Справа № 2-а-520/11

П О С Т А Н О В А

Іменем України

 27.04.2011 року                                                                                          м. Нікополь

             Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого-судді:                                         Троян Н.А.

при секретарі:                                                  Смиковій Ю.В.

               за участю позивача:                                         ОСОБА_1

               відповідача:                                                       Короленко Р.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Нікополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1  до інспектора ДПС ВДАІ для обслуговування м. Нікополя та Нікопольського району  сержанта Короленко Романа Олександровича про визнання недійсною  та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,  суд

                                                                  В С Т А Н О В И В :

            Позивач звернувся до суду з вищезазначеним адміністративним позовом. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 09.04.2010 року відповідач виніс у відношенні нього постанову у справі про адміністративне правопорушення  серія АН № 601751 про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 330 грн. на підставі протоколу АЕ №115971.                          Згідно цього протоколу, він, керуючи автомобілем ДЄУ СЕНС д/н НОМЕР_1 по вул.. Шевченка, де дорога з одностороннім рухом, рухався назустріч руху, де дорога позначена дорожнім знаком 5.5, чим порушив п. 8.4 Правил дорожнього руху.

            Вважає, що постанова по справі про адміністративне правопорушення є незаконною та необґрунтованою, оскільки  09.04.2010 року його дружина ОСОБА_3 припаркувала автомобіль на стоянці біля в”їзду  на Першотравневий ринок, а так як автомобіль знадобився йому, він його забрав. Біля стоянки не має ніяких знаків і тому він поїхав в сторону перехрестя вул. Шевченка та вул. Першотравневої у зустрічному напрямку.

           Просить суд скасувати постанову від 09.04.2010 року про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу, оскільки ніяких знаків на місці початку його руху не було, то він не міг порушити Правила дорожнього руху.

          У судовому засіданні  позивач повністю підтримав заявлені позовні вимоги, посилаючись на вищевикладені обставини, просив позов задовольнити.

          Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав і пояснив, що позивач з вулиці Першотравневої заїхав на вул. Шевченка, де відрізок дороги з одностороннім рухом, розвернувся біля кіоску, висадив пасажира і поїхав у зустрічному напрямку. Порушення було зафіксовано належним чином, підтверджено поясненнями свідків. Просив в задоволенні позову відмовити.

          Суд, вислухавши пояснення  сторін, свідка, з’ясувавши обставини справи та перевіривши докази, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

         Судом встановлено, що сторони знаходяться у публічно-правових відносинах, які врегульовані КАС України. Рішення відповідача – постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії (п. 3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 № 2).

         У судовому засіданні встановлено, що 09.04.2010 року відповідач виніс у відношенні позивача постанову у справі про адміністративне правопорушення  серія АН № 601751 про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 330 грн. за вчинення ним правопорушення, передбаченого ст.122 ч.1 КУпАП на підставі протоколу АЕ №115971(а.с.3-4). Згідно цього протоколу, позивач, керуючи автомобілем ДЄУ СЕНС д/н НОМЕР_1 по вул.. Шевченка, де дорога з одностороннім рухом, рухався назустріч руху, де дорога позначена дорожнім знаком 5.5, чим порушив п. 8.4 Правил дорожнього руху.         

         В позовній заяві та в судовому засіданні позивач вказав, що   постанова по справі про адміністративне правопорушення є незаконною та необґрунтованою, оскільки  09.04.2010 року його дружина ОСОБА_3 припаркувала автомобіль на стоянці біля в”їзду  на Першотравневий ринок, а так як автомобіль знадобився йому, він його забрав. Біля стоянки не має ніяких знаків і тому він поїхав в сторону перехрестя вул. Шевченка та вул. Першотравневої.            

          Таким чином позивач фактично визнає факт порушення ПДР, але вважає, що вини його не має, оскільки в місці, де він начеб-то виїзджав  не має ніякого знаку.

          Пояснення позивача спростовуються поясненнями відповідача, свідка, матеріалами адміністративної справи.

          Так, свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що він бачив, як позивач заїхав на вул.. Шевченка біля Першотравневого ринку, де відрізок вулиці з одностороннім рухом, висадив біля кіоску недалеко від перехрестя пасажира, розвернувся і поїхав назад у зустрічному напрямку.

         Свідок  ОСОБА_5, пояснення якого були оголошені в судовому засіданні дав аналогічні пояснення, що він бачив, як автомобіль заїхав на вул.. Шевченка, а потім розвернувся у зустрічному напрямку.

          При таких обставинах суд вважає, що твердження позивача надумані і розцінює їх як намагання  уникнути відповідальності.          

         Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що протокол про адміністративне правопорушення від 09.04.2010 року складений відповідачем без порушень приписів процесуального закону, а тому  може вважатися належним доказом у справі про адміністративне правопорушення та виступати підставою для винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності.      

         На підставі викладеного, керуючись  ст.ст.2,7,17,18,69,71,104,160,162,163,171-2  КАС України,  суд

П О С Т А Н О В И В:

         В позові  ОСОБА_1  до інспектора ДПС ВДАІ для обслуговування м. Нікополя та Нікопольського району  сержанта Короленко Романа Олександровича про визнання недійсною  та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,    відмовити.

         Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя:Н. А. Троян