Справа №  2-686/11

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

17 березня 2011 р.                                                                                      м.Шахтарськ

             Шахтарський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді                                                                Пархоменко І.О.,

          при секретарі                                                                                  Лисенко Л.О.,

          представника позивача                                                     ОСОБА_1

          за участю представника відповідача                                   Марченко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «Шахта «Комсомолець Донбасу» про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Шахта «Комсомолець Донбасу» про відшкодування моральної шкоди, в якій вказав, що він з 07.06.1974 року по 04.06.2009 року перебував у трудових відносинах з ВАТ «Шахта «Комсомолець Донбасу», де працював кріпильником, прохідником, гірником з ремонту гірничих виробок, гірником очисного забою з повним робочим днем під землею.

Первинно хронічне обструктивне захворювання легенів було виявлено рішенням ВЕК № 1000 від 29.04.2009 року. Згідно висновку МСЕК від 04.06.2009 року йому вперше встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 40% в зв’язку з професійним захворюванням хронічне обструктивне захворювання легенів. Втрата працездатності встановлена у нього безстроково і його визнано інвалідом 3 групи. Зазначив, що стан здоров’я продовжує погіршуватись. Законодавством України забезпечення безпечних та нешкідливих умов праці покладена на власника підприємства або уповноваженого ним органу. Посилаючись на ст. ст. 153, 237-1 КЗпП України,  на той факт, що в зв’язку зі шкодою здоров’ю йому, позивачу, спричинена моральна шкода, бо оскільки втратив працездатність, змушений постійно лікуватись, втрачені нормальні життєві зв’язки, потребуються додаткові зусилля для організації життя,  просив суд стягнути з відповідача на його користь у відшкодування моральної шкоди  суму 30000,00грн.

До початку судового засідання позивач ОСОБА_3 надав суду письмову заяву, у якій вказав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить задовольнити та розглянути справу у його відсутності.

Представник позивача ОСОБА_1, діючий на підставі ордеру, у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_3 підтримав в повному обсязі, посилаючись на те, що законодавством України забезпечення безпечних та нешкідливих умов праці покладено на власника підприємства або уповноваженого ним органу. Посилаючись на ст. ст. 153, 237-1 КЗпП України,  на той факт, що в зв'язку зі шкодою здоров'ю  позивачу, спричинена моральна шкода, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2, діюча за довіреністю, у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила у позові відмовити мотивуючи тим, що позивач був інформований про умови праці на шахті, про небезпечні та шкідливі фактори, отримував пільги та компенсації за працю в таких умовах,  не надав висновку МСЄК чи інших доказів в підтвердження наявності моральної шкоди, пропустив 3-місячний строк звернення до суду

Заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_3 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач ОСОБА_3 з 07.06.1974 року працював на підприємствах вугільної промисловості у якості кріпильника, прохідника, гірника з ремонту гірничих виробок, гірника очисного забою . Працював в умовах важкої фізичної праці, піддавався дії несприятливого мікроклімату, підвішеної концентрації вугільно-породного пилу.

Згідно висновку МСЕК від 04.06.2009 року втрата професійної працездатності  у ОСОБА_3 складає 40% в зв’язку з професійним захворюванням - хронічне обструктивне захворювання легенів. Втрата працездатності встановлена у нього безстроково і його визнано інвалідом 3 групи.

Актом розслідування хронічного професійного захворювання від 20.05.2009 року встановлено, що вказане професійне захворювання викликане недосконалістю технологічних процесів видобутку вугілля. Тривала робота в умовах дії шкідливих факторів виробництва.

Відповідно висновку лікарсько-експертної комісії №1000 від 29.04.2009 року ОСОБА_3 був встановлений заключний діагноз: хронічне обструктивне захворювання легенів, друга стадія. Емфізема легенів. Легенева недостатність першого-другого ступеню.

Згідно повідомлення про професійне захворювання обласної клінічної лікарні профзахворювань від 29.04.2009 року у ОСОБА_3 встановлено профзахворювання: хронічне обструктивне захворювання легенів, друга стадія. Емфізема легенів. Легенева недостатність першого-другого ступеню.

Згідно виписки з амбулаторної картки ОСОБА_3 він страждає хронічне обструктивне захворювання легенів впродовж 14 років. Неодноразово лікувався в медичних закладах.

Наслідки захворювання завдають йому моральних страждань - позивач страждає від того, що не має змоги  виконувати домашню роботу, постійно відчуває свою неповноцінність та ущербність.

Відповідно до ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

   Ст. 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків  і вимагають додаткових зусиль для організації свого життя.

   Відповідно до Акту про розслідування хронічного професійного захворювання позивач, працюючи в підземних умовах, підлягав тривалому впливу вугільно-породного пилу в концентраціях, що перевищувала граничнодопустимі норми, впливу неблагоприємного мікроклімату.     

     Таким чином, виникнення професійного захворювання у ОСОБА_3 прямо залежить від того, що на підприємстві-відповідачеві не було створено безпечних, нешкідливих умов праці, власник підприємства належним чином не забезпечив відповідними засобами індивідуального захисту, які б запобігали виникненню професійних захворювань працівників, не проводив лікувально-профілактичні заходи по профілактиці хвороби  Враховуючи зазначене, суд вважає доведеним, що неналежним виконанням відповідачем заходів з охорони праці позивачу заподіяно моральну шкоду.                                  

      Порядок і розмір відшкодування працівникові шкоди, пов'язаної із ушкодженням здоров'я внаслідок отриманого каліцтва або професійного захворювання, регулюється  Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", яким не передбачено відшкодування потерпілому на виробництві моральної шкоди. Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодовується лише матеріальна шкода. Моральну шкоду, заподіяну неналежним виконанням заходів з охорони праці, що спричинило виникнення у робітника професійного захворювання, повинна відшкодовувати особа, винна у виникненні профзахворювання, тобто підприємство, оскільки, відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.   

Відповідно   до ч.1 п.3 ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимоги  про відшкодування  шкоди, заданої каліцтвом, іншим ушкодження здоров»я.  

Суд вважає, що позивач довів факт його морального страждання, але керуючись принципами справедливості, виваженості та розумності, зменшує розмір позовних вимог до 7 000 грн.     

           На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, ст.ст.268, 1167 ЦК України, 10, 60, 213-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «Шахта «Комсомолець Донбасу» про відшкодування моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Шахта «Комсомолець Донбасу» на користь ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди 7 000 (сім тисяч) гривень.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Шахта «Комсомолець Донбасу» на користь держави державне мито в розмірі 08 грн. 50 коп.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Шахта «Комсомолець Донбасу»  витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 1 грн. 50 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скарги не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення

Суддя                                                                    І.О. Пархоменко