П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

29.10.2007 р.                                                                                                     № 12/72 

 Окружний адміністративний суд міста Києва в складі:

головуючого -судді Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі Казнадзей Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання рішення протиправним та його скасування,

встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до відповідачів, у якому просить визнати протиправною постанову про закінчення виконавчого провадження від 04.07.2007 року, винесену головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменком Олексієм Степановичем, та скасувати її.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали і просили його задовольнити, посилаючись на те, що державним виконавцем при винесені даної постанови не дотриманні вимоги закону.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, аргументуючи тим, що державний виконавець при закінченні виконавчого провадження керувався положеннями Закону України «Про виконавче провадження»та відповідним виконавчим листом.  

Суд, вислухавши учасників адміністративного процесу та дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Позивач звернувся до суду з позовом до Київського міського голови Черновецького Леоніда Михайловича про визнання бездіяльності протиправною.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва  від 27.10.2006 року позивачу було відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 13.03.2007 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову Святошинського районного суду м. Києва  від 27.10.2006 року скасовано та прийнято нову постанову, якою визнано бездіяльність Київського міського голови Черновецького Леоніда Михайловича протиправною та зобов'язано його розглянути звернення ОСОБА_1 від 05.05.2006 року відповідно до вимог чинного законодавства.

На виконання постанови Апеляційного суду м. Києва від 13.03.2007 року, Святошинським районним судом міста Києва 31.05.2007 року  було видано виконавчий лист №2а-216-1/2007.

За цим виконавчим листом головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту  державної виконавчої служби Кузьменком О.С., 18.06.2007 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

А постановою від 04.07.2007 року головний державний виконавець Кузьменко О.С., керуючись  п.8 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», закінчив виконавче провадження за відповідним виконавчим листом.

Як зазначається у названій вище постанові, підставою для закінчення виконавчого провадження є те, що рішення виконано фактично повністю згідно із виконавчим документом, що підтверджується відповіддю Київського міського голови Черновецького Л.М. від 10.04.2007 року №001-317 на звернення ОСОБА_1 від 05.05.2006 року.

Дослідивши представлені по справі докази, є підстави вважати, що постанова про закінчення виконавчого провадження від 04.07.2007 року прийнята з порушенням вимог закону.

Так, у своїй скарзі від 05.05.2007 року ОСОБА_1 просить Київського міського голову розглянути скаргу у повній відповідності до вимог Закону України «Про звернення громадян», забезпечивши його права, які за ним закріпленні у цьому Законі, а саме: бути присутнім при розгляді  його скарги Київським міським головою; користуватися послугами адвоката та представників; особисто викласти аргументи  Київському міському голові при розгляді скарги; брати участь у перевірці поданої скарги; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали; одержувати письмову відповідь про результати розгляду скарги.

У ч.1 ст.15 Закону України «Про звернення громадян»органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Згідно із ч.2 ст.16 Закону України «Про звернення громадян»скарги Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, інвалідів Великої Вітчизняної війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, установ, організацій і підприємств особисто.     

Відповідно до ст.18 даного Закону громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

В силу ст.19 даного Закону органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Таким чином, права, які викладені позивачем у його скарзі від 05.05.2007 року, закріплені у Законі України  «Про звернення громадян».

Як зазначили представники позивача, ОСОБА_1 отримав від Голови Київської міської державної адміністрації лист від 10.04.2007 року №001-317, в якому формально надано відповідь за його скаргою, однак по суті її не вирішено. Інші прохання позивача стосовно процедури розгляду його звернення, які зазначені у скарзі від  05.05.2006 року, були знехтуванні.

З представлених до суду доказів з'ясовано, що  позивачу було надано відповідь на його звернення, однак по суті звернення вимоги розглянуті не були.

Також мають місце інші порушення Закону України «Про звернення громадян». Зокрема, права ОСОБА_1, які закріпленні у статтях 16, 18, 19 даного Закону, не були дотриманні під час розгляду його скарги.

При цьому береться до уваги те, що Апеляційним судом м. Києва при розгляді справи за позовом ОСОБА_1 13.03.2007 року було встановлено невиконання Київським міським головою тих же вимог Закону України «Про звернення громадян».

Таким чином, як встановлено, Київським міським головою Черновецьким Л.М. звернення ОСОБА_1 від 05.05.2006 року відповідно до вимог чинного законодавства не розглянуто.

З огляду на це, в суді підтвердилося, що постанова Апеляційного суду м. Києва від 13.03.2007 року не була виконана.

В силу п.8 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у випадках фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом.

За таких обставин, постанова про закінчення виконавчого провадження від 04.07.2007 прийнята з порушенням закону.

У ч.2 ст.19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи  місцевого  самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та  законами України.

Таким чином, відповідний суб'єкт владних повноважень повинен діяти згідно із Конституцією та законами України.

Однак, дії відповідача, що оскаржуються, не відповідають вимогам чинного законодавства України і критеріям, які визначені у ч.3 ст.2 КАС України. При цьому, як видно, такими діями порушені права позивача.

Згідно із ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому суд бере до уваги положення ч.2 ст.71 КАС України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак відповідач не довів правомірність оскаржуваного рішення.

Разом з тим, у ч.3 ст.181 КАС України передбачено, що відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

З огляду на дане положення КАС України, в позові до головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка Олексія Степановича слід відмовити.

Таким чином, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

На основі встановленого, керуючись ст.ст.86, 159-163, 181 КАС України, суд

постановив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною постанову про закінчення виконавчого провадження від 04.07.2007 року, винесену головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменком Олексієм Степановичем.

Скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 04.07.2007 року, винесену головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменком Олексієм Степановичем.

В позові до головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка Олексія Степановича відмовити.

Стягнути із Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь держави судовий збір (державне мито) в розмірі 3 грн. 40 коп.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява і скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції у порядку, що передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.  

Головуючий - суддя                                                             Цвіркун Ю.І.