ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2006 р.

Справа  № 15/251-06-6769А

    15 год. 05 хв.                                                                     м. Одеса

Господарський суд Одеської області у складі:

судді                                                Петрова В.С.

при секретарі                                  Ільєвій Л.М.

За участю представників сторін:

від позивача –               Петраков М.О.;

від відповідача –           Сандул С.Д.;

    

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Одеської регіональної торгової промислової палати до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

    ВСТАНОВИВ:  

Одеська регіональна торгова промислова палата звернулась до господарського суду Одеської області з адміністративним позовом про скасування рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 26.04.2006 р. № 0000291360/0, від 23.06.2006 р. № 0000291360/2, посилаючись на невідповідність зазначених рішень вимогам чинного законодавства України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10 липня 2006 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 15/251-06-6769А.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25 липня 2006 р. у справі №   15/251-06-6769А закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду в засіданні суду на 09 серпня 2006 р.

       Відповідач з позовом не згоден та просить відмовити у задоволенні позовних вимог,  про  що  зазначено  у  запереченнях  на  позов.

У зв’язку з набранням 01 вересня 2005 р. чинності Кодексом адміністративного судочинства України, господарський суд Одеської області зазначає, що згідно з п. 6 розділу VII Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому підсудність таких справ визначається Господарським процесуальним кодексом України.

 

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

18.04.2006 р. Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Одесі було здійснено позапланову перевірку Одеської регіональної торгової промислової палати (код ЄДРПОУ 02944722) щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності.

За результатами проведеної перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Одесі складено акт перевірки  від  18.04.2006 р. №  1501/ /13-44, на підставі якого прийнято рішення № 0000291360/0 від 26 квітня 2006 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Відповідно до прийнятого рішення до Одеської регіональної торгової промислової палати застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 36 254,40 грн.

Позивачем зазначене рішення оскаржено до Державної податкової адміністрації в Одеській області. За результатами розгляду скарги Державною податковою адміністрацією в Одеській області прийнято рішення про результати розгляду скарги від 22.06.2006 р. № 12374/25-0007, яким залишено скаргу позивача без задоволення.

Так, рішенням Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23.06.2006 р. № 0000291360/2, що було надіслано позивачу супровідним листом від 27.06.2006 р. вих. № 4627/10/13-44, у відношенні Одеської регіональної торгово-промислової палати застосовано фінансові санкції на суму 36 254, 40 грн. на підставі акту перевірки від 18.04.2006 р. № 1501/36/13-44.

Проте, на думку суду, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 26.04.2006 р. № 0000291360/0, від 23.06.2006 р. № 0000291360/2 прийняті Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Одесі з порушенням норм законодавства, виходячи з наступного.

Повноваження податкового органу щодо проведення перевірок встановлені Законом України „Про державну податкову службу в Україні”, Законом України ”Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, Указом Президента „Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності”.

Статтею 11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” встановлено, що перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законами України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” вважаються позаплановими.

Відповідно до ст.11-2 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” посадові особи ОДПС, зокрема СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі, мають право приступити до проведення позапланової перевірки, якщо вони надали платнику (СПД) під розписку направлення на перевірку та копію наказу керівника податкового органу державної податкової служби. Однак, в порушення зазначеної норми, фахівцями СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі під час проведення перевірки не були надані під розписку позивачу ні направлення на перевірку, ні копію наказу про проведення позапланової виїзної перевірки.

Крім того, згідно „Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства”, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р. №327, зареєстрований Мін’юстом України 25.08.2005р. №925/11205 позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї із обставин, визначених Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та іншими законодавчими актами.

Згідно ст. 11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” позапланова виїзна перевірка проводиться лише за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; 2) платником податків не подано в установлений строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; 4) платник податків подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу державної податкової служби під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки, в якій вимагає повного або часткового скасування результатів відповідної перевірки; 5) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; 6) проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства; 7) стосовно платника податків (посадової особи платника податків) у порядку, встановленому законом, податковою міліцією заведено оперативно-розшукову справу, у зв'язку з чим є потреба у проведенні позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності такого платника податків; 8) у разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів). Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу; 9) платником подано декларацію з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Одна з перелічених підстав обов’язково повинна бути зазначена у направленні та наказі під час проведення позапланової перевірки.

Також згідно ст. 15 Закону України ”Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” №265/95-ВР від 06.07.1995р.  (із змінами та доповненнями) контроль за додержанням суб’єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари, інших вимог цього Закону здійснюють орган державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Згідно ст. 16 Закону України ”Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” №265/95-ВР від 06.07.1995р.  (із змінами та доповненнями) контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.

Планова перевірка здійснюється органами, уповноваженими законом нараховувати або стягувати податки і збори (обов'язкові платежі) з осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5 - 9 статті 9 цього Закону. Така перевірка здійснюється не частіше одного разу за наслідками звітного календарного року, але не раніше строків, визначених законодавством для подання річного податкового звіту (декларації) такими особами з такого податку.

Планова виїзна перевірка –перевірка, яка передбачена у плані роботи. Право податкового органу на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли податковий орган не пізніше ніж за десять днів до дня проведення перевірки надіслав суб’єкту підприємницької діяльності письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення перевірки.

Позапланова перевірка, що провадиться уповноваженими контролюючими органами стосовно осіб, визначених у частині другій ст. 16 Закону України № 265, може здійснюватися виключно на підставі постанови слідчого, органу дізнання або відповідно до рішення суду.

Таким чином, підставами для проведення фахівцями податкової інспекції позапланової перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу СПД є підстави, зазначені у Законі України „Про державну податкову службу в Україні” та постанова слідчого, органу дізнання або рішення суду відповідно до вимог Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Проте, про проведення перевірки позивач не був повідомлений податковою інспекцією, у зв'язку з чим при перевірці, що здійснювалась відповідачем під час обідньої перерви на підприємстві о 13 год. 14 хв., головний бухгалтер та керівник  позивача були відсутні на підприємстві.

Як вбачається з акту перевірки, перевіркою встановлено порушення позивачем абз. 1 п.п. 2.6 глави 2, абз. 1 п.п. 4.3 глави 4 „Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні”, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637.

Так, згідно п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні уся готівка,  що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Також відповідно до п. 4.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання  або видачі готівки  за  кожним  касовим  ордером  і видатковою  відомістю в день її  надходження або видачі; за відсутності руху готівки в касі протягом робочого дня записи в касовій книзі в цей день можуть не провадитися.

При перевірці каси підприємства встановлено неоприбуткування суми в розмірі 7 243,27 грн., яка інкасована з РРО 17.04.2006 р., а касова книга підприємства заповнена за 14.04.2006 р.     

Проте, цей висновок відповідача не відповідає дійсності, виходячи з наступного.  

Відповідно до п. 5 ст. 8 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад,  встановлених  цим Законом, та з урахуванням особливостей  своєї  діяльності  і технології обробки облікових даних.

Як встановлено судом, позивач користується автоматизованою системою бухгалтерського обліку.

Так, наказом Одеської регіональної торгової промислової палати від 18.10.2000 р. № 43-О „Про облікову політику підприємства” на підприємстві встановлені умови та методи організації бухгалтерського обліку. Але у зв'язку  введенням комп'ютерної програми „1-с Підприємство” наказом Одеської регіональної торгової промислової палати № О-80 від 18.11.2005 р. відповідно до Закону України від 16.07.1999 р. „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, „Положення по ведення касових операцій в національній валюті в Україні”, а також у зв'язку з введенням в експлуатацію комп'ютерної програми бухгалтерського обліку „1-С Підприємство” в наказ № 43-О „Про облікову політику підприємства” внесено зміни з 01.01.2006 р.

Розділ 2 пункту 2.7. викладено у наступній редакції: ввести автоматизовану систему бухгалтерського обліку; забезпечити візуальне відображення інформації автоматизованого обліку усіх господарчих операцій підприємства з можливістю їх подальшого роздрукування на паперових носіях по формі та змісту відповідно до затверджених законодавством України печатним формам бухгалтерської звітності; при необхідності ввести дублікати господарчих операцій підприємства на паперових носіях; роздрукування друкованих форм здійснювати по закінченню календарного року або в залежності від необхідності; забезпечити створення та збереження електронного архіву всіх господарських операцій підприємства.

Крім того, згідно п. 4.4 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні підприємства за умови забезпечення належного зберігання касових документів можуть вести касову книгу в електронній формі за  допомогою  комп'ютерних  засобів; програмне забезпечення, за допомогою якого ведеться касова книга, має забезпечувати візуальне відображення і роздрукування кожної з двох частин аркуша касової книги („Вкладний аркуш касової книги” та „Звіт касира”), які за формою і змістом мають відтворювати форму та зміст касової книги в паперовій формі.

Як встановлено судом, в електронному вигляді касової книги готівкові кошти в сумі 7 243,27 грн., яка є сумою розрахунків з РРО № 1501002681 за 17.04.2006р. та інкасована з РРО 17.04.2006 р., до каси підприємства оприбутковані і зазначені у касовій книзі у електронному вигляді за 17.04.2006р. лист 73.

Отже, зазначена сума в розмірі 7 243,27 грн. є оприбуткованою. Посилання відповідача на те, що касова книга в електронному вигляді під час перевірки не надавалась, суд вважає необґрунтованими, оскільки перевірка здійснювалась під час обідньої перерви на підприємстві за відсутністю відповідних посадових осіб позивача.

Також відповідач посилається на те, що перевіркою встановлено невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків згідно Х-денного звіту, згідно опису готівкових коштів – 226,34 грн., а згідно денного звіту –218, 73 грн., тобто сума невідповідності складає 7,61 грн., чим порушено п. 13 ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, відповідно до якого суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки –загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Проте, згідно пояснювальної записки бухгалтера, який на час відпустки касира, додатково виконував його обов’язки, сума невідповідних грошових коштів в розмірі 7,61 грн., що було виявлено в ящику столу бухгалтера, є особовими грошовими коштами бухгалтера.       

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем неправомірно нараховано позивачу штрафні санкції.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України, засобом захисту цивільних прав та інтересів, крім іншого, є визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ч. 3 ст. 105 КАС України позивач має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд Одеської області вважає, що позовні вимоги цілком обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства, у зв’язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вимоги позивача стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката в сумі 1 500 грн. відповідно до п. 3 ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України задоволенню не підлягають, оскільки позивач не надав доказів, що підтверджують надання позивачу юридичних послуг та сплату їх позивачем.   

Керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

               ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов Одеської регіональної торгової промислової палати до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій задовольнити у повному обсязі.

2.          СКАСУВАТИ рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000291360/0 від 26.04.2006 р. щодо нарахування штрафних санкцій в сумі 36 254,00  грн.

3.          СКАСУВАТИ рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000291360/2 від 23.06.2006 р. щодо нарахування штрафних санкцій в сумі 36 254,00  грн.

4.          СТЯГНУТИ з Державного бюджету України на користь Одеської регіональної торгової промислової палати (65011, м. Одеса, вул. Базарна, 47; код ЄДРПОУ 02944722; р/р 26004055 в Одеській філії ВАТ „МКБ” МФО 328812) 06 /шість/ грн. 80 коп. судового збору.

Постанову суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 21.09.2006 р.

        Суддя                                                                                 Петров В.С.