Справа 2-а-470/2009 р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ КОПІЯ
27 серпня 2009 року Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області, діючи як адміністративний суд, в складі:
головуючого судді Реви О.І.
при секретарі Хоменко Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Переяславі-Хмельницькому адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Переяслав-Хмельницький про визнання дій незаконними, стягнення державної соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,—
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся з позовом до суду і просить визнати протиправною відмову відповідача в перерахунку державної соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»; зобов’язати відповідача нарахувати на його користь недоплачену соціальну допомогу як дитині війни за період з 01.01.06 по 01.06.09 рр. в сумі 4489 грн. 50 коп., а з липня 2009 року – щомісяця на весь період дії Закону.
У судовому засіданні позов підтримано, додаткових доказів чи пояснень, що не зазначені у змісті позовної заяви не наведено.
Представник відповідача позов не визнав, посилаючись на його безпідставність. Також зазначив про необхідність застосування строку позовної давності до позовної вимоги, відсутність правової підстави для задоволення позовної вимоги та правомірність своїх дій.
Суд, дослідивши докази по даній справі, дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача та про необхідність задоволення його вимог частково, лише в межах строку позовної давності звернення з позовом до адміністративного суду.
Так, відповідно до ст. 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси в сфері публічно-правових відносин. Даний спір за участю місцевого органу Пенсійного фонду України є публічно-правовим і відповідно до ст. 17 КАС України підлягає розгляду в суді загальної юрисдикції, що діє для даного спору як адміністративний суд.
Наявність порушеного відповідачем права позивача як дитини війни підтверджується такими чинниками. Правовий статус дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної допомоги визначаються Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до нормативного визначення поняття «дитина війни», що викладене у ст. 1 цього Закону, позивач відноситься до такої категорії громадян України. Перебуває на обліку у відповідача, отримує надбавку до пенсії як дитина війни, визначену постановою КМУ від 28.05.08 р. за №530.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачена державна соціальна підтримка дітей війни, що полягає у підвищенні отримуваних дитиною війни належних їй пенсійних сум на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Зазначена норма була скоригована (змінена) законодавцем на 2006-2008 роки.
Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.07 р. №6-рп/2007 та від 22.08.08 р. №10-рп закони, якими були внесені зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» були визнані неконституційними. Відповідно до положень ч. 2 ст. 73 Закону України «Про Конституційний Суд України» якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Постановою КМ України від 28.05.08 р. №530 встановлені конкретні розміри щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни в твердій грошовій сумі, що суперечить вимогам ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
В даному випадку мають враховуватися засади пріоритетності Законів України над урядовими нормативними актами та вимоги ст. 92 Конституції України, згідно якої виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина та основи соціального захисту.
Виходячи з цього, а також, у даному випадку, з вимог ч. 4 ст. 9 КАС України суд прийшов до однозначного висновку про пріоритетність застосування саме закону, а не урядового нормативно-правового акту. Тому, при визначенні позивачу розміру допомоги відповідачу слід керуватися вимогами ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що діяла в редакції закону станом на 20.12.05 р. і за яким дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. При цьому розмір такої пенсії визначається відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки іншого нормативно-правового акта, який би визначав розмір такої пенсії не існує.
З огляду на вищевикладене та з урахуванням дотримання принципу законності та обґрунтованості прийняття судового рішення, визнання державою пріоритету приватного інтересу над інтересом публічним (державним), суд не може взяти до уваги та покласти в основу обґрунтування судового рішення положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», яке визначає, що мінімальний розмір пенсії за віком , встановлений ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом. Наявність такої норми за відсутності іншої, що регулює розмір мінімальної пенсії за віком, не може бути підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання допомоги. Держава має виконувати взяті на себе зобов’язання, а не усуватися від їх виконання,
Тому, суд вважає, що нарахування та виплата відповідачем допомоги позивачу у розмірі, що не відповідає розміру, зазначеному у ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни, є протиправним.
З метою захисту прав позивача від порушень з боку відповідача, суд дійшов до висновку про необхідність захисту цих прав шляхом зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячну державну грошову допомогу як дитині війни, починаючи з дня за рік від дня звернення ним до суду. Вимога про задоволення позову з 01.01.06 р. не може бути задоволена, оскільки за заявою відповідача суд застосовує позовну давність. Відповідно до ч. 2 ст. 100 КАС України та ст. 100 цього ж Кодексу суд має відмовити позивачу у задоволенні позову за 2006-2007 роки, оскільки він пропустив строк позовної давності без поважних причин, підстав для його поновлення судом не встановлено, на застосуванні строку позовної давності наполягає представник відповідача.
Позивач повинен був дізнатися про порушення свого права своєчасно, оскільки нормативно-правової акти підлягають не лише загальному офіційному та неофіційному опублікуванню, а й оголошуються та коментуються у ЗМІ.
Таким чином, вимога задовольняється частково: в межах строку позовної давності та у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
При постановленні рішення у справі суд, відповідно до ст. 94 КАС України та п. 34 ст. 4 Декрету КМУ «Про державне мито» звільняє відповідача від судових витрат і покладає їх на рахунок держави.
На підставі викладеного вище, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно ст.ст. 2,4,9,11,19,71.86,99,100,158-163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати незаконними дії Управління Пенсійного Фонду України у м. Переяслав-Хмельницький щодо не нарахування в повному обсязі та виплаті ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, починаючи з 06 серпня 2008 року по серпень 2009 включно.
Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України у м. Переяслав-Хмельницький провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни, починаючи з 06 серпня 2008 року по серпень 2009 включно відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
В задоволенні решти вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд шляхом подання заяв про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня її проголошення та наступного подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання такої заяви.
Суддя: (підпис)