Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 квітня 2011 р. справа № 2а/0570/2842/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Голуб В.А.
при секретарі Пітель В.М.
за участю:
позивача не з’явився,
представник відповідача Шевчук О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50-ї Гвардійської 17, адміністративну справу за позовом фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області про визнання неправомірними, визнання незаконною та скасування вимоги № 14 10.01.2011 року, скасування рішення № 406/04 11.01.2011 року, -
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа – підприємець ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області про визнання неправомірними, визнання незаконною та скасування вимоги № 14 10.01.2011 року, скасування рішення № 406/04 11.01.2011 року. В обґрунтування позову позивач зазначила, що згідно Указу Президента України 03.07.1998 року № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності малого підприємництва» після сплати нею фіксованого податку Державного казначейства України перераховує до Пенсійного фонду України -10% суми фіксованого податку в рахунок сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійного страхування.
Таким чином, позивач зазначає, що платником фіксованого податку в його складі платником збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Згідно ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування» податки збори (обов'язкові платежі), стягнення яких не передбачено цим законом, сплаті не підлягають. Будь-які податки, збори (обов'язкові платежі), запроваджуються законами України, повинні бути включені до Закону України «Про систему оподаткування». Відповідно до ст. 4 «Основ законодавства України про загальнообов'язкове соціальне пенсійне страхування» пенсійне страхування визначається як один видів загальнообов’язкового державного соціального страхування. Тому страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, цільовими загальнообов’язковими платежами не включаються до складу податків, інших обов’язкових платежів - сплаті не підлягають.
Крім того, на думку позивача, згідно ст. 6 Закону України «Про систему оподаткування» передбачено його право як власника майна на добровільних засадах робити відрахування на загальнообов'язкове пенсійне страхування, яке не внесено до спрощеної системи оподаткування. Таким чином, зобов’язання в обов'язковому порядку сплатити страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, оплата яких здійснюється на добровільних засадах цільовими загальнообов'язковими платежами до цільового страхового фонду не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування суперечить ст. 41 Конституції України та ст. 19 Господарського кодексу України.
В судове засідання позивач не з’явився, надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутністю.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав заперечення на позовну заяву, в яких зазначив наступне.
Засади та принципи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 9 липня 2003 року №1058-IV (надалі - Закон). Частиною 3 ст. 11 Закону особи - суб'єкти підприємницької діяльності, обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності визначені як особи, підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню. Відповідно до п. 3 ст.18 Закону страхові внески до Пенсійного фонду України цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Невиконання цього обов'язку платниками страхових внесків приводить до неповного формування коштів Пенсійного фонду України, як наслідок, до несвоєчасних виплат пенсій пенсіонерам, що порушенням ст. 46 Конституції України, яка гарантує право громадянам на забезпечення у разі старості, втрати працездатності, втрати годувальника та в інших випадках передбачених законодавством. Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, мінімальний страховий внесок.
Законом України «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 8 липня 2010 року № 2461-VI Підпункт 4 пункту 8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" викладено в такій редакції:
"4) особи - суб'єкти підприємницької діяльності, обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів сімей, беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески".
Сплата страхових внесків здійснюється у строки, визначені ч. 6 ст. 20 Закону, а саме щоквартально, протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу, а саме: за липень-вересень 2010 року - до 20 жовтня 2010 року. Відповідно до пп. 2.1.3. п.2.1 про порядок обчислення сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (далі - Інструкції) платниками страхових внесків особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок).
Згідно з пп.5.3.4. п.5.3 страхові внески платниками, визначеними підпунктом 2.1.3 пункту 2.1 Інструкції, обрали особливий спосіб оподаткування, сплачуються ними за себе та членів своїх сімей, беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності (підпункт 2.1.4 пункту 2.1 Інструкції), до 20 числа поточного місяця за попередній у фіксованому розмірі.
Облік платежів, надходять зазначеної категорії платників, ведеться в базі автоматичного робочого місця обліку сплати страхових внесків (далі - АРМ ОССВ), програмне забезпечення надається централізовано Пенсійним фондом України. Так, в листопаді 2010 року внесено зміни до бази АРМ ОССВ, додані картки розрахунку для доплат. По закінченню терміну сплати доплат за 3-й квартал 2010 року по кожній фізичній особі - суб'єкту підприємницької діяльності, в даному кварталі були хоч раз на спрощеній системі оподаткування формується картка розрахунку для доплат до мінімального страхового внеску.
Кожна картка розрахунку перевіряється щодо правильності зарахування частини єдиного або фіксованого податків, рознесення сплачених сум доплат. загальної кількості карток розрахунку для доплат обираються картки платників, не сплатили суми доплат у встановлений Законом термін, з них в автоматичному режимі формуються повідомлення-розрахунки та вимоги про сплату боргу надсилаються платникам для негайної сплати.
Таким чином, на підставі законодавчого врегулювання сплати страхових внесків особами, обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), в не менше мінімального розміру страхового внеску на кожну особу, а відповідно запровадження змін в базі АРМ ОССВ, що розроблені та надані централізовано Пенсійним фондом України, формуються картки платників, що не сплатили відповідної суми доплати. До такої категорії платників відноситься позивач – ОСОБА_2 Згідно карткою розрахунку для доплати фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 сума, що підлягає сплаті за період з липня 2010 року до вересня 2010 року складає 854, 46 грн.
Крім того, представник відповідача зазначає, що згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки збори в порядку розмірах, встановленими законом. Отже, вимогу про сплату боргу № 14 10.01.2011 року виставлено ОСОБА_2 на законних підставах. Тому представник відповідача просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи обговоривши доводи адміністративного позову, встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_2, зареєстрована Виконавчим комітетом Маріупольської ради Донецької області 21.10.1992 року як фізична особа-підприємець, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію НОМЕР_1 (а.с. 10).
Згідно ст. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України 1 березня 2001 року № 121/2001 з наступними змінами та доповненнями, Пенсійний фонд України центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає та готує документи для виплати, забезпечує своєчасне в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, згідно законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом України через Міністра праці та соціальної політики України.
Згідно ст. 15 Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах районах у містах.
У відповідності до п. 5 ст. 4 вказаного Положення, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу органів Пенсійного фонду України щодо, зокрема, забезпечення додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами законодавства про пенсійне забезпечення; забезпечення збирання та акумулювання страхових внесків, інших надходжень до бюджету Пенсійного фонду України відповідно до законодавства; стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не сплачених сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; призначення виплати пенсій; забезпечення повного та своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій, допомоги на поховання та інших соціальних виплат, що здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України.
У судовому засіданні встановлено, що позивач здійснює підприємницьку діяльність з торгівлі непродовольчими товарами та платником фіксованого податку (а.с. 15).
10 січня 2011 року Управлінням Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області було прийнято вимогу № 14 про сплату недоїмки страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в сумі 854,46 гривень.
10 січня 2011 року позивач оскаржив вищезазначену вимогу до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя.
11 січня 2011 року Управлінням Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя винесено рішення про результати розгляду заяви позивача № 406/04, яким вимогу про сплату недоїмки № 14 10.01.2011 року залишило без змін.
Конституцією України передбачено, що основи соціального захисту, форми види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (п. 6 ч. 1 ст. 92).
Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності (абз. 1 п. 3 ст. 11).
З введенням в змін до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» Законом України 08.07.2010р. № 2461-VІ, який набрав чинності з 17 липня 2010 року, особи - суб’єкти підприємницької діяльності, обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) та члени сімей зазначених осіб, беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах, зобов’язані сплачувати страхові внески у розмірі, який може бути визначений ними самостійно. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого максимальної величини витрат на оплату праці в місяць.
Щодо твердження позивача про знаходження останнього на спрощеній системі оподаткування, що звільняє його сплати внесків до органів Пенсійного фонду України, суд зазначає наступне.
Закон України 9 липня 2003 року N 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон N 1058-IV) регулює відносини, що виникають суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (ст. 5). інших нормативно-правових актів може поширюватися на правовідносини лише у випадках, передбачених зазначеним Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим нормативно-правовим актом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, на яких поширюється його дія.
Пунктом 1 статті 11 Закону N 1058-IV установлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно форми власності, виду діяльності та господарювання, у представництвах, відділеннях, інших відокремлених підрозділах цих підприємств, організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - підприємницької діяльності та інших осіб, включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємницької діяльності, обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований чи єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством.
Згідно з пунктом 1 статті 14 зазначеного вище Закону страхувальниками зазначених осіб роботодавці: підприємства, установи організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні (у тому числі представництва, відділення та відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, мають окремий баланс самостійно ведуть розрахунки застрахованими особами), особи - суб'єкти підприємницької діяльності та особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємницької діяльності, обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.
Ставки, механізм справляння та пільги сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлено Законом України 26 червня 1997 року N 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", де, як в Законі N 1058-IV, не передбачено такої пільги, як звільнення сплати цього збору для підприємницької діяльності, перейшли на спрощену систему оподаткування.
Таким чином, суд дійшов висновку, що страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати цих внесків або звільнення сплати.
Отже, обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності.
Згідно з вимогами статті 16 розділу ХV «Прикінцеві положення «Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» до приведення законодавства України у відповідність цим Законом закони України та нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону. Положення статті 14 Декрету Кабінету України «Про прибутковий податок з громадян» 26.12.1992 року № 13-92 щодо звільнення сплати збору на обов’язкове соціальне страхування платників фіксованого податку збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, суперечать спеціальній нормі права – Закону, а отже, не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.
Дана правова позиція викладена у постановах Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України 27 жовтня 2009 року № 09/182 та Ухвалою Вищого адміністративного суду 28 серпня 2008 року № К-4279/07.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією законами України.
Таким чином, Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя при винесенні спірних рішень діяло правомірно.
Враховуючи вищевикладене, суду дійшов висновку щодо необґрунтованості позову та відсутності підстав для його задоволення.
Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області про визнання неправомірними, визнання незаконною та скасування вимоги № 14 10.01.2011 року, скасування рішення № 406/04 11.01.2011 року, – відмовити повністю.
Постанова прийнята у нарадчій та проголошено вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 22 квітня 2011 року. Постанова виготовлена у повному обсязі 27 квітня 2011 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної через суд першої який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка подає, до суду апеляційної Апеляційна скарга на постанову суду першої подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - протягом десяти днів з дня отримання постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання постанови суду.
Суддя Голуб В. А.