Україна

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11-457/11                                                                         Головуючий у 1 й інстанції - Дружинін

                                                            Доповідач  -  Стуковенкова Т.Г.

розглянула 16 березня 2011 року в м. Дніпропетровську кримінальну справу за апеляціями представника цивільного відповідача, захисника  в інтересах засудженого на вирок Індустріального    районного суду від 21 грудня 2010 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народженя, українець, громадянин України, раніше не судимий

засуджено за ч.2 ст.286 КК України до 3 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортним засобом строком на 3 роки.

Постановлено стягнути с ТОВ «Хлібозавод №3» на   відшкодування матеріальної шкоди п’ять тисяч шістдесят вісім гривень тринадцять копійок і на відшкодування моральної шкоди 80000 грн.

В частині стягнення матеріальної та моральної шкоди з засудженого та ОАТ «Пан»- відмовлено.

Вирішена доля  речових доказів.

Відповідно  до вироку ОСОБА_1, 31 липня 2010 року біля 17 год. 10 хв., керуючи автомобілем ГАЗ –33076 державний номер НОМЕР_1, що належить ТОВ «Хлібоавод №3», рухався по пр. ім. Газети «Правда»в м. Дніпропетровську, зі сторони вул. Воронежської у напрямку вул. Совхозної. Грубо порушуючи п.п. 1.3,1.5,18.4 Правил дорожного руху,  проявив неуважність, зупинивишись перед пішохідним переходом, не впевнився в тому, що пішоходи закінчили перехід, поновив рух та скоїв наїзд на

пішохода ОСОБА_2, яка в цей час знаходилась на пішохідному переході на полосі руху автомобіля, спричинивши останній тяжкі тілесні пошкодження, які є небезпечними для життя.

В апеляціях і доповненнях до них:

представник цивільного відповідача - просить змінити вирок суду та зменшити суми відшкодування шкоди, стягнуті з ТОВ «Хлібозавод №3»,посилаючись на односторонність і неповноту судового слідства при вирішенні цивільного позову, а саме, що суд не дослідив належним чином докази на відшкодування матеріальної та моральної шкоди та не визначив належним чином її розмір, стягнувши незаконно на відшкодування матеріальної шкоди 1000грн. як витрати, пов’язані з залученням спеціаліста психолога и проведенням психологічного дослідження.  Вказує, що при вирішенні цивільного позову, судом не взято до уваги те, що  цивільним відповідачем заключений договір зі страховою компанією про цивільну відповідальність та  необ’єктивно, без  оцінки наявних у справі доказів, визначений розмір моральної шкоди.

захисник –просить змінити вирок та призначити покарання не пов`язане з позбавленням волі, вказуючи обставини, які, на його думку, пом’якшують покарання,посилається на те, що судом вони не взяті до уваги.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника цивільного відповідача, захисника , які свої апеляції підтримали, думку прокурора про залишення вироку без зміни, представника потерпілої, який не заперечував проти апеляції захисника про пом’якшення  засудженому покарання, а в решті вирок суду просив залишити без зміни,  перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені в апеляції, колегія суддів вважає, що апеляції захисника та цивільного відповідача підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Висновок суду про винність засудженого ОСОБА_1 у  порушенні правил безпеки дорожнього руху при управлінні транспортним засобом - автомобілем ГАЗ -33076, державний номерний знак НОМЕР_1 та спричиненні при цьому потерпілій ОСОБА_2 тяжких тілесних пошкоджень,  відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами і  в апеляціях не оскаржується.

Дії засудженого  правильно кваліфіковані судом по ч.2 ст.286   КК України.

Разом з тим, призначаючи ОСОБА_1  реальну міру покарання у виді позбавлення волі, суд не в повній  мірі врахував те, що вчинений ним злочин є необережним, що  ОСОБА_1 вину визнав,його щире каяття, те,що він  характеризується виключно позитивно,  займається громадсько-корисною працею.

Як вбачається з матеріалів справи, засуджений  вживав заходів до відшкодування матеріальної шкоди, сплативши потерпілій 2000 грн., має на утриманні двох неповнолітніх дітей. Будь-які обтяжуючі відповідальність  ОСОБА_1 - відсутні.

Враховуючи наведені обставини в їх сукупності, думку представника потерпілого, який в засіданні апеляційного суду  не наполягав на покаранні  засудженому у вигляді позбавлення волі ,

колегія суддів приходить до висновку про можливість виправлення засудженого ОСОБА_1 без відбування покарання і приймає рішення про звільнення його від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст..75 КК України.

Крім того, відповідно до вимог п.7 ч.1 ст.324, ч.1 ст.328 КПК України, постановляючи   обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову, задовольняє його повністю або частково і це рішення суду, як і інші рішення, повинно бути належним чином мотивовано. А саме, суд повинен вказати, якими доказами підтверджується  спричинення матеріальної та моральної  шкоди, а також навести відповідні розрахунки сум, що підлягають стягненню, вказати матеріальний закон, на підставі якого вирішено цивільний позов.

Всупереч вищеназваним вимогам закону, суд своє рішення, щодо доведеності  підстав і розміру цивільного позову належним чином не мотивував, залишив поза увагою, що засудженим  сплачено потерпілій  на відшкодування шкоди 2000 грн., та не вказав в резолютивній частині вироку на чию користь з ТОВ «Хлібозавод №3»він  стягує  вказані ним суми.

Також, як убачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля ГАЗ –33076 державний номер НОМЕР_1 –ВАТ «ПАН», застрахована ЗАТ «Дніпромед»та згідно з полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності  власників наземних транспортних засобів, страховиком відшкодовується потерпілому  матеріальна шкода, разом з тим, дана обставина залишилася поза увагою суду.  

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365,366 КПК України,  колегія  суддів

ухвалила:

апеляції цивільного відповідача ТОВ «Хлібозавод №3»та  адвоката ОСОБА_4 задовольнити частково. Вирок   Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2010 року щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання змінити.  Пом’якшити призначене йому за ч.2 ст.286 КК України покарання і на підставі ст..75 КК України  ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання з випробуванням протягом іспитового строку два роки. На підставі ст.76 КК України зобов’язати ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу  органу кримінально–виконавчої системи; повідомляти органи кримінально–виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи та навчання.

Цей же вирок  в частині вирішення цивільного позову –скасувати, справу в цій частині направити на новий судовий розгляд до того ж суду в порядку цивільного судочинства.

В решті вирок суду залишити без змін.

ОСОБА_1 з-під варти звільнити.