Справа №  2-а-1492/11

П О С Т А Н О В А

Іменем України

          08 квітня 2011 р.                                                                                         м.Шахтарськ

              8 квітня 2011 року                                                          місто Шахтарськ

Шахтарський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді                                                              Пархоменко І.О.,

при секретарі                                                                       Лисенко Л.О.

відповідача                                                                         ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом  ОСОБА_1 до Управління ДАЇ ГУМВС України в Донецькій області, інспектора державної патрульної служби Відділу державної автомобільної інспекції міста Шахтарська Мірошниченка Олександра Миколайовича про  визнання дій неправомірними та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до інспектора державної патрульної служби Відділу державної автомобільної інспекції міста Шахтарська Мірошниченка Олександра Миколайовича про  визнання дій неправомірними та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, мотивуючи свої вимоги наступним. 16 березня  2011 року інспектором ВДАІ м. Шахтарська Мірошниченком А.М. відносно нього була складена постанова по справі про адміністративне правопорушення, відповідно до якої накладений штраф в розмірі 425,00грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі за текстом - КУпАП) – користування зовнішніми освітлювальними приладами – п. 19.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі за тексом – ПДР України). Відповідно до вищевказаної постанови, 16 березня 2011 року він,  позивач, керував транспортним засобом марки ВАЗ 21093, державний номерний знак НОМЕР_1, на якому були виключені фари ближнього (дальнього) світла; правопорушення зафіксоване відеозаписувальним  пристроєм «Візир». У своїй позовній заяві позивач вказав, що вважає дії відповідача по складанню вищезазначеної постанови неправомірними, оскільки ПДР не порушував, були включені фари ближнього  світла, протокол, на підставі якого винесена постанова,  складений з порушенням  ст. 256 КУпАП, з порушенням інструкції про діяльність дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України; постанова винесена за відсутності достатнього об’єму доказів у справі про адміністративне правопорушення.

Ухвалою Шахтарського міськрайоного суду залучено до участі у справі у якості другого відповідача - Управління ДАЇ ГУМВС України в Донецькій області.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити. Суду пояснив, що не винний в правопорушенні,  фари ближнього  світла були включені. Відеозапис правопорушення відсутній.

Представник відповідача ОСОБА_2,  діючий на підставі доручення, до початку судового засідання надав суду письмову заяву, у якій вказав, що просить розглянути справу у його відсутності, позовні вимоги не визнає, просить відмовити в їх задоволенні.

          Відповідач, інспектор ДПС УДАІ міста Шахтарська Мірошниченко О.М., в судове засідання не з’явився, був повідомлений належними чином про дату та місце слухання справи. Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України суд вирішує справу на підставі наявних у справі доказів.

          Допитаний у судому засіданні у якості свідка ОСОБА_6, суду показав, що 16 березня 2011 року під час несення ним служби вони з напарником - відповідачем по справі, бачили як позивач, керував транспортним засобом марки ВАЗ 21093, державний номерний знак НОМЕР_1, на якому були виключені фари ближнього (дальнього) світла; правопорушення зафіксоване відеозаписувальним  пристроєм «Візир». Дії відповідача Мірошниченка О.М., як працівника ДАІ, були правомірними, останній, при складанні протоколу та постанови, роз'яснив позивачу його права, передбачені законом.

          Допитаний у судому засіданні у якості свідка ОСОБА_7, суду показав, що 16 березня 2011 року під час несення ним служби вони з напарником - відповідачем по справі, бачили як позивач, керував транспортним засобом марки ВАЗ 21093, державний номерний знак НОМЕР_1, на якому були виключені фари ближнього (дальнього) світла; правопорушення зафіксоване відеозаписувальним  пристроєм «Візир». Дії відповідача Мірошниченка О.М., як працівника ДАІ, були правомірними, останній, при складанні протоколу та постанови, роз'яснив позивачу його права, передбачені законом.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснила, що вона знаходилася у транспортному засобі разом із позивачем, їх зупинили працівники ДАІ та склали протокол та постанову про адміністративне правопорушення. Однак вважає, що позивач ПДР не порушував, бо  фари ближнього (дальнього) світла були включені.

Судом в межах заявлених позовних вимог, і на підставі наданих особами, які брали участь у справі, доказів, встановлено наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

          16 березня  2011 року інспектором державної патрульної служби відділу державної автомобільної інспекції міста Шахтарська Мірошниченком О.М. було виявлено порушення водієм ОСОБА_1 ст. 122 ч. 2 КУпАП – користування зовнішніми освітлювальними приладами – п. 19.1 ПДР України, та складено протокол про адміністративне правопорушення серії АН1 №463314. Відповідно до вказаного протоколу,

16 березня 2011 року ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки ВАЗ 21093, державний номерний знак НОМЕР_1, на якому були виключені фари ближнього (дальнього) світла. Правопорушення зафіксоване відеозаписувальним  пристроєм «Візир». Відносно позивача на підставі вищевказаного протоколу винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серія АН №846673, відповідно до якої на водія накладений штраф в розмірі 425,00грн.

Відповідно до ст. 2 КАСУ, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно – правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняти вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Згідно ст. 9 вищевказаного кодексу, суд при вирішення справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України, встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.     

Відповідач у справі є державним органом виконавчої влади, який входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, діяльність його регламентується Законом України «Про міліцію». Згідно ст. 2 Закону України «Про міліцію», на нього покладені обов’язки, у тому числі, забезпечення дорожнього руху.  

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, ці дані встановлюються в тому числі протоколом про адміністративні правопорушення.

          Статтею 222 КУпАП встановлено, що органи внутрішніх справ (міліція) розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. ч. 1, 2 ст. 122 КУпАП. Згідно ч. 1 ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

          Згідно із п. 1.11 ПДР України, у відповідності до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Відповідно до п. 1.3 цих же Правил учасники дорожнього руху повинні знати та неухильно виконувати вимоги цих Правил, п. 1.9 визначено, що особи, що їх порушують несуть відповідальність відповідно до законодавства.

          У відповідності із п. 19.1 в темний час доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступені освітлення дороги, а також в тунелях на транспортному засобі, який рухається, повинні бути увімкнені наступні світові засоби: а) на всіх механічних транспортних засобах – фари ближнього (дальнього) світла.

Позовні вимоги, заявлені позивачем задоволенню не підлягають, оскільки його доводи спростовуються матеріалами справи, поясненнями свідків та оглянутим в судовому засіданні відеозаписом, зафіксованим приладом «Візир».

Суд критично відноситься до показань свідка ОСОБА_8, вважає їх даними з ціллю допомогти ОСОБА_1 і не бере їх уваги  тому,  що вони спростовуються матеріалами справи.

Враховуючі вищезазначене, суд вважає, що позивачем було порушено п. 19.1  Правил дорожнього руху України, вимоги ОСОБА_1 є безпідставними і такими, що задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158, 159, 160, 162 КАС України, суд, -  

                                                     ПОСТАНОВИВ:

          В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління ДАЇ ГУМВС України в Донецькій області, інспектора державної патрульної служби Відділу державної автомобільної інспекції міста Шахтарська Мірошниченка Олександра Миколайовича про  визнання дій неправомірними та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності – відмовити.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України відкласти з дня закінчення судового розгляду справи на строк п’ять днів складання судового рішення у повному обсязі.             

Вступна та резолютивна частини постанови складені  8 квітня   2011 року.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя                                                                              І.О. Пархоменко

.