У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 травня 2011 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
Жайворонок Т.Є., Луспеника Д.Д., Романюка Я.М.,-
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Красногвардійської селищної ради про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини за касаційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 19 липня 2010 року,
в с т а н о в и л а:
У грудні 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, Красногвардійської селищної ради про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що після смерті братів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишилось 3/5 частини спадкового житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1. Спадкоємцями за законом на дане майно є він та відповідач. Позивач прописаний в даному житловому будинку та вважав себе його власником, тому пропустив строк для звернення до нотаріальної контори для прийняття спадщини. При зверненні до нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину дізнався, що відповідачка 11 березня 1999 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на 3/5 частини спірного майна. Просив встановити додатковий строк для прийняття спадщини після смерті братів.
Рішенням Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 26 березня 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 19 липня 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
У вересні 2010 року ОСОБА_5 звернулася до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 19 липня 2010 року, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 2 розд. XIII «Перехідні положення» Закону України від 7 липня 2010 року № 2453–VI «Про судоустрій і статус суддів» касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом.
У зв’язку з цим справа підлягає розгляду за правилами ЦПК України від 18 березня 2004 року в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із Законом України від 7 липня 2010 року № 2453 – VI «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
У відповідності до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Матеріали справи та доводи касаційної скарги ОСОБА_5 не дають підстав для висновку про те, що судом допущено порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 19 липня 2010 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Т.Є. Жайворонок
Д.Д. Луспеник
Я.М. Романюк