У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
21.12.07 Справа №19/200/07
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Кагітіна Л.П. судді Кагітіна Л.П. , Колодій Н.А. , Кричмаржевський В.А.
при секретарі: Лола Н.О.
за участю представників:
позивача: Теремецька О.О., довіреність № 10/11734 - 211 від 26.11.2007 р.;
відповідача: Ажмяков Р.В. – довіреність № 18-178 від 05.10.2007 р.,
Вініченко С.В., довіреність №18-127 від 19.12.06р.;
третьої особи: не з’явився
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів», м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 18.10.2007 року у справі № 19/200/07
за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго», м. Запоріжжя
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів», м. Запоріжжя
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державна виконавча служба Ленінського району м. Запоріжжя, м. Запоріжжя
про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню
Відкрите акціонерне товариство «Дніпроенерго» звернулося до господарського суду Запорізької області із заявою про визнання виконавчого напису нотаріуса від 04.02.2002 року № 1-281 таким, що не підлягає виконанню по опротестованому переказному векселю №3204780474 в частині несплаченої суми по векселю у розмірі 500 000,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовано приписами ч.2 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», згідно якої вимоги конкурсних кредиторів, заявлені у справі про банкрутство після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, та посиланням на Постанову ВГСУ від 15.05.2007 року по справі №5/5/466 про банкрутство ВАТ «Дніпроенерго», якою заява ВАТ «Запорізький завод феросплавів» про грошові вимоги у розмірі 83899214,93 грн., що обґрунтовуються векселями ( в тому числі переказним векселем №3204780474 номіналом 500 000,00грн) залишена без задоволення, а зазначені грошові вимоги відхилено.
Пославшись на ст.22 ГПК України, доповненням до позовної заяви про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, ( вхідн. № 02-6/23696 від 08 жовтня 2007р.), позивач змінив підстави позову, а саме, стверджує, що виконавче провадження було відкрито на підставі акту про протест векселя про неоплату, який не є виконавчим документом, тому не підлягає виконанню. Виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріусу не відкривалось, строк пред’явлення виконавчого напису до виконання пропущений, тому виконавчий напис нотаріусу слід визнати таким, що не підлягає виконанню. Крім того, позивач додатково просить визнати таким, що не підлягає виконанню також акт про протест векселя про неоплату від 28.02.2001 року.
Рішенням господарського суду Запорізької області (суддя Даценко Л.І.) від 18.10.2007 року у справі №19/200/07 позовні вимоги задоволені, а саме: визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис нотаріуса № 1-281 від 04.02.2002 року про стягнення на користь ВАТ «Запорізький завод феросплавів» з ВАТ «Дніпроенерго» несплачену суму по переказному векселю № 3204780474 у розмірі 500 000,00грн. та плату за вчинення виконавчого напису – 1700,00 грн. На відповідача – ВАТ «Запорізький завод феросплавів» покладено також судові витрати у розмірі 203,00 грн.
Рішення мотивовано тим, що відповідач будучи конкурсним кредитором, так як його вимоги по опротестованому векселю виникли до порушення справи №5/5/466 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго»? в порушення приписів Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», звернувся із майновими вимогами до боржника по опротестованим векселям у рамках справи про банкрутство з пропуском строку, встановленого для їх подання, тому наведені вимоги вважаються погашеними відповідно до п.2 ст. 14 названого Закону, про що зазначено в ухвалі суду від 01.09.2003 року по вказаній вище справі. Так як зазначені майнові вимоги за опротестованими векселями вважаються погашеними, вони не підлягають виконанню, що є підставою, за твердженням суду, для визнання таким, що не підлягає виконанню, спірного виконавчого напису нотаріуса про стягнення на користь ВАТ «Запорізький завод феросплавів» з ВАТ «Дніпроенерго» несплаченої за опротестованим векселем суми у розмірі 500 000,00 грн. та плати за вчинення виконавчого напису у розмірі 1700,00 грн.
Слід зазначити, що в описовій частині рішення суду вказано, що надані позивачем в порядку ст. 22 ГПК України уточнення позовних вимог (вих..б/н від 05.10.07р) відповідають вимогам ст. 22 ГПК України та прийняті судом. Разом з тим, виходячи зі змісту описової та мотивувальної частини оспорюваного рішення, господарським судом фактично розглянуто первісні вимоги позивача (як за предметом так і за правовим обґрунтуванням ( підставами) позову) та саме по ним прийнято рішення. Отже, заяву позивача про доповнення позовних вимог та про зміну підстав позову господарським судом фактично не було прийнято до розгляду та зазначені вимоги не були предметом розгляду в суді першої інстанції ( як за предметом позову, так і за правовим обґрунтуванням ).
Відкрите акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів», м. Запоріжжя, не погодилося із даним рішенням суду та звернулося до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 18.10.2007 року та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову про визнання виконавчого напису нотаріуса від 04.02.2002 року № 1-281 таким, що не підлягає виконанню по опротестованому переказному векселю № 3204780474 в частині несплаченої суми по векселю у розмірі 500 000,00 грн.
В обґрунтування доводів заявник в апеляційній скарзі стверджує, що господарський суд при винесенні рішення порушив норми матеріального та процесуального права. Вважає, що господарський суд неправомірно застосував до спірних правовідносин приписи ч.2 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», так як відносини між позивачем та відповідачем у рамках даного спору є вексельними правовідносинами, оскільки виникли на підставі векселя №3204780474 внаслідок його акцепту ВАТ «Дніпроенерго», тобто не є правовідносинами в межах провадження справи про банкрутство. Вказує, що виходячи зі змісту наведеної статті Закону, вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, вважаються погашеними, але зобов”язання по таких вимогах не є припиненими. Визнання вимог погашеними, на думку заявника апеляційної скарги, має своїм наслідком лише те, що передбачено вказаними вище Законом про банкрутство, зокрема, неможливість включення погашених вимог до реєстру вимог кредиторів, неможливість їх задоволення в порядку черговості, що встановлена в ст. 31 Закону, але не має своїм наслідком припинення зобов’язань між кредитором та боржником. Зазначає, що ані вексельними, ані цивільним законодавством України не передбачена така підстава припинення зобов’язань щодо сплати за опротестованим векселем, як пропуск встановленого ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» строку для подання заяви про визнання кредитором у справі про банкрутство.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 23 листопада 2007 року у справі № 19/200/07 апеляційний розгляд справи призначено на 21.12.2007 року.
Розпорядженням Першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 3335 від 20.12.2007 року справу № 19/200/07 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий: Кагітіна Л.П. (доповідач), судді: Кричмаржевський В.А., Колодій Н.А., якою вказана справа за апеляційною скаргою прийнята до розгляду.
3 особа у справі - Ленінський відділ Державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції у суді першої інстанції у відзиві на позов заявило, що опротестований приватним нотаріусом вексель за реєстровим №1-487, виданий 28.02.2001 року про стягнення з ВАТ «Дніпроенерго» на користь ВАТ «Запорізький завод феросплавів» 500 000,00 грн., що надійшов на виконання, як виконавчий документ відповідає вимогам ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», у зв’язку з чим державним виконавцем було правомірно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. У зв’язку з порушенням справи про банкрутство боржника виконавче провадження зупинено та залишається зупиненим на даний час. Суду апеляційної інстанції 3-я особа письмовий відзив на апеляційну скаргу не надала.
18.12.2007 р. до Запорізького апеляційного господарського суду від Відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» надійшло доповнення до апеляційної скарги, в якій відповідач посилається на постанову Вищого господарського суду України від 15.05.2007 року, як остаточне рішення по справі №5/5/466 та зазначає, що у наведеній постанові не йдеться про погашення вимог на суму 83899214,93 грн. за опротестованими векселями, а лише зазначено, що грошові вимоги ВАТ «Запорізький завод феросплавів» до ВАТ «Дніпроенерго» на суму 83899214,93 грн – відхилені.
В письмових поясненнях відповідач підтвердив доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Відкрите акціонерне товариство «Дніпроенерго» у відзиві на апеляційну скаргу та доповненнях до відзиву просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду - без змін. Вважає доводи, викладені в апеляційній скарзі, необґрунтованими, а оскаржуване рішення суду законним. Вказує на те, що з моменту порушення провадження у справі про банкрутство боржника Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ( Закон №2343-ХІІ) набирає силу норми спеціальної дії щодо такого боржника та його кредиторів; всі інші закони застосовуються в урахуванням вимог даного закону. Зауважує, що жодною нормою Закону №2343-ХІІ не надано право конкурсному кредитору (після порушення справи про банкрутство) заявляти до боржника грошові вимоги поза справою про банкрутство. Крім того, зазначає, що виконавче провадження від 30.11.2001 року було відкрито на підставі опротестованого векселя по реєстру №1-487 від 28.02.2001 року, тобто на підставі документу, який не є виконавчим в контексті приписів Закону України «Про виконавче провадження», таким є виконавчий напис нотаріуса, а не сам опротестований вексель.
У доповненні до відзиву на апеляційну скаргу позивач не погоджується з доводами заявника апеляційної скарги щодо оцінки відносин між сторонами у справі як вексельних та необхідності, у зв’язку з цим, розглядати даний спір у рамках законодавства, яке регулює вексельні правовідносини в Україні, з урахуванням положень Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі. Зазначає, що міжнародне вексельне законодавство, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовується у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Зазначає, що грошові зобов*язання щодо платежу за векселем є грошовими зобов’язаннями боржника перед кредитором у розумінні положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», норми наведеного закону розповсюджуються на всіх кредиторів боржника, у тому числі і на відповідача у справі.
В судовому засіданні 21.12.2007 р. представники позивача та відповідача підтримали свої доводи та заперечення.
Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час і місце розгляду справи третя особа була попереджена належним чином, що підтверджується доданими до справи документами ( повідомленням про вручення поштового відправлення). Враховуючи достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника третьої особи.
За заявою представників сторін, апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
По закінченні судового засідання, за згодою представників сторін, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, Запорізький апеляційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
28 лютого 2001 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гришиною В.І., на прохання ВАТ «Запорізький завод феросплавів» , законного векселедержателя переказного векселя №3204780474, виданого Національною енергетичною компанією «Енергетика та паливо України» 01.04.2000 року із строком платежу – за пред’явленням, на суму 500 000,00 грн., акцептованого відкритим акціонерним товариством «Дніпроенерго», складено Акт про протест векселя про неоплату, щодо пред’явленої 27.02.2001 року акцептанту - Відкритому акціонерному товариству «Дніпроенерго» вимоги про оплату та не отримавши платежу.
Постановою Відділу Державної виконавчої служби Ленінського РУЮ м. Запоріжжя від 30.11.2001р. відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню опротестованого переказного векселя № 3204780474 на суму 500 000, 00 грн., зареєстрованого в реєстрі за №1-487 від 28.02.2001р., про стягнення з ВАТ «Дніпроенерго» на користь ВАТ «Запорізький завод феросплавів» грошових коштів у сумі 500 000,00 грн.
Постановою державного виконавця від 30.11.2001р. виконавче провадження було зупинено у зв'язку з порушенням господарським судом Запорізької області ухвалою від 29.08.2001 року справи № 5/5/430 про банкрутство ВАТ "Дніпроенерго" та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Ухвалою від 27.09.2001р. справу № 5/5/430 про банкрутство ВАТ "Дніпроенерго" було припинено на підставі ст.40 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» .
12.12.2001р. господарським судом Запорізької області було порушено провадження у справі № 5/5/466 про банкрутство ВАТ "Дніпроенерго" за заявою Спільного українсько швейцарського підприємства з іноземними інвестиціями в формі Закритого акціонерного товариства "Барі", м. Київ; Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМП", м. Київ; Відкритого акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів", м. Запоріжжя, Приватного ремонтно - будівельного підприємства "Будівельник", м. Марганець; Відкритого акціонерного товариства "Дніпрогаз", м. Дніпропетровськ та АТЗТ "Інститут Донецький Промтранспроект", м. Донецьк.
4 лютого 2002 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гришиною В.І. вчинено виконавчий напис № 1-281 про стягнення на користь ВАТ "Запорізький завод феросплавів" з ВАТ "Дніпроенерго" несплачену суму по опротестованому векселю у розмірі 500 000,00 грн. та плату за вчинення виконавчого напису у сумі 1700,00 грн.
Матеріали справи свідчать, що ВАТ "Запорізький завод феросплавів" звернувся до господарського суду, в провадженні якого знаходилася справа № 5/5/466 про банкрутство ВАТ "Дніпроенерго", з майновими вимогами до боржника по опротестованим векселям на загальну суму 83 899 214,93 грн., але з пропуском строку, встановлено для їх подання. Зазначені вимоги не розглянуто відповідно до приписів ст.14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що знайшло відповідне відображення в ухвалі суду від 01.09.2003р. у справі № 5/5/466, якою затверджено реєстр вимог кредиторів.
Позивач вважає, що оскільки відповідач є конкурсним кредитором Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго», але не включений до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство з наведених вище причин, то виконавчий напис нотаріуса № 1-281 від 04 лютого 2002р. не підлягає виконанню повністю, оскільки ці вимоги, згідно з положеннями Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», вважаються погашеними.
Зазначені позовні вимоги з вказаних вище підстав стали предметом розгляду у господарському суді та задоволені ним за наведених вище обставин, з чим не погодився відповідач.
Колегія суддів зауважує, що виходячи з приписів господарсько-процесуального законодавства України, апеляційним господарським судом перевіряється законність та обґрунтованість рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду вимог, які були предметом розгляду у суді першої інстанції, тобто, позовні вимоги, викладені у заяві, зареєстрованій судом 17.09.2007 року.
Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню в силу наступного:
Згідно приписів ст. 15 ГПК України зазначено, що справи у спорах за участю боржника і стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягнення за виконавчим написом нотаріуса розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача або за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса.
Виходячи зі змісту ст. 50 Закону України «Про нотаріат», спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса розглядається судом за позовом боржника до стягувача.
Відповідно до приписів ст.ст. 34, 36, 92 Закону України «Про нотаріат» приватними нотаріусами вчиняються протести векселів; протест векселів про неоплату провадиться нотаріусами відповідно до законодавства України про переказний і простий вексель. Виходячи зі змісту ст..ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованості.
Як свідчать матеріали справи, не заперечується і не спростовано сторонами у спорі, з додержанням вимог закону нотаріусом вчинено протест про неоплату переказного векселя №3204780474 та на його підставі вчинено виконавчий напис № 1-281 про стягнення на користь ВАТ "Запорізький завод феросплавів" з ВАТ "Дніпроенерго" несплачену суму по опротестованому векселю у розмірі 500 000,00 грн.; нотаріальні дії проведено відповідно до діючого законодавства України; вказані нотаріальні дії не оскаржені в установленому законом порядку.
Відповідно до приписів ст.ст.36, 87-91 Закону України «Про нотаріат», п. 11 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених Постановою КМ України від 29.06.1999 року , виконавчий напис № 1-281, вчинений 4 лютого 2002 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гришиною В.І. про стягнення на користь ВАТ "Запорізький завод феросплавів" з ВАТ "Дніпроенерго" несплачену суму по опротестованому векселю у розмірі 500 000,00 грн. є тим документом, за яким зазначена заборгованість стягується у безспірному порядку.
Виходячи зі змісту ст. 21 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу», діючого на дату видачі векселя та вчинення виконавчого напису нотаріуса, вексель – цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов”язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей векселедержателю.
Як зазначено в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 року №5 «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов’язаних з обігом векселів» у разі пред’явлення законним векселедержателем вимоги про оплату векселя зобов’язана за ним особа не має права відмовитися від виконання з посиланням на відсутність або недійсність зобов”язання, крім випадків, передбачених ст. 17 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі. Статті 17 наведеного Закону не містить такої підстави, яка дає право відмовитися від виконання зобов”язання за векселем, як неприйняття участі в якості конкурсного кредитора у справі про банкрутство боржника.
Згідно з приписами ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) повинна вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, в тому числі сплатити гроші. До вексельних правовідносин, як до одного із видів грошових зобов’язань, застосовуються приписи цивільного законодавства України. Виходячи з положень гл. 50 ЦК України, зобов”язання припиняється повністю або частково на підставах, встановлених договором або законом, в першу чергу, припиняється виконанням , проведеним належним чином. Припинення зобов”язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Вимагаючи визнати виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, позивач фактично в односторонньому порядку вимагає припинити зобов”язання, що випливає з неоплаченого переказного векселя №3204780474.
Проте, ані норми цивільного законодавства України, ані положення Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, ані інші законодавчі акти України, що регулюють вексельні правовідносини, не містять такої підстави припинення зобов”язання, як пропуск встановленого ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» тридцятиденного строку для подання заяви про визнання кредитором у справі про банкрутство боржника.
Колегія суддів зауважує, що, виходячи з аналізу положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відхилення на підставі п. 2 ст. 14 наведеного вище закону вимог кредитора у рамках справи про банкрутство боржника - ВАТ «Дніпроенерго» має своїм наслідком лише не прийняття участі цією особою у справі про банкрутство, та не є правовою підставою вважати припиненими зобов”язання за векселем та визнання у судовому порядку таким, що не підлягає виконанню, вчиненого виконавчого напису нотаріусу.
Отже, висновки суду та доводи позивача щодо наявності підстав, передбачених пунктом 2 ст.14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» для визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріусу є помилковими та спростовуються вищевикладеним .
Аналіз приписів закону, що регулюють спірні відносини, дає підстави для висновку, що коло причин, з яких виконавчий напис нотаріусу може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, пов’язується саме з відсутністю у боржника обов’язку сплатити борг за векселем або неправомірність вчиненого нотаріусом виконавчого напису на опротестованому векселі.
Однак, в розглядаємому спорі, з урахуванням наведених обставин, немає підстав вважати відсутність у боржника (позивача у справі - Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго») обов’язку сплатити борг за векселем або звільнення його від виконання даного зобов”язання, або неправомірність вчиненого нотаріусом виконавчого напису.
Отже, доводи позивача щодо наявності підстав, відповідно до положень ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» , для визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса, спростовуються вищенаведеним.
Інші доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу щодо неправомірності порушення виконавчого провадження на підставі опротестованого векселя, судом до уваги не приймаються, так як ці підстави позову не були предметом розгляду у господарському суді.
З огляду на вищенаведене, відсутні правові підстави для задоволення заяви позивача про визнання виконавчого напису нотаріуса № 1-281 від 04 лютого 2002 року по опротестованому переказному векселю №3204780474 щодо несплаченої суми по векселю, таким , що не підлягає виконанню.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення порушені норми матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим, зазначене рішення суду підлягає скасуванню, а вимоги позивача залишаються без задоволення.
Апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню.
Судові витрати за позовом та апеляційною скаргою у повному обсязі відносяться на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 4 ч.1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів», м. Запоріжжя задовольнити.
Рішення господарського суду Запорізької області від 18.10.2007 р. у справі № 19/200/07 скасувати та прийняте нове рішення.
Відмовити у задоволенні заяви Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго», м. Запоріжжя про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріусу №1-281 від 04 лютого 2002 року по опротестованому переказному векселю № 3204780474 в частині несплаченої суми по векселю у розмірі 500000,00 грн. та плати за вчинення виконавчого напису у сумі 1700,00 грн.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго», м. Запоріжжя на користь Відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів», м. Запоріжжя 42грн.50коп. державного мита за апеляційною скаргою. Видати наказ.
Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.
Постанова виготовлена у повному обсязі та підписана 08.01.2008р.
Головуючий суддя Кагітіна Л.П.
судді Кагітіна Л.П.
Колодій Н.А. Кричмаржевський В.А.