моральної шкоди  суму 30000,00 грн.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_2, діючий на підставі ордеру, у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав в повному обсязі, посилаючись на те,що законодавством України забезпечення безпечних та нешкідливих умов праці покладено на власника підприємства або уповноваженого ним органу. Посилаючись на ст. ст. 153, 237-1 КЗпП України,  на той факт, що в зв’язку зі шкодою здоров’ю  позивачу, спричинена моральна шкода, просив позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3, діючий за довіреністю, у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив у позові відмовити мотивуючи тим, що позивач був інформований про умови праці на шахті, про небезпечні та шкідливі фактори, отримував пільги та компенсації за працю в таких умовах.

Заслухавши позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач ОСОБА_1 з 19.01.1982 року працював на підприємствах вугільної промисловості  електрослюсарем підземним, прохідником, гірником очисного забою, гірником з ремонту гірничих виробок. Працював в умовах важкої фізичної праці, піддавався дії несприятливого мікроклімату, підвішеної концентрації вугільно-породного пилу.

Згідно висновку МСЕК від 02.09.2008 року йому вперше встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 40% в зв’язку з професійним захворюванням пневмоконіоз.

Згідно висновку МСЕК від 20.04.2010 року втрата професійної працездатності в нього збільшилась і складає 60% в зв’язку з професійним захворюванням. Втрата працездатності встановлена у нього безстроково і його визнано інвалідом 3 групи.

Відповідно до санітарно гігієнічної характеристики   про умови праці ОСОБА_1 від 25.06.2008 року його праця була пов’язана з впливом комплексу шкідливих виробничих факторів, характерних для підземних виробіток, які спричинили пневмоконіоз.

Актом розслідування хронічного професійного захворювання від 08.08.2008 року встановлено, що вказане професійне захворювання викликане роботою в підземних гірничих виробітках, та його причиною є тривалий багаторазовий вплив вугільно-породного пилу, невдосконалені засоби захисту.

Згідно виписки з обласної клінічної лікарні профзахворювань № 1099 у ОСОБА_1 встановлено профзахворювання: Пневмоконіоз: Антракосілікатоз, інтерстиціальна форма. Хронічний бронхіт. Легенева недостатність другого ступеню.

Відповідно висновку лікарсько-експертної комісії №3003 від 1.08.2008 року ОСОБА_1 був встановлений заключний діагноз: Пневмоконіоз: антракосілікатоз, інтерстиціальна форма. Бронхіт. Легенева недостатність першого- другого ступеню. Захворювання професійне.

Згідно повідомлення про професійне захворювання обласної клінічної лікарні профзахворювань від 1.08.2008 року у  ОСОБА_1 встановлено профзахворювання: Пневмоконіоз: антракосілікатоз, інтерстиціальна форма. Бронхіт. Легенева недостатність першого-другого ступеню.

Наслідки захворювання завдають йому моральних страждань - позивач страждає від того, що не має змоги  виконувати домашню роботу, постійно відчуває свою неповноцінність та ущербність.

     Відповідно до ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

   Ст. 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків  і вимагають додаткових зусиль для організації свого життя.

   Відповідно до Акту про розслідування хронічного професійного захворювання позивач, працюючи в підземних умовах, підлягав тривалому впливу вугільно-породного пилу в концентраціях, що перевищувала граничнодопустимі норми, впливу неблагоприємного мікроклімату.     

     Таким чином, виникнення професійного захворювання у ОСОБА_1  прямо залежить від того, що на підприємстві-відповідачеві не було створено безпечних, нешкідливих умов праці, власник підприємства належним чином не забезпечив відповідними засобами індивідуального захисту, які б запобігали виникненню професійних захворювань працівників, не проводив лікувально-профілактичні заходи по профілактиці хвороби  Враховуючи зазначене, суд вважає доведеним, що неналежним виконанням відповідачем заходів з охорони праці позивачу заподіяно моральну шкоду.                                  

         Порядок і розмір відшкодування працівникові шкоди, пов'язаної із ушкодженням здоров'я внаслідок отриманого каліцтва або професійного захворювання, регулюється  Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", яким не передбачено відшкодування потерпілому на виробництві моральної шкоди. Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодовується лише матеріальна шкода. Моральну шкоду, заподіяну неналежним виконанням заходів з охорони праці, що спричинило виникнення у робітника професійного захворювання, повинна відшкодовувати особа, винна у виникненні профзахворювання, тобто підприємство, оскільки, відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.    

             Суд вважає, що позивач довів факт його морального страждання, але керуючись принципами справедливості, виваженості та розумності, зменшує розмір позовних вимог до 7 000 грн.     

            На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, ст. 1167 ЦК України, 10, 60, 213-215 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Шахтарськантрацит» про відшкодування моральної шкоди  задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Шахтарськантрацит" на користь ОСОБА_1   у відшкодування моральної шкоди 7 000 (сім тисяч) гривень.

Стягнути з Державного підприємства "Шахтарськантрацит"  на користь держави державне мито в розмірі 08 грн. 50 коп.

 Стягнути з Державного підприємства "Шахтарськантрацит"   витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 1 грн. 50 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скарги не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення

 Суддя                                                                    І.О. Пархоменко