Справа №  2-663/11

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

15 березня 2011 р.                                                                                      м.Шахтарськ

Шахтарський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді                                                               Пархоменко І.О.,

при секретарі                                                                        Лисенко Л.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Шахтарського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Шахтарської міської ради про визнання нерухомого майна таким, що належало на праві власності померлому на день його смерті, -

ВСТАНОВИВ:

17 лютого 2011 року позивач звернувся до суду з позовом до  Шахтарської міської ради про визнання нерухомого майна таким, що належало на праві власності померлому на день його смерті, мотивуючи свої вимоги тим наступним. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_2, після смерті якого відкрилася спадщина, яка складається з житлового АДРЕСА_1. Вищевказане майно належало померлому на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ним та ш/у ім. 1-го Травня в/о  «ШВ». Вказав, що звернувся у встановлений законом строк до нотаріальної контори, проте йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки у вищезазначеному договорі не правильно вказана площа житлового будинку, не вказані надвірні споруди, крім того, помилково вказано, що нерухоме майно – квартира. Посилаючись на все вищевикладене, просив визнати нерухоме майно –  житловий будинок № 13а, загальною площею 63,8кв.м., в тому числі жилою 39,1кв.м., з надвірними спорудами (кухнею, сараєм, убиральнею, сараєм, сараєм) за адресою: АДРЕСА_1, таким, що належало на праві власності ОСОБА_2, померлому ІНФОРМАЦІЯ_1, на день його смерті – ІНФОРМАЦІЯ_1.

До початку судового засідання позивач ОСОБА_1, надав  до суду письмову заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просив розглядати справу за його відсутністю.

          Відповідач у судове засідання не з’явився, однак до початку судового засідання надав суду письмове клопотання, у якому просив розглянути справу за відсутністю  його представника та прийняти обґрунтоване рішення по справі.

          Судом, на підставі письмових доказав по справі, встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1, свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2). Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, яка складається з житлового АДРЕСА_1 що належав померлому на підставі договору купівлі-продажу укладеного між ним та ш/у ім. 1-го Травня в/о  «ШВ», посвідченого державним нотаріусом 27 червня 1990 року, реєстровий №2287 (далі за текстом – Договір від 27 червня 1990 року). ОСОБА_2 все своє майно, яке на день його смерті виявиться йому належним заповів позивачу, що підтверджено заповітом серії ВКО №713625 від 06 червня 2008 року, посвідченим нотаріусом Шахтарського міського нотаріального округу.

На даний час позивач бажає оформити у встановленому законом порядку свої  спадкові права, проте не має змоги цього зробити через фактичну відсутність правовстановлюючого документу на вищезазначене нерухоме майно – житловий будинок з надвірними спорудами.  

В якості доказу того, що житловий будинок № 13а, загальною площею 63,8кв.м., в тому числі жилою 39,1кв.м., з надвірними спорудами (кухнею, сараєм, убиральнею, сараєм, сараєм) за адресою: АДРЕСА_1, належав померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2, на праві власності на день його смерті – ІНФОРМАЦІЯ_1, суд приймає до уваги Договір від 27 червня 1990 року; технічний паспорт, виготовлений Шахтарським бюро технічної інвентаризації станом на 18 вересня 2009 року, у якому власником записаний ОСОБА_2. Проте, у вищевказаному Договорі від 27 червня 1990 року не правильно вказана площа житлового будинку, крім того, не вказані надвірні споруди, крім того, помилково вказано, що нерухоме майно є квартира.  

Відповідно до 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Згідно із ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена, створена особою, набувається нею. Якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, споруди, тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). У відповідності до ч. 1 ст. 376 цього ж кодексу  житловий будинок, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані без належного дозволу. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою.

Враховуючи всі докази по справі, те, що зазначені факти ніким не спростовуються, не порушують права та свободи інших осіб, суд не вбачає перепон для задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Керуючись ст. ст. 328, 331, 376 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 13, 88, 209, 130, 174, 213 – 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

          Позов ОСОБА_1 до Шахтарської міської ради про визнання нерухомого майна таким, що належало на праві власності померлому на день його смерті – задовольнити повністю.

Визнати нерухоме майно – житловий будинок № 13а, зазначений у технічному паспорті під літерою «А», загальною площею 63,8кв.м., в тому числі жилою 39,1кв.м., з надвірними спорудами, згідно технічного паспорту, кухнею, зазначеною під літерою «Б», сараєм, зазначеним під літерою «В», убиральнею, зазначеною під літерою «Г»,  сараєм, зазначеним під літерою «Д», сараєм, зазначеним під літерою «Е», за адресою: АДРЕСА_1, таким, що належало на праві власності ОСОБА_2, померлому ІНФОРМАЦІЯ_1, на день його смерті – ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скарги не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                                                         І.О. Пархоменко