У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2011 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
Жайворонок Т.Є., Луспеника Д.Д., Романюка Я.М.,-
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про виселення за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 25 лютого 2010 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 24 червня 2010 року,
в с т а н о в и л а:
У січні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про виселення. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1, а відповідачі – колишній власник квартири та члени його сім’ї в добровільному порядку не звільняють квартиру, чим строюють перешкоди у користуванні власністю, тому просив виселити їх з спірної квартири.
Рішенням Бережанського районного суду Тернопільської області від 25 лютого 2010 року позовні вимоги ОСОБА_4 про виселення задоволено. Виселено ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 разом з неповнолітнім ОСОБА_8 з квартири АДРЕСА_1.
Додатковим рішенням Бережанського районного суду Тернопільської області від 6 травня 2010 року вирішено питання про судові витрати.
Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 24 червня 2010 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У липні 2010 року ОСОБА_7 звернулася до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 25 лютого 2010 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 24 червня 2010 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про виселення відмовити.
Відповідно до п. 2 розд. XIII «Перехідні положення» Закону України від 7 липня 2010 року № 2453–VI «Про судоустрій і статус суддів» касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом.
У зв’язку з цим справа підлягає розгляду за правилами ЦПК України від 18 березня 2004 року в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із Законом України від 7 липня 2010 року № 2453 – VI «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
У відповідності до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Матеріали справи та доводи касаційної скарги ОСОБА_7 не дають підстав для висновку про те, що судами допущено неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 25 лютого 2010 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 24 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Т.Є. Жайворонок
Д.Д. Луспеник
Я.М. Романюк