КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.05.2011 № 5/11(10/116 (11/103(6/195д)))
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Мальченко А.О.
Майданевича А.Г.
за участю секретаря судового засідання Рижової В.В.
в судове засідання з’явилася прокурор Аква Т.А. – посв. від 09.03.2011 року № 3
за участю представників
від позивача: не з’явилися
від відповідача 1: не з’явилися
від відповідача 2: Лисенко В.А. – директор
ОСОБА_1 – дов. від 05.05.2011 року № 03
розглянувши апеляційну скаргу Старшого помічника прокурора м. Чернігова на рішення господарського суду Чернігівської області від 10.02.2011 року
у справі № 5/11 (10/116 (11/103 (6/195д))) (суддя Романенко А.В.)
за позовом Першого заступника прокурора м. Чернігова (м. Чернігів) в інтересах держави в особі Управління з контролю за використанням та охороною земель у Чернігівській області (м. Чернігів)
до 1. Чернігівської міської ради (м. Чернігів)
1. 2. Товариства з обмеженою відповідальністю „Айва” (м. Чернігів)
про скасування рішення та визнання недійсним договору
ВСТАНОВИВ:
До господарського суду Чернігівської області звернувся Перший заступник прокурора м. Чернігова в інтересах держави в особі Управління з контролю за використанням та охороною земель у Чернігівській області з позовом до Чернігівської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю „Айва” про скасування п.п. 62, 63 рішення 13 сесії 4 скликання Чернігівської міської ради від 28.09.2004 року „Про надання, вилучення та передачу земельних ділянок в межах м. Чернігова та надання дозволу на розроблення проекту відведення земельних ділянок” та про визнання недійсним договоур оренди земельної ділянки від 28.09.2004 року № 2305, укладеного між відповідачами.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Останнім рішенням від 10.02.2011 року господарський суд Чернігівської області в позові відмовив повністю.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду старший помічник прокурора м. Чернігова звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 10.02.2011 року та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2011 року апеляційна скарга старшого помічника прокурора була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 5/11 (10/116 (11/103 (6/195д))) у судовому засіданні за участю прокурора та представників сторін.
В судове засідання 05.05.2011 року повноважні представники позивача та відповідача 1 не з’явилися. Про судові засідання позивач повідомлявся шляхом направлення поштових відправлень на його адресу, зазначену в апеляційній скарзі: 14000, м. Чернігів, пр. Миру, 21а, та на його адресу, зазначену в позовній заяві: 14000, м. Чернігів, пр. Миру, 61. Поштові відправлення поверталися з відміткою про те, що позивач за такими адресами не значиться. Відповідно до абз. 3 п. 3.6 Роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 із змінами „Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.
В п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб – учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Згідно з п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв’язку з позначками „адресат вибув”, „адресат відсутній” і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Таким чином позивач вважається належним чином повідомленим про час та місце судового засідання. Після обговорення судова колегія дійшла висновку, що неявка повноважних представників позивача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті. Відповідач 1 надіслав суду клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі його представників, яке після обговорення судова колегія задовольнила. Присутній в судовому засіданні прокурор підтримав вимоги апеляційної скарги. Представники відповідача 2 проти вимог апеляційної скарги заперечували з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників відповідача 2, судова колегія виходить із наступних обставин.
Рішенням 13-сесії 4 скликання Чернігівської міської ради від 28.09.2004 року (п. 62,63) Товариству з обмеженою відповідальністю „айва” було затверджено проект відведння та передано в короткострокову оренду строком на 5 років земельну діілянку площею 0,5447 га, розташовану між будинками № 6 та № 8 по вул. Горького в м. Чернігові, для відтворення втраченої пам’ятки історико-архітектурної спадщини будівлі Дворянського зібрання з улаштуванням готельно-туристичного комплексу, при умові початку будівництва протягом двох років.
На підставі цього рішення між Чернігівською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю „Айва” 28.09.2004 року було укаледно договір оренди земельної ділянки (№2305) площею 0,5447 га по вул. Горького між бюудинками № 6 та № 8 в м. Чернігові.
Вважаючи інтереси держави в особі Управління з контролю за використанням та охороною земель у Чернігівській області порушеними прокурор звернувся з позовом до господарського суду.
Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення прокурора та представників відповідача 2, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Київської області має бути скасовано повністю та прийнято нове рішення, яким позов залишено без розгляду повністю, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 19 Земельного кодексу України, в редакції, що була чинною на момент прийняття спірно рішення Чернігівської міської ради, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:
а) землі сільськогосподарського призначення;
б) землі житлової та громадської забудови;
в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;
г) землі оздоровчого призначення;
ґ) землі рекреаційного призначення;
д) землі історико-культурного призначення;
е) землі лісового фонду;
є) землі водного фонду;
ж) землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.
В своїй позовній заяві та апеляційній скарзі прокурор стверджує, що спірна земельна ділянка площею 0,5447 га, розташована між будинками № 6 та № 8, по вул. Горького в м. Чернігові відноситься до земель історико-культурного призначення.
Відповідно до ст. 53 Земельного кодексу України, в редакції, що була чинною на момент прийняття спірно рішення Чернігівської міської ради, до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані:
а) історико-культурні заповідники, музеї-заповідники, меморіальні парки, меморіальні (цивільні та військові) кладовища, могили, історичні або меморіальні садиби, будинки, споруди і пам’ятні місця, пов’язані з історичними подіями;
б) городища, кургани, давні поховання, пам’ятні скульптури та мегаліти, наскальні зображення, поля давніх битв, залишки фортець, військових таборів, поселень і стоянок, ділянки історичного культурного шару укріплень, виробництв, каналів, шляхів;
в) архітектурні ансамблі і комплекси, історичні центри, квартали, площі, залишки стародавнього планування і забудови міст та інших населених пунктів, споруди цивільної, промислової, військової, культової архітектури, народного зодчества, садово-паркові комплекси, фонова забудова.
Постановою КМ України „Про занесення пам’яток історії, монументального мистецтва та археології національного значення до Державного реєстру нерухомих пам’яток України” від 27.12.2001 року № 1761, яка була чинною на момент прийнятого оскаржуваного рішення Чернігівською міською радою, Національний архітектурно-історичний заповідник „Чернігів стародавній” віднесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.
На виконання розпорядження КМ України від 23.04.2003 року № 233-р 7 сесія 4 скликання Чернігівської обласної ради від 14.07.2003 року передала у державну власність цілісний майновий комплекс Національного архітектурно-історичного заповіднику „Чернігів стародавній” (т. 1 а.с.155).
Прокурор на підтвердження своїх доводів послався на засвідчене заступником міського голови – керуючим справами виконкому та начальником архівного відділу міської ради рішення виконкому Чернігівської міської ради депутатів трудящих „Про затвердження охоронних зон та зон регулювання забудови на пам’ятники історії та культури м. Чернігова” від 21.11.1975 року № 489 та додатку до нього у вигляді схеми охоронної зони (т. 2 а.с. 14-17), відповідно до якого зруйнована будівля для відтвеорення якої відповідач 2 взяв в оренду земельну ділянку позначена під № 24, і таким чином знаходиться в межах охоронної зони, де заборонено будівництво.
Також прокурор послався на Довідку про наявність земельних угідь за формою 6-зем від 06.03.2008 року № 23-10/767, наданою позивачем, та відповідно до якої ТОВ „Айва” займає 0,5447 га земель історико-культурного призначення (т. 1 а.с.37).
Проте відповідно до експлікації земельних угідь, затверджених Чернігівською регіональною філією ДП „Центр ДЗК” Державного комітету України по земельним ресурсам, передана в оренду ТОВ „Айва” земельна ділянка площею 0,5447 га складалася з земель Чернігівського обласного художнього музею площею 0,3147 га, які знаходилися у нього на праві постійного користування відповідно до рішення виконавчого окмітету Чернігівської міської ради народних депутатів від 28.12.1993 року № 266 (т. 2 а.с.146), частина яких знаходилися у неї на праві довгострової оренди (25 років) відповідно до рішення виконавчого окмітету Чернігівської міської ради народних депутатів від 27.06.1997 року № 148 (т. 2 а.с.148), та земель Чернігівської філії Акціонерного товариства „Укрінбанк” площею 0,0178 га та земель Чернігівської міської ради площею 0,2122 га (т. 2 а.с.142).
В свою чергу під час попередніх розглядів даної справи представниками Чернігівської міської ради стверджувалось, що спірна земельна ділянка відносить до земель житлової та громадської забудови.
Втім колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що такі докази не є належними, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 193 Земельного кодексу України державний земельний кадастр – це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.
Статтею 194 Земельного кодексу України визначено, що призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.
А в ст. 195 Земельного кодексу України визначено, що основними завданнями ведення державного земельного кадастру є: а) забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки; б) застосування єдиної системи просторових координат та системи ідентифікації земельних ділянок; в) запровадження єдиної системи земельно-кадастрової інформації та її достовірності.
Ухвалами від 01.04.2011 року та від 11.04.2011 року було зобов’язано прокурора надати суду витяг з державного земельного кадастру щодо спірної земельної ділянки.
Проте прокурором не було виконано вимог вищезазначених ухвал.
Колегія суддів апеляційного господарськосго суду зазначає, що довідка за формою 6-зем, яка впроваджена Наказом Державного комітету статистики України від 05.11.1998 року № 377, не може бути використана, оскільки не є тотожною із даними державного земельного кадастру про що свідчить Наказ Державного комітету України із земельних ресурсів „Про звірку відомостей, внесених до форми 6-зем, з відомостями державного реєстру земель по кожному об’єкту кадастрового обліку” від 02.04.2010 року № 294.
Твердження ж прокурора про те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель історико-культурного призначення, оскільки рішенням виконкому Чернігівської міської ради депутатів трудящих „Про затвердження охоронних зон та зон регулювання забудови на пам’ятники історії та культури м. Чернігова” від 21.11.1975 року № 489 та додатку до нього у вигляді схеми охоронної зони, базується на тому, що прокурор ідентифікує її місцезнаходження в межах охоронної зони та зруйнованою будівлею, яка позначена під № 24.
Хоча колегія суддів і знаходить такий висновок прокурора логічним, втім відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відтак прокурор не може замінити необхідність подання суду витягу з державного земельного кадастру своїми висновками, що базуються на силогізмі.
Також слід зазначити, що так само як і Чернігівська міська рада, яка стверджувала, що спірна земельна ділянка відноситься до земель житлової та громадської забудови, так і прокурор який стверджував, що спірна земельна ділянка відноситься до земель історико-культурного призначення, не пояснювало в такому разі перебуванян її часток у Чернігівської філії АТ „Укрінбанк” як земель житлової та громадської забудови чи як земель історико-культурного призначення, а так само і у Чернігівського обласного художнього музею площею як земель житлової та громадської забудови.
Ч. 2 ст. 18 Земельного кодексу України встановлюється, що категорії земель України мають особливий правовий режим.
В залежності від категорії земель до якої віднесена земельна ділянка та від того хто має право розпоряджатися такою земельною ділянкою, яку прокурор та Управління з контролю за використанням та охороною земель у Чернігівській області вважають неправомірно переданою в оренду ТОВ „Айва”, має застосовуватися певний порядок для отриманян її в оренду. Такі відомтості містить державний земельний кадастр.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи. Так як колегія суддів апеляційного господарськосго суду дійшла висновку, що господарським судом Чернігівської області не було з’ясовано до якої категорії відноситься спірна земельна ділянка, що має істотне значення для справи, то рішення місцевого господарського суду від від 10.02.2011 року по справі № 5/11 (10/116 (11/103 (6/195д))) підлягає скасуванню повністю.
Оскільки прокурором не було надано витребуваних апеляційним господарським судом доказу (витяг з державного земельного кадастру), який має істотне значення для вирішення спору, та без наявнсті якого суд не може прийняти рішення, то відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 81, ч. 2 ст. 99, п. 3 ч. 1 ст. 103 ГПК України позов прокурора підлягає залишенню без розгляду повністю. Апеляційна скарга помічника прокурора підлягає задоволенню в частині скасування рішення місцевого господарського суду.
Після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, прокурор або позивач мають право знову звернутися з позовом до господарського суду в загальному порядку.
Керуючись ст.ст. 81, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України Київський апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Старшого помічника прокурора м. Чернігова на рішення господарського суду Чернігівської області від 10.02.2011 року по справі № 5/11 (10/116 (11/103 (6/195д))) задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Чернігівської області від 10.02.2011 року по справі № 5/11 (10/116 (11/103 (6/195д))) скасувати повністю.
3. Позов залишити без розгляду повністю.
4. Матеріали справи № 5/11 (10/116 (11/103 (6/195д))) повернути до господарського суду Чернігівської області.
Постанова набуває чинності з дня її прийняття.
Повний текст постанови підписано_10.05.2011 р.
Головуючий суддя Гаврилюк О.М.
Судді Мальченко А.О.
Майданевич А.Г.