ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 29 квітня 2011 року   (10 год. 15 хв.)                                    Справа №  2а-0870/2732/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Киселя Р.В.,

при секретарі судового засідання Лавринці І.П.,

за участю:

представника відповідача: ОСОБА_1, дов. № 2300/03 від 10.02.2011;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Управління праці та соціального захисту населення Токмацької міської ради

до: Відділу державної виконавчої служби Токмацького районного управління юстиції

про: визнання неправомірним та скасування рішення суб’єкта владних повноважень.

          24.01.2011 до Токмацького районного суду Запорізької області надійшов адміністративний позов Управління праці та соціального захисту населення Токмацької міської ради (далі – позивач) до Відділу державної виконавчої служби Токмацького районного управління юстиції (далі – відповідач), в якому позивач просить визнати неправомірною та скасувати постанову заступника начальника відділу державної виконавчої служби Токмацького районного управління юстиції ОСОБА_1 про накладення штрафу на боржника – юридичну особу від 17.01.2011 ВП №22933483.

          Ухвалою судді Токмацького районного суду Запорізької області Юрлагіної Т.В. від 31.01.2011 провадження у справі було відкрите.

          Ухвалою судді Токмацького районного суду Запорізької області Юрлагіної Т.В. від 25.03.2011 адміністративна справа передана за підсудністю до Запорізького окружного адміністративного суду.

Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 27.04.2011 справа була прийнята до провадження, судове засідання призначене на 29.04.2011.

          Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що постанова відповідача від 17.01.2011 є протиправною через таке:

-          на постанові зазначений невірний реєстраційний номер виконавчого провадження – замість ВП № 22933483 зазначений №22933223. Також зазначений невірний номер виконавчого листа, замість 2-а-525/10 зазначений 2-525/10.

-          позивач вважає, що відсутність асигнувань для нього з Державного бюджету України на виконання рішень судів може бути визнана поважною причиною невиконання судових рішень.

У судове засідання, призначене на 29.04.2011, позивач, повідомлений про дату, час та місце судового засідання в порядку ст. 38 КАС України, не прибув. 28.04.2011 на електронну адресу суду надійшло клопотання позивача від 27.04.2011 вихідний № 989/02-25 про розгляд справи за відсутності представника позивача на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

В судовому засіданні 29.04.2011 представник відповідача проти задоволення вимог позивача заперечив з підстав викладених у запереченнях від 28.04.2011 вихідний №7218/03, зокрема зазначивши, що при винесенні оскаржуваної постанови державний виконавець діяв в межах повноважень та у спосіб, які визначені законодавством. Тому просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

У судовому засіданні 29.04.2011 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд, розглянувши матеріали і з’ясувавши обставини адміністративної справи, заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності,

                                                        ВСТАНОВИВ:

02.12.2010 на підставі виконавчого листа, виданого Токмацьким районним судом Запорізької області 24.11.2010 по справі № 2-а-525/10, заступником начальника відділу державної виконавчої служби Токмацького районного управління юстиції ОСОБА_1 було відкрите виконавче провадження № 22933483 з виконання зазначеного виконавчого листа щодо зобов’язання позивача здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік, відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» в розмірі 2935 грн.

Актом державного виконавця по зазначеному виконавчому провадженню від 09.12.2010 було встановлено, що позивач звернувся до Токмацького районного суду Запорізької області із заявою про зміну способу та порядку виконання рішення суду, у строк встановлений для добровільного виконання судового рішення його не було виконано.

Ухвалою Токмацького районного суду Запорізької області від 20.12.2010 по справі №6-114 у задоволенні заяви заявою управління праці та соціального захисту населення Токмацької міської ради про зміну способу та порядку виконання рішення Токмацького районного суду від 27.07.2009 за №2-а-525/2009 р. було відмовлено.

13.01.2011 державний виконавець звернувся до позивача із вимогою про необхідність з’явитися начальнику позивача до відповідача 17.01.2011 на 13-00 год.

Рішенням позивача від 14.01.2011 на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження №22933483 від 02.12.2010 ОСОБА_2 було здійснено перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Нарахована доплата одноразової щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік – 2410 грн.

Листом від 14.01.2011 вихідний №116/05 позивач звернувся до Головного управління праці та соціального захисту населення Запорізької обдержадміністрації із проханням виділити додаткові асигнування на 2011 рік по КПКВ 2501250 в сумі 15310,00 грн. для виплати щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в зв’язку з надходженням до позивача постанов про відкриття виконавчого провадження за рішенням суду. Серед зазначених у листі виконавчих листів останнім зазначений виконавчий лист Токмацького районного суду №2-а-525. Виданий 24.11.2010, проте сума зазначена – 2410 грн.

14.01.2011 позивач звернувся до відповідача із листом №119/02-25 у якому зазначив, що виконати рішення суду в частині виплати заборгованості стягувану в наданий для добровільного виконання строк не має змоги, в зв’язку з відсутністю асигнувань з Державного бюджету України для виплати за рішенням суду.

17.01.2011 позивачем в адресу відповідача були надані пояснення з приводу виконання виконавчих листів, виданих на підставі рішень Токмацького районного суду Запорізької області 24.11.2010 по справах №2-а-528/2010 та 2-а-525/2010, у якому зазначив які були вчинені дії по виконанню цих виконавчих листів.

Актом державного виконавця від 17.01.2011 по зазначеному виконавчому провадженню, складеним у присутності начальника позивача, встановлено, що позивачем здійснене нарахування щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік ОСОБА_2 в розмірі 2410 грн. та ним надана копія листа від 14.01.2011 вихідний №116/05.

Постановою державного виконавця від 17.01.2011 (яка є предметом даного судового провадження) по виконавчому провадженню №22933223 по примусовому виконанню виконавчого листа №2-525/10, виданого 24.11.2010 Токмацьким районним судом про зобов’язання управління праці та соціального захисту населення Токмацької міської ради Запорізької області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи в розмірі 2935 грн., було встановлено, що 02.12.10 відповідачем було відкрите виконавче провадження з виконання зазначеного виконавчого листа, проте рішення суду в строк, наданий для добровільного виконання не виконано, про що складено акт державного виконавця від 09.12.2010. Станом на 17.01.2011 рішення суду все ще не було виконане, про що свідчить акт державного виконавця від 17.01.2011 та пояснення боржника. Відтак, відповідачем було прийняте рішення про накладення на позивача штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних розмірів доходів громадян – 340 гривень, та призначений позивачу новий строк для виконання рішення до 24.01.2011.

Складеним у присутності начальника позивача актом державного виконавця від 25.01.2011 при примусовому виконанні виконавчого листа №2-а-525, виданого 24.11.2010 Токмацьким райсудом, встановлено, що рішення суду в строк наданий державним виконавцем до 24.01.2011 позивачем не виконане. Позивачем 20.01.2011 до Токмацького райсуду подана скарга на рішення державного виконавця.

25.01.2011 відповідачем в адресу позивача надіслане попередження про кримінальну відповідальність вихідний №9207/03.

Згідно даних Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень та пояснень відповідача, 26.01.2011 у виконавчому провадженні №22933483 у зв’язку з невиконанням позивачем до 24.01.2011 рішення суду державним виконавцем було прийнято постанову про накладення штрафу в розмірі 640 грн. та призначено новий строк для виконання рішення суду до 01.02.2011.

01.02.2011 державним виконавцем у присутності юриста позивача складений акт про невиконання позивачем у строк, наданий державним виконавцем, до 01.02.2011 рішення суду, зазначено, що боржником оскаржена до суду постанова про повторне накладення штрафу від 26.01.2011.

08.02.2011 начальником відповідача на підставі п. 1.8 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 № 74/5, було внесено зміни до постанови державного виконавця про накладення штрафу від 17.01.2011, а саме: номер виконавчого провадження 22933223 замінений на 22933483, номер виконавчого листа 2-525 замінений на 2-а-525.

Постановою державного виконавця від 10.02.2011 виконавче провадження було закінчене у зв’язку з неможливістю його виконання без участі боржника (ч. 3 ст. 76 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції до 08.03.2011).

Постановою державного виконавця від 15.02.2011 було відкрите виконавче провадження №24456805 по виконанню постанови державного виконавця про накладення на позивача штрафу від 17.01.2011, позивачу надано строк на добровільне виконання до 17.02.2011.

Згідно пояснень представника відповідача станом на дату судового засідання 29.04.2011 позивач не сплатив суму штрафу – 340 гривень. Також, представник відповідача повідомив суд про те, що адміністративний позов управління праці та соціального захисту населення Токмацької міської ради до відділу державної виконавчої служби Токмацького районного управління юстиції про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу від 26.01.2011 в сумі 640 грн. перебуває в провадженні Запорізького окружного адміністративного суду але провадження у тій справі зупинене до прийняття рішення у цьому судовому провадженні.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Надаючи правову оцінку оскаржуваній постанові державного виконавця суд виходить з приписів ч. 3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваної постанови) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших  органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно із ч.ч. 1-2 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваної постанови) примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу  службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до Закону України «Про державну виконавчу службу» примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління  юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь  юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь  юстиції (далі - державні виконавці).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваної постанови) примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів.

Відповідно до п. 2 ст. 24 зазначеного Закону, державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення – п’ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов’язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Частиною 1 та 2 статті 76 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваної постанови) передбачено, що після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до статті 24 цього Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення. У разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання.

Згідно зі ч. 1 ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваної постанови) у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника – юридичну особу – від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.

З наведених вище підстав державний виконавець під час прийняття оскаржуваної постанови діяв у спосіб та у порядку передбачені законодавством України.

Разом з тим, державний виконавець, у разі невиконання боржником рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, має прав винести постанову про накладення штрафу лише за відсутності поважних причин такого невиконання.

Отже, необхідною ознакою за якої може бути накладено штраф за невиконання судового рішення є відсутність поважних причин такого невиконання.

Як на поважну причину невиконання судового рішення, внаслідок якого державним виконавцем було прийнято оскаржувану постанову, позивач посилається на відсутність в нього коштів на відповідні цілі – на виконання судових рішень, а також на те, що судове рішення в частині нарахування ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік позивачем виконане.

З цього приводу суд зазначає таке.

Виконавче провадження, в межах якого було прийнято оскаржувану постанову державного виконавця, провадилось з приводу примусового виконання позивачем судового рішення в адміністративній справі, яким позивача було зобов’язано здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік, відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 2935 грн.

Згідно із ч. 2 ст. 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання на всій території України.

Судом встановлено, що рішенням позивача від 14.01.2011 на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження №22933483 від 02.12.2010 ОСОБА_2 було здійснено перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Нарахована доплата одноразової щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік в розмірі 2410 грн., тоді як згідно із судовим рішенням ця сума мала становити 2935 грн. Відтак, навіть в частині нарахування допомоги на оздоровлення за 2009 рік ОСОБА_2, рішення суду позивачем не виконане (виконане не в повному обсязі).

Частиною 2 статті 14 КАС України встановлено, що невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно тлумачення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, наданого Європейським Судом з прав людини у справі «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (заява № 22774/93, ЄСПЛ 1999-V, п.п. 63, 66), право на доступ до суду включає право на своєчасне виконання рішення.

«63. …

У будь-якому разі Суд нагадує, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії,  що надаються сторонам цивільного судового процесу – у провадженні,  що є справедливим,  відкритим і оперативним,  - і не передбачав при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої,  що стосується виключно права на  звернення  до суду і проведення судового розгляду, могло б  призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні   Сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід’ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 (див. рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, 1997-II, с. 510, п. 40)».

«66. … право на звернення до суду, гарантоване статтею 6, також передбачає практичне виконання остаточних, обов'язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні (див., mutatis mutandis, рішення у згадуваній вище справі Горнсбі, с. 510, п. 40). Отже, виконання судового рішення не може відстрочуватися на незаконних підставах».

Оскільки протягом усієї процедури виконавчого провадження судове рішення так і не було виконане позивачем, то дії позивача щодо невиконання судового рішення не відповідають принципу верховенства права, відтак є не правовими.

Також, чисельне практика Європейського Суду з прав людини не визнає поважною причиною невиконання судового рішення відсутність коштів у боржника (Справа «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002, п. 35; Справа «Жовнер проти України» (Заява № 56848/00), п. 38; Справа «Ромашов проти України» (Заява N 67534/01), п. 43 та ін.).

Відтак, державним виконавцем правильно була визначена відсутність поважних причини невиконання позивачем судового рішення.

Надаючи оцінку доводам позивача про наявність описок у тексті оскаржуваної постанови державного виконавця, а саме: невідповідність номера виконавчого провадження та номера виконавчого листа. Суд зазначає, що абз. 3 п. 1.8 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 № 74/5, керівник органу державної виконавчої служби з власної ініціативи або за заявою сторін виконавчого провадження може виправити допущені в процесуальних документах, винесених державним виконавцем, який йому безпосередньо підпорядкований, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься постанова.

Судом встановлено, що 08.02.2011 начальником відповідача було внесено зміни до оскаржуваної постанови державного виконавця про накладення штрафу від 17.01.2011, а саме: номер виконавчого провадження 22933223 замінений на 22933483, номер виконавчого листа 2-525 замінений на 2-а-525.

Відтак, станом на дату розгляду справи помилки, на які як на підставу своїх вимог посилається позивач, були виправлені відповідачем самостійно у спосіб та в порядку передбачені законодавством України.

З наведених вище мотивів суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи зазначене, суд вважає позовні вимоги позивача не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163, 181 КАС України, суд

                                                      ПОСТАНОВИВ:

          У задоволенні адміністративного позову Управління праці та соціального захисту населення Токмацької міської ради до Відділу державної виконавчої служби Токмацького районного управління юстиції про визнання неправомірною та скасування постанови заступника начальника відділу державної виконавчої служби Токмацького районного управління юстиції ОСОБА_1 про накладення штрафу на боржника – юридичну особу від 17.01.2011 ВП №22933483 – відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо  його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного  провадження.

          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було  повідомлено про можливість отримання копії постанови суду  безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії  постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя                                          Р.В. Кисіль

Постанова в повному обсязі складена 04.05.2011.