ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103
РІШЕННЯ
Іменем України
13.12.2007 | Справа №2-15/15305-2007 |
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера» (54052, м. Миколаїв, вул.. Айвазовського, 23, а/с 1003, ідентифікаційний код 22439446)
До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Вінціта» (95024, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 227, ідентифікаційний код 22276470)
Про стягнення 354890,58 грн.
Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко
представники:
Від позивача – Нестеренко О.А., довіреність № 1 від 26.10.2007 р., у справі
Від відповідача – Максименко Н.В., довіреність б/н від 12.12.2007 р., у справі
Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера» звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Вінціта» про стягнення 354890,58 грн., в тому числі 350530,00 грн. заборгованості, 4360,58 грн. пені.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов’язань по повному та своєчасному поверненню позивачу грошових коштів на підставі угоди про припинення зобов’язання б/н від 27.09.2007 р., через що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Вінціта» перед Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера» складає 350530,00 грн. та до часу подачі позову до суду в добровільному порядку не погашена, що і стало приводом для звернення позивача з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 4360,58 грн. пені за прострочення виконання зобов’язання.
08.11.2007 р. до господарського суду надійшла заява в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої позивач змінив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 350530,00 грн. основного боргу, 3422,01 грн. пені, всього 353952,01 грн.
Вказана заява прийнята судом до розгляду.
Відповідач по суті позовних вимог не заперечує, суму заборгованості у розмірі 350530,00 грн. визнає.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ :
Між Закритим акціонерним товариством «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Вінціта» (відповідач) була укладена усна домовленість на поставку автомобіля LEXUS 460 за ціною 710530,00 грн.
На виконання вказаної домовленості відповідачем було виставлено рахунок-фактуру № СФ-00086 від 09.08.2007 р. на суму 710530,00 (а.с. 17).
Позивачем було сплачено вказану суму платіжним дорученням № 126 від 13.08.2007 р., призначення платежу : оплата за автомобіль LEXUS 460 згідно рахунку СФ-00086 від 09.08.2007 р. (а.с. 18)
Згідно статуту (пункт 1.2) Товариство з обмеженою відповідальністю «МСП Ніка-Тера» є повним правонаступником за всіма правами та обов’язками ЗАТ «МСП Ніка-Тера».
27.09.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера» (Покупець) (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Вінціта» (Продавець) (відповідач) була укладена угода про припинення зобов’язань. (а.с. 10)
Так, згідно пункту 1 вказаної Угоди у зв’язку з невиконанням Продавцем умов щодо поставки автомобіля LEXUS 460, вказану угоду між Продавцем та Покупцем вважати розірваною.
Відповідно до пункту 2 Угоди Продавець зобов’язується повернути сплачені Покупцем грошові кошти у розмірі 710530,00 грн. в строк до 05.10.2007 р.
Як свідчать матеріали справи, відповідачем на виконання умов вказаної Угоди про припинення зобов’язань було повернуто 360000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку позивача. (а.с. 19).
Однак, відповідач не виконав свої обов’язки щодо своєчасного та в повному обсязі повернення грошових коштів позивача, сплачених за поставку автомобіля, в результаті чого за ним склалася заборгованість у розмірі 350530,00 грн., що і послужило підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера» із позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку та нарахування штрафних санкцій.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами Договору.
Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Відповідач відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України не представив доказів повної оплати заборгованості за угодою про припинення зобов’язань від 27.09.2007 р. За такими обставинами, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті 350530,00 грн. заборгованості, через що вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Вінціта» заборгованості у розмірі 350530,00 грн. підлягають задоволенню.
08.11.2007 р. до господарського суду надійшла заява в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої позивач змінив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 350530,00 грн. основного боргу, 3422,01 грн. пені, всього 353952,01 грн.
Суд вважає за можливе вказану заяву задовольнити, прийняти зміну позовних вимог, оскільки це не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та не суперечить частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно якої позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пунктом 3 Угоди від 27.09.2007 р. сторони передбачили, що у разі невиконання умови, передбаченої пунктом 2 Угоди, Продавець зобов’язується повернути вищевказану суму разом з пенею, нарахованою з 05.10.2007 р. у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, сплаченої Покупцем.
Таким чином, заявлена позивачем сума пені у розмірі 3422,01 грн. підтверджується матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача.
Частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Враховуючи те, що відповідачем сума заборгованості частково була сплачена, крім того, відповідач визнає залишок суми заборгованості, судом встановлено, що порушення відповідачем зобов’язань щодо повернення сплачених позивачем грошових коштів за поставку автомобіля, не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин
Іншого, всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України суду не доведено.
Пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.
За таких обставин, суд вважає за доцільне зменшити розмір штрафних санкцій на 50 % та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Вінціта» суму штрафних санкцій у розмірі 1711,00 грн.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Держане мито у розмірі 3575,08 грн., зайве сплачене Товариством з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера» за подання позовної заяви підлягає поверненню на підставі статті 47 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 17.12.2007 р.
З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 47, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Вінціта» (95024, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 227, ідентифікаційний код 22276470) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера» (54052, м. Миколаїв, вул.. Айвазовського, 23, а/с 1003, ідентифікаційний код 22439446, р/р 26007640915561 в МОФ АКБ «Укрсоцбанк» МФО 326018) 350530,00 грн. заборгованості, 1711,00 грн. пені, 3522,41 грн. державного мита та 117,12 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Повернути з Державного бюджету України (р/р 31115095700002, код платежу 22090200, в банку одержувача: Управління держказначейства в АР Крим, МФО 824026, одержувач: Держбюджет, м. Сімферополь, ОКПО 34740405) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера» (54052, м. Миколаїв, вул.. Айвазовського, 23, а/с 1003, ідентифікаційний код 22439446) 3575,08 грн. зайве сплаченого державного мита платіжним дорученням № 2 від 11.10.2007 р.
5. Видати накази після набуття судовим рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.