КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.05.2011                                                                                           № 26/66

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Гаврилюка  О.М.

суддів:            Мальченко  А.О.

          Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання Рижової В.В.            

за участю представників

від позивача: ОСОБА_1 – дов. від 25.01.2011 року № 25-01/11

від відповідача: не з’явилися

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „КонКор-С” на рішення господарського суду м. Києва від 10.03.2011 року

у справі № 26/66 (суддя Пінчук В.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Абажур”, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „КонКор-С”, м. Київ

про стягнення 171 778 грн.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія Абажур” з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „КонКор-С” про стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості у сумі 120 951 грн. 60 коп., нарахованої пені у сумі 13 404 грн. 82 коп., 3% річних від простроченої суми 8 082 грн. 01 коп., інфляційних втрат в сумі 29 339 грн. 57 коп., всього 171 778 грн.

Рішенням від 10.03.2011 року господарський суд м. Києва позов задовольнив частково. Стягнув з ТОВ „КонКор-С” на користь ТОВ „Компанія Абажур” 120 951 грн. 60 коп. основного боргу, 8 082 грн. 01 коп. – 3% річних, 29 339 грн. 57 коп. збитків від інфляції, 1 583 грн. 73 коп. державного мита та 217 грн. 58 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовив.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду ТОВ „КонКор-С” звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 22.02.2011 року по справі № 26/66 в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким в цій частині в позові відмовити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2011 року апеляційна скарга відповідача була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 26/66 у судовому засіданні за участю представників сторін.

В судове засідання 05.05.2011 року повноважні представники відповідача не з’явилися та про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Після обговорення колегія суддів дійшла висновку, що неявка повноважних представників відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті. В судовому засіданні представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечувала з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду м. Києва має бути залишено без змін, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 317 Господарського кодексу України будівництво об’єктів виробничого та іншого призначення, підготовка будівельних ділянок, роботи з обладнання будівель, роботи з завершення будівництва, прикладні та експериментальні дослідження і розробки тощо, які виконуються суб’єктами господарювання для інших суб’єктів або на їх замовлення, здійснюються на умовах підряду.

Для здійснення робіт, зазначених у частині першій цієї статті, можуть укладатися договори підряду: на капітальне будівництво (в тому числі субпідряду); на виконання проектних і досліджувальних робіт; на виконання геологічних, геодезичних та інших робіт, необхідних для капітального будівництва; інші договори. Загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 318 Господарського кодексу України за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов’язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об’єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов’язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об’єкти і оплатити їх.

Ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 11.03.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „КонКор-С” (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія Абажур” (виконавець) був укладений Договір на монтажні роботи № 110308, відповідно до умов якого замовник доручав, а виконавець приймав на себе виконання електромонтажних робіт на об’єкті: прибудова до школи № 140 по вул. Львівській, 47/8 в Святошинському районі м. Києва.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ГК України у договорі підряду на капітальне будівництво сторони визначають вартість робіт (ціну договору) або спосіб її визначення. Згідно з ч. 1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Сторонами було узгоджено у Договорі, що загальна вартість робіт виконавця за цим договором визначалася по проектно-кошторисній документації та складала 701 900 грн. 40 коп. з ПДВ.

Замовник мав виплатити аванс 50% від загальної вартості робіт, що складає 350 950 грн. 20 коп., в тому числі ПДВ 20%.

Подальший розрахунок за виконанні виконавцем роботи мав здійснюватися щомісяця на підставі підписаних сторонами актів приймання виконаних підрядних робіт (ф. КБ-2в). Оплата мала здійснюватися замовником протягом 15 днів з моменту підписання відповідних актів.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Стоорнами були підписані акт № 1 за червень 2008 року. на загальну суму 69 022 грн. 80 коп., акт № 1 за червень 2008 року на загальну суму 5 593 грн. 20 коп. та акт № 2 за вересень 2008 року на загальну суму 120 951 грн. 60 коп., всього на 195 567 грн. 60 коп.

Відповідно до виписки з рахунку відповідачем виконані роботи були оплачені лише на 74 616 грн. Таким чином неоплаченою залишається сума 120 951 грн. 60 коп.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ухвалою від 13.04.2011 року апеляційний господарський суд зобов’язував відповідвач надати суду докази погашення заборгованості.

Ч. 2 ст. 614 ЦК України передбачено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Так як відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості по Договору на монтажні роботи від 11.03.2008 року № 110308 у розмірі 120 951 грн. 60 коп., то колегія суддів апеляційного господарськсого суду приходить до висновку про те, що місцевим господарським судом обґрунтовано задоволено позовні вимоги в цій частині.

Відповідно до ст. 230 ГК України  штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Ч. 6 ст. 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В пункті 7.2. Договору передбачено, що сторона, яка порушила строки передбачених цим Договором грошових зобов’язань, сплачує іншій стороні пеню у розмірі 0,05% від простроченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Колегія суддів апеляційного господарського суду перевірила розрахунок пені за несвоєчасне виконання відповідачем, взятих на себе зобов’язань, у розмірі 13 404 грн. 82 коп. і вважає його невірним. Розрахований колегією суддів розмір пені складає 10 058 грн. 15 коп. Основні розбіжності при розрахунку пені полягають в тому, що позивачем при розрахунку пені застосовувалася подвійна облікова ставка НБУ, в той час як мала застосовуватися ставка 0,05% за кожний день прострочення. І лише в тому разі якщо розмір пені розрахований за 0.05% ставкою був більшим, ніж розмір пені, розрахований за подвійною обліковою ставкою, то мало б застосовуватися значення, розраховане за подвійною обліковою ставкою. Також позивачем не було враховано, що строк починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок (ст. 253 ЦК України) та того, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦК України) (це стосується 13.07.2008 року та 05.10.2008 року).

Втім відповідачем було подано заяву від 10.03.2011 року № 24 про застосування строків позовної давносіт до вимог про стягнення пені.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).

Згідно з ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України  перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Таким чином, перебіг строку позовної давності за стягненням пені по актакм за червень 2008 року починається 15.07.2008 року і спливає 15.07.2009 року, а строк позовної давності по акту за вересень 2008 року починається 07.10.2008 року і спливає 07.10.2009 року.

Відповідно до ч. 3 та 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено у спорі, є підставою для відмови у позові.

З огляду на вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що в позові в частині стягнення пені слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем було нараховано відповідачу 8 082 грн. 01 коп. 3% річних від простроченої суми. Колегія суддів перевірила розрахунок зроблений позивачем і вважає його невірним. Всього відповідчу мало б бути нараховано 8 192 грн. 09 коп. 3% річних.

Основні розбіжності при розрахунку 3% річних полягають в тому, що позивачем при розрахунку 3% річних не було враховано, що 2008 рік є високісним, а тому складається з 366 днів, а також того, що строк починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок (ст. 253 ЦК України) та того, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦК України) (це стосується 13.07.2008 року та 05.10.2008 року).

Проте, оскільки позивачем була заявлена до стягнення сума менша, ніж розрахована колегією суддів, а саме 8 082 грн. 01 коп., то стягненню підлягає саме вона, оскільки господарським судам не надано право виходити за межі позовних вимог. Рішення місцевого господарскього суду підлягає залишенню без змін в цій частині.

Колегія суддів апеляційного господарського суду при розрахунку розміру індексу інфляції враховує Лист Верховного Суду України „Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” від 03.04.1997 року № 62-97р, в якому зазначається, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахування травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця – червня.

При розрахунку втрат від інфляції за актами за червень 2008 року на загальну суму 74 616 грн. колегія суддів враховує, що у липні 2008 року (99,5%) та серпні 2008 року (99,9%) інфляції не було, а тому позивач не міг зазнати втрат від інфляції.

В той же час по акту за версень за період з 05.10.2008 року по 29.12.2010 року інфляційне збільшення боргу становить 35 196 грн. 92 коп. (= 120 951 грн. 60 коп. (основний борг по акту за вересень 2010 року) * 101,7% (жовтень 2008) * 101,5% (листопад 2008) * 102,1% (грудень 2008) * 102,9% (січень 2009) * 101,5% (лютий 2009) * 101,4% (березень 2009) * 100,9% (квітень 2009) * 100,5% (травень 2009) * 101,1% (червень 2009) * 99,9% (липень 2009) * 99,8% (серпень 2009) * 100,8% (вересень 2009) * 100,9% (жовтень 2009) * 101,1% (листопад 2009) * 100,9% (грудень 2009) * 101,8% (січень 2010) * 101,9% (лютий 2010) * 100,9% (березень 2010) * 99,7% (квітень 2010) * 99,4% (травень 2010) * 99,6% (червень 2010) * 99,8% (липень 2010) * 101,2% (серпень 2010) * 102,9% (вересень 2010) * 100,5% (жовтень 2010) * 100,3% (листопад 2010) * 100,8% (грудень 2010)).

Проте, оскільки позивачем була заявлена до стягнення сума менша, ніж розрахована колегією суддів, а саме 29 339 грн. 57 коп., то стягненню підлягає саме вона, оскільки господарським судам не надано право виходити за межі позовних вимог. Рішення місцевого господарскього суду підлягає залишенню без змін в цій частині.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що 12.07.2010 року позивач повідомив відповідача про відсутплення права своєї вимоги Фізичній особі – підприємцю ОСОБА_2 відповідно до договору про відступлення права вимоги від 10.07.2010 року № 10/08-2010, а тому позивач не має права вимоги, а такі вимоги відповідно до ст 514 ЦК України перейшли до ФОП ОСОБА_2

Колегія суддів вважає такі твердження відповідача безпідставними, оскільки відповідач не сплатив заборгованості і ФОП ОСОБА_2, а 27.08.2010 року позивач та ФОП ОСОБА_2 уклали додаткову угоду про розірвання договору про відступлення права вимоги від 10.07.2010 року № 10/08-2010.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.

Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „КонКор-С” на рішення господарського суду м. Києва від 10.03.2011 року по справі № 26/66  залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду м. Києва 10.03.2011 року по справі № 26/66   залишити без змін.

3.          Справу № 26/66 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано_10.05.2011 р.___

Головуючий суддя                                                                      Гаврилюк  О.М.

Судді                                                                                          Мальченко  А.О.

                                                                                          Майданевич А.Г.