Справа № 2-576 2007р.

РІШЕННЯ Іменем  України

12 квітня 2007 року

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ  СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

В складі головуючого Судді   Крейдіна О.О.

При секретарі                                   Левчук І. В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні в місті Козятині

Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним та визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом, в якому просить визнати договір дарування 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого в АДРЕСА_1 між ним та ОСОБА_2 недійсним. Визнати за ним право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями в АДРЕСА_1 .

Позивач посилається на те, що ОСОБА_2 - відповідач по справі, це його син. ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідач вступив до шлюбу з гр.. ОСОБА_3, яка на момент реєстрації шлюбу мала в США постійне місце проживання. При реєстрації шлюбу відповідачу було присвоєно прізвище дружини - ІНФОРМАЦІЯ_2. Після реєстрації шлюбу дружина відповідача поїхала в США, а він залишився і почав готувати відповідні документи на виїзд до дружини. На той час дружина відповідача не була ще громадянкою США, тому ОСОБА_2 могла бути відкрита виїздна віза лише гостьова. Для відкриття такої візи необхідно було представити в імміграційну службу докази наявності у відповідача житла, але свого житла у нього не було. Тому він змушений був надати своєму синові можливість з'єднатися із сім'єю і всупереч своєї волі 26 квітня 1996 року між ним та відповідачем, Козятинською державною нотаріальною конторою за реєстром № 1-1019 було посвідчено договір дарування 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями , розташованого в АДРЕСА_1. Але волевиявлення його на вчинення даного правочину не було вільним і не відповідало його внутрішній волі. Незабаром після договору дарування відповідач поїхав до сім'ї, в США.

Він, подарувавши частину свого будинку відповідачу надіявся, що той коли-небудь віддасть йому назад його частину будинку. Але відповідач до цих пір знаходиться в США і 14 квітня 2005 року останній був визнаний громадянином США. Дізнавшись про це він зрозумів, що його право на його частину будинку порушено, так як відповідач приїздити в Україну не збирається.

В судовому засіданні позивач позов підтримав і підтвердив обставини зазначені вище.

Відповідач в судове засідання не з'явився, так як він проживає в США, але надіслав лист, в якому повідомив, що позив він визнає повністю і просить розглянути справу без його участі.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до ч.4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч.4 ст.174   ЦПК України у разі

2

визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Заслухавши позивача, дослідивши докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що 26 квітня 1996 року Козятинською державною нотаріальною конторою за реєстром № 1-1019 було посвідчено договір дарування укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого в АДРЕСА_1. Після укладення правочину відповідач поїхав до сім'ї в США, де і отримав громадянство. Позивач розраховував на те, що відповідач поверне йому його частину будинку, але відповідач приїздити до України не збирається. Волевиявлення на вчинення даного правочину не було вільним і не відповідало внутрішній волі позивача.

Відповідно до ч.3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Оскільки, волевиявлення позивача на вчинення даного правочину не було вільним і не відповідало його внутрішній волі, то такий правочин слід визнати недійсним .

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами) вимог, які встановлені частиною третьою ст.203 ЦК України.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 203, 215,216,392 ЦК України, ст.ст.212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задоволити.

Правочин дарування укладений 26 квітня 1996 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями , розташованого в АДРЕСА_1, посвідчений Козятинською державною нотаріальною конторою за реєстром № 1-1019 визнати недійсним.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого в АДРЕСА_1, Вінницької області.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через Козятинський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням протягом 20 днів апеляційної скарги, після подання заяви про апеляційне оскарження, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.