Справи № № 2а-381, 389, 413,
770-773, 775, 776/09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 травня 2009 року Обухівський районний суд
Київської області в складі:
головуючого - судді Ковальова Ю.О.
при секретарі Письменній Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні об»єднані в одне провадження адміністративні справи за позовами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до Управління Пенсійного фонду України в Обухівському районі Київської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги,
встановив:
У березні 2009 року названі позивачі звернулись до суду з вказаними адміністративними позовами.З тих підстав, що їм, як дітям війни, щомісячна державна соціальна допомога, передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», у 2006-2007 роках не виплачувалась, а в 2008 році виплачена у меншому розмірі, ніж передбачено тим же Законом, позивачі вимагали зобов»язати відповідача нарахувати і виплатити їм таку компенсацію у певних позовних розмірах за весь вказаний період часу та виплачувати її у подальшому згідно зазначеного Закону.
Одночасно позивачі просили поновити пропущені ними строки звернення до суду з позовами з посиланням на їх пропущення з певних причин.
У суді всі присутні позивачі - особисто, а відсутні позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, подавши відповідні письмові заяви, підтримали позови.
Представник відповідача, що належно повідомлений про судовий розгляд справ, до суду з невідомих причин не з»явився.
Відповідачем подані письмові заперечення проти позовів, якими він просив повністю відмовити у їх задоволенні як з підстав пропуску строків звернення з позовами до суду без поважних причин, так і по суті позовів, а також клопотав про судовий розгляд справ без участі його представника.
Тому, розглянувши справи по суті в порядку ст. 128 КАС України, суд вважає позови такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, згідно відповідних положень ст. ст. 99, 100 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, яким є річний строк, що обчислюється з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, на захист яких він звернувся до суду, а пропущення строку звернення до адміністративного суду, якщо суд не визнає причину його пропущення поважною, є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, коли на цьому наполягає одна із сторін.
Виходячи з наведеного, судом з»ясовано, що клопотання позивачів про поновлення пропущених ними строків звернення до суду з даними адміністративними позовами, які подані у березні 2009 року, однаково обгрунтовані тим, що вони лише у кінці минулого року через засоби масової інформації випадково дізнались про порушення оспорюваних прав.
Однак, відповідна нормативно-правова база, якою регулюються спірні правовідносини, у встановленому порядку та своєчасно оприлюднювалась і була загальнодоступною до відома та користування, а жоден з позивачів, при цьому, не навів наявності якихось інших та саме таких поважних причин, які б з певних об»єктивних та з незалежних від них обставин дійсно перешкодили їх своєчасному зверненню до суду з позовами.
При таких обставинах у задоволенні позовів в частині вимог, заявлених за період 2006 -2007 років, слід відмовити у зв»язку з пропушенням строків звернення до суду, належні підстави для поновлення яких відсутні та на чому наполягав відповідач.
Що стосується інших аналогічних позовних вимог, заявлених за 2008 рік, то вони підлягають задоволенню частково і наступним чином.
Враховуючи те, що відповідні положення Розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», якими розмір оспорюваних компенсацій у порівнянні із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» певним чином обмежувався, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, ухваленим у справі № 1-28/08 щодо предмета та змісту Закону про Державний бюджет України, визнані такими, що не відповідають Конституції України, тобто є неконституційними, і втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, дія відносної до. -справи ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з вказаного часу була відновлена.
Дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв»язку зі спірними правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень відповідних законів, що визнані неконституційними.
За таких обставин позивачі, як діти війни, дійсно мають право на достягнення оспорюваних компенсацій, неправомірно недовиплачених їм у 2008 році, однак за період з 22 травня того ж року, оскільки зазначене рішення Конституційного Суду України зворотної дії у часі не має, а за тим же спеціальним законом такі виплати є щомісячними і тому немає підстав вважати протиправними інші фактичні виплати за попередній період того ж бюджетного року.
Причому, виходячи зі змісту адміністративного позову та змісту судового рішення в адміністративній справі, визначених ст. ст. 105, 161 - 163 КАС України, а також з врахуванням того, що функції по нарахуванню, перерахуванню та здійсненню певних соціальних виплат, які є надбавками до пенсій, відносяться до виключної компетенції відповідача, правильним вважається покладення на відповідача зобов»язання по нарахуванню і виплаті недоплаченої за відповідний період 2008 року різниці компенсацій не в інших певних сумах, розрахованих позивачами, а в законодавчих розмірах.
З огляду на все вищевикладене у його сукупності, наявні заперечення проти задоволення позовів по суті і в такому обсязі з боку відповідача, на якому згідно ст. 71 КАС України лежить процесуальний обов»язок доказування правомірності оскаржуваних дій, судом неприйнятні.
Інші вимоги позивачів про зобов»язання відповідача до проведення певних виплат у подальшому не можуть бути задоволеними, оскільки суд не може виходити з припущення порушень закону на майбутній час.
Судові витрати, що сплачені частиною позивачів, які за відповідними пільговими підставами не повинні були їх сплачувати по закону одночасному розподілу в порядку ст. 94 КАС України не підлягають.
Керуючись ст. ст. 1-9, 17-19, 71, 94, 99, 100, 104, 105, 128, 158-163, 185, 186, 254 КАС України, ст. ст. 1, 3, 6, 8, 19, 21, 22, 24, 46, 48, 55, 64, 68, 92, 96, 124 Конституції України, ст. ст. 1-7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, суд
постановив:
Позови задовольнити частково.
Зобов»язати Управління Пенсійного фонду України в Обухівському районі Київської області нарахувати і виплатити ОСОБА_10, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 недоплачену різницю щомісячної надбавки до пенсії за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року включно до розмірів, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 20 днів після подання заяв про апеляційне оскарження, які можуть подаватись на протязі 10 днів після проголошення. Інакше постанова набирає законної сили по закінченню 10-денного строку.