СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
20 вересня 2006 року | Справа № 2-15/11153-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Плута В.М.,
суддів Борисової Ю.В.,
Горошко Н.П.,
за участю представників сторін:
позивача: Шамілової Яни Анатоліївни, довіреність № 2 від 19.09.06;
позивача: Шугайла Анатолія Василійовича, довіреність № 1 від 19.09.06;
відповідача: Качуровського Костянтина Олександровича, довіреність № 1 від 24.11.05;
розглянувши апеляційну скаргу Запорізької торгово-промислової палати на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іщенко Г.М.) від 01.08.2006 у справі № 2-15/11153-2006
за позовом Запорізької торгово-промислової палати (бульвар Центральний, 4,Запоріжжя,69000)
до відкритого акціонерного товариства "Сімферопольський моторний завод" (вул. Ген. Васильєва, 27а,Сімферополь,95000)
про стягнення 9720,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.08.2006 у справі № 2-15/11153-2006 позов Запорізької торгово-промислової палати до відкритого акціонерного товариства "Сімферопольський моторний завод" про стягнення 9720,00 грн. задоволено частково.
Стягнуто з відкритого акціонерного товариства "Сімферопольський моторний завод" на користь Запорізької торгово-промислової палати 1500,00 грн. боргу, 15,30 грн. державного мита та 17,70 грн. витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу.
В інший частині позову відмовлено.
В основу рішення покладено головний висновок суду про те, що борг відповідача у сумі 1500,00 грн. підлягає стягненню у зв’язку підтвердженням цього боргу належними доказами –актами приймання виконаних робіт, і, крім того, цей борг не заперечується відповідачем. Про відмову в інший частині позову, суд зазначив, що договором № 21/05 передбачений порядок узгодження сторін щодо необхідності виконання сторонами у рамках цього договору подальших робіт. Оскільки доказів такого узгодження позивач суду не надав, господарський суд в інший частині позову відмовив.
Не погодившись з цим судовим актом, позивач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що господарський суд необґрунтовано послався на пункт 4.2 договору, який стосується не попередньої оплати, а порядку виконання, здачі та приймання виконаних робіт за договором. Таке посилання, на думку позивача, помилкове, так як попередня оплата не може стосуватися вже виконаних робіт за договором, що випливає її назви.
Крім того, Запорізька торгово-промислова палата, що стягнення пені за порушення зобов’язань сторони несуть не тільки у відповідності з договором, а і до законодавства України, тобто відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.
Представник відповідача у судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погодився, вважає рішення господарського суду Автономної Республіки Крим законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачає.
Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.09.2006 суддю Гонтаря В.І. замінено на суддю Горошко Н.П.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Запорізької торгово-промислової палати не підлягає задоволенню з наступних підстав.
15.02.2005 між Запорізькою торгово-промисловою палатою та відкритим акціонерним товариством „Сімферопольський моторний завод" укладено договір № 21/05 відповідно якого позивач зобов'язався виконати роботу з розробці і впровадженню системи менеджменту якості згідно з календарним планом.
16.02.2005 позивачем були виконані роботи передбачені першим етапом за вказаним договором. Розрахунки були проведені у сумі 1500,00 грн, відповідно до пункту 3.2. договору, що підтверджується актом виконаних робіт від 16.02.2005 (а.с. 16) та платіжним дорученням № 313 від 17.02.2005 (а.с.39).
25.06.2005 позивач виконав другий етап договору, що підтверджується підписаним сторонами актом виконаних робіт (а.с. 16). Таким чином, господарський суд Автономної Республіки Крим обґрунтовано відзначив, що позивач виконав умову другого етапу договору.
Однак в порушення прийнятих на себе зобов'язань за договором (п.3.2), відповідач в установлений строк здійснив оплату за другий етап лише частково у розмірі 1500,00 грн., що підтверджується платіжним доручення № 782 від 08.04.2005 (а.с. 40), у зв'язку з чим, утворився борг у розмірі 1500,00 грн. Цей факт ніким зі сторін не оскаржується.
Позивачем на адресу відповідача спрямована претензія за № 13.1/344 від 04.04.2006 по оплаті боргу, яка оставлена без відповіді та задоволення.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу.
Таким чином, апеляційна інстанція вважає правомірним висновок суду першої інстанції, щодо необхідності стягнення встановленої та підтвердженої належними доказами суми боргу у розмірі 1500,00 грн.
Відповідно до пункту 4.2 договору хід виконаних робіт за договором супроводжується двосторонніми протоколами , в яких відображається прийняті рішення щодо необхідності виконання Сторонами у рамках цього договору робіт, строки їх виконання, вказуються відповідальні за виконання робіт, а також можуть ставитися відмітки про виконання попередніх рішень. Підписані сторонами Протоколи є невід'ємною частиною цього договору.
Позивач посилається на те, що цей пункт не стосується обов’язків відповідача сплатити авансові платежі. Проте, судова колегія не може прийняти до уваги ці посилання Запорізької торгово-промислової палати. Так, судова колегія вважає необхідним зазначити, що з договору або інших матеріалів справи не вбачається обов’язок відповідача сплатити авансі в будь-який строк. Колегія суддів звертає увагу на те, що фактично положення цього договору встановлюють порядок обов’язкового узгодження сторонами в процесі робіт предмету договору, а саме доцільності і необхідності виконання сторонами робіт по договору. Таким чином, оскільки після завершення двох етапів робіт сторони не відобразили у протоколі своє рішення о необхідності подальшого виконання робіт по договору, судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про недоведеність з боку позивача досягнення сторонами у встановленому договором порядку узгодження сторонами про необхідність продовження робіт по договору. З цієї обставини також вбачається, що позивач не мав обов'язку щодо необхідності продовжувати роботи за відсутності авансових платежів з боку відповідача, і така бездіяльність відкритого акціонерного товариства "Сімферопольський моторний завод" не породила будь-яких прав позивача.
Крім того, договором передбачено дострокове його розірвання (пункт 6.3. договору). Так, матеріали справи містять докази того, що відповідач відмовився від подальшої дії договору, тобто від подальших послуг позивача.
Стосовно заявлених позовних вимог щодо стягнення фінансових санкцій, а саме штрафу у розмірі 150 грн. на підставі пункту 5.6 договору за необґрунтовану відмову відповідача від прийняття робіт, виконаних позивачем у рамках етапу цього договору, штрафу у розмірі 150 грн. на підставі пункту 5.6 договору за необґрунтовану відмову відповідача від прийняття робіт, виконаних позивачем у рамках етапу цього договору та пені у розмірі 819,86 грн. на підставі пункту 5.5 договору, за несвоєчасне виконання робіт підрядчиком (позивачем), судова колегія вважає необхідним зазначити наступне.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач в апеляційній скарзі, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проаналізувавши цю норму закону, судова колегія не знаходить, що дана стаття регулює стягнення неустойки, а тому в цей частині вимоги Запорізької торгово-промислової палати вважаються неспроможними.
З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статтею 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Запорізької торгово-промислової палати залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.08.2006 у справі № 2-15/11153-2006 залишити без змін.
Головуючий суддя В.М. Плут
Судді Ю.В. Борисова
Н.П. Горошко