КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.12.2007 № 8/231
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - не з"явився;
від відповідача - не з"явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Суб"єкта підприємницбкої діяльності - фізичної особи ОСОБА_1
на рішення Господарського суду м.Києва від 26.10.2007
у справі № 8/231
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області
до Суб"єкта підприємницбкої діяльності - фізичної особи ОСОБА_1
про примусове виселення змін до договору оренди
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 26.10.2007р. позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про примусове виконання змін до договору оренди був задоволений повністю, було:
- внесено зміни по п. 3.1. договору оренди № 316-05 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 14.12.05 р., укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області та Приватним підприємцем ОСОБА_1, виклавши його в наступній редакції:
“3.1. Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 р. № 786 з урахуванням змін і доповнень до неї, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - січень 2007 р. - 4222,89 грн.
Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України”;
- стягнуто з приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 в доход державного бюджету 85 грн. державного мита.
- стягнуто з приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 в доход Державного бюджету України 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з рішенням, СПД - ОСОБА_1 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення і прийняти нове, яким в позові відмовити. Свої вимоги він мотивує тим, що суд прийняв рішення з порушенням норм матеріального права, а саме невірно застосував ст. 11 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав.
Ухвалою від 30.11.2007 р. апеляційна скарга прийнята до провадження і призначена до розгляду на 18.12.2007 р.
Представники сторін в судове засідання не з'явились. Про дату, час та місце слухання справи повідомлялись належним чином, в зв'язку з чим колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників сторін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
14 грудня 2005 року між сторонами у справі укладений договір оренди № 316-05 нерухомого майна, що належить до державної власності, за умовами якого позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування без права передачі в суборенду державне нерухоме майно -нежитлове приміщення частини касового вестибюлю та приміщення кінозалу, загальною площею 215,0 кв.м., розміщені за адресою: м. Чернігів, вул. Рокосовського 2-а, що знаходяться на балансі Чернігівського державного інституту економіки і управління, вартість яких визначена згідно з незалежною оцінкою, здійсненою станом на 23.11.05 р., та становила 295048,80 грн.
Договір оренди укладався сторонами строком на 364 дні з 14 грудня 2005 р. по 12 грудня 2006 р. включно.
Враховуючи, що сторонами не надані суду докази наявності заяв про припинення договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, суд доходить висновку, що договір поновлений та той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату поновлення договору, в порядку п.10.7. договору, що не суперечить ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” (далі по тексту - Закон) та кореспондується зі ст. 284 Господарського кодексу України.
Факт передачі майна в оренду підтверджується актом прийому-передачі від 14.12.05 р., підписаним сторонами договору та погодженим з балансоутримувачем.
Як вбачається з п. 3.1. на момент укладення договору оренди сторони дійшли згоди, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995р. №786 з урахуванням змін і доповнень до неї і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - листопад 2005 р. 1244,12 грн. При цьому орендна плата розраховувались виходячи з орендної ставки на рівні 5% від вартості орендованого майна, визначеного шляхом проведення незалежної оцінки.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2006 р. № 1846 внесено зміни до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, в тому числі в частині орендних ставок за використання державного майна. Зокрема, щодо нерухомого державного майна, яке є предметом договору оренди № 316-05 від 14.12.05 р., Методикою встановлена орендна ставка в розмірі 15%.
На виконання вищевикладених вимог чинного законодавства 24.01.07 р. за вих. № 8/4/282 позивачем направлений відповідачу лист з пропозицією в строк до 10.02.07 р. здійснити перерахунок орендної плати у відповідності до орендних ставок, затверджених постановою КМУ від 27.12.06 р. № 1846, та надати позивачу проект угоди про внесення змін до договору оренди та розрахунок орендної плати, підписаний орендарем.
У відповіді від 12.04.07 р. за вих. № 03 відповідач, враховуючи, соціальне значення кінотеатру як закладу культури та посилаючись на ст. 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, просив позивача надати йому пільгу по орендній платі, залишивши її у розмірі 5% від оцінки приміщення.
Позивач у листі від 03.08.07 р. № 8/4/3395 залишив незмінною свою позицію щодо перегляду договору оренди та перерахунку орендної плати. Крім того, в якості додатку до заданого листа позивач направив відповідачу проект Угоди до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 14.12.05 р. № 316-05 з додатком до неї - розрахунком орендної плати за базовий місяць оренди, які відповідачу запропоновано підписати і завірити печаткою та повернути до регіонального відділення фонду в термін до 23.08.07 р.
Зміст проекту Угоди до договору оренди зводився до наступного:
“1. Орендна плата за використання нерухомого державного майна встановлюється від вартості за незалежною оцінкою на рівні 15% і застосовується з 1 січня 2007 року. Відповідні зміни відображаються у розрахунку орендної плати, що є невід'ємною і складовою частиною Договору оренди.
2. Пункт 3.1. викласти в наступній редакції: “3.1. Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМУ від 4 жовтня 1995 р. № 786 з урахуванням змін і доповнень до неї і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (перший місяць оплати за новими орендними ставками) - січень 2007 р. 4222,89 грн.
Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України”.
3. Різниця по сплаті орендної плати, що виникне внаслідок зміни орендної ставки, за період з 01.01.07 р. до моменту набрання чинності цією угодою, повинна бути сплачена орендарем протягом місяця після її підписання.
4. В п. 3.4. після слова “.бюджету.” ввести слова “.та на рахунок балансоутримувача у визначеному п. 3.3. співвідношенні.”.
5. Пункт 5.5. доповнити реченням: “Постійно поновлювати договір страхування протягом дії договору оренди”.
Як свідчить копія повідомлення поштове відправлення вручено уповноваженій особі відповідача 08.08.07 р.
Проте, відповіді на пропозицію позивача щодо зміни договору оренди, викладену у проекту угоди до нього, відповідач не надіслав, що стало підставою для звернення позивача із позовом до суду.
Після дослідження всіх доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:
Внаслідок укладання спірного договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відносини, що виникли між сторонами з приводу оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, регулюються нормами Господарського кодексу України, а також Законом України “Про оренду державного та комунального майна”.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” (далі по тексту - Закон) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Згідно зі ст.ст. 10, 19 цього ж Закону орендна плата є однією із істотних умов договору, та встановлюється згідно із методикою розрахунку орендної плати, яка для об'єктів, що перебувають у державній власності, визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 21 Закону розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України. Дана норма кореспондується з ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України. В силу ч. 3 ст. 21 Закону спори з питань зміни орендної плати вирішуються відповідно до чинного законодавства.
Згідно із ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. При цьому, даною статтею не визначається можливі підстави для зміни договору.
Загальні підстави для зміни договору визначені у ст. 651 Цивільного кодексу України, відповідно до ч. 2 якої договір може бути змінено за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Як вбачається із змісту договору оренди № 316-05 від 14.12.05 р. в пункті 3.4. сторони визначили, що розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, змін централізованих цін та тарифів, та в інших випадках передбачених законодавством.
Як встановлено судом вище, Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2006 р. № 1846 внесено зміни до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, в тому числі в частині орендних ставок за використання державного майна. Отже, саме зміна Методики розрахунку орендної плати є, відповідно до умов договору, підставою для внесення змін до договору, а тому суд приходить до висновку, що позивач правомірно звернувся до відповідача з пропозицією внести зміни до договору.
Як свідчать матеріали справи, позивач у відповідності до приписів ст. 188 Господарського кодексу України, якою регулюється порядок внесення змін до договору, звернувся до відповідача з пропозицією укласти угоду до договору оренди від 14.12.05 р. Одним із пунктів даної угоди є, в тому числі внесення змін до п. 3.1. договору оренди, шляхом викладення його у такій редакції: “3.1. Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМУ від 4 жовтня 1995 р. № 786 з урахуванням змін і доповнень до неї і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (перший місяць оплати за новими орендними ставками) - січень 2007 р. 4222,89 грн.
Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України".
Судом встановлено, що дану пропозицію відповідач отримав 08.08.07 р.
Відповідач у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу відповідь на вказану пропозицію не надав, а тому позивач, відповідно до ч. 4 ст. 188 Господарського кодексу України звернувся до суду із заявою про внесення змін до п.3.1. договору оренди від 14.12.05 р.
Враховуючи, що Методикою розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна змінилася орендна ставка, яка застосовується при розрахунку орендної плати, наслідком чого є зміна розміру орендної плати, розрахунок орендної плати за базовий місяць оренди не суперечить нормам чинного законодавства, суд приходить до висновку про наявність підстав для внесення зміни до п. 3.1. договору. За таких обставин, позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 5 ст. 188 Господарського кодексу України якщо договір змінюється у судовому порядку, договір вважається зміненим з дня набрання чинності рішенням суду про зміну договору. Аналогічна норма міститься у ч. 5 ст. 653 Цивільного кодексу України.
Судом не приймається до уваги посилання відповідача на ст. 11 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” щодо чинності умов договору оренди протягом всього строку його дії і у випадках, коли після його укладення законодавством встановлені правила, які погіршують становище орендаря, оскільки ст. 21 цього Закону і п. 3.4 Договору, передбачається можливість внесення до договору змін, в тому числі стосовно розміру орендної плати.
Разом з тим, враховуючи п. 4 рішення Конституційного Суду України від 09.07.07 р. у справі № 1-29/2007, суд погоджується із запереченням відповідача стосовно безпідставності посилань позивача на ст. 118 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 р.”, оскільки Законом про бюджет не можуть регулюватися відносини, які врегульовані іншими законами.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку, що вимоги викладені в апеляційній скарзі не є обґрунтованими, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва - без змін, оскільки суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.10.2007 р. по справі № 8/231 - без змін.
Справу № 8/231 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського Суду України.
Головуючий суддя
Судді
29.12.07 (відправлено)