Р І Ш Е Н Н Я

                        І м е н е м   У к р а ї н и           С права № 2-35/11

       14 квітня 2011 року                                      м. Ялта

    Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді Берещанського Ю.В., при секретарі Бойко З.О., з участю представників, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до  Товариства з обмеженою відповідальністю «Сельбілляр», Товариства з обмеженою відповідальністю «Топаз-К», Комунального підприємства «Ялтинське бюро технічної інвентаризації», Компанії «ХАЙ ТЕК ГРУП ЛТД», треті особи: Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8, Перша Ялтинська державна нотаріальна контора, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна та відшкодування моральної шкоди,

В с т а н о в и в:

Позивачам ОСОБА_1, ОСОБА_2 належить квартира АДРЕСА_1 в рівних частках кожному на підставі свідоцтва про право власності на житло від 05 жовтня 2004 року. Позивачам ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їх сину ОСОБА_11 належить квартира АДРЕСА_2 в рівних частках кожному на підставі свідоцтва про право власності на житло від 05 жовтня 2004 року. Позивачам ОСОБА_5, ОСОБА_6   належить квартира АДРЕСА_3 в рівних частках кожному на підставі свідоцтва про право власності на житло від 05 жовтня 2004 року.  

Позивачі звернулися до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку, витребування майна та відшкодування моральної шкоди.  

У  судовому засіданні позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та їх представник ОСОБА_12 позов підтримали і суду пояснили, що позивачі отримали право власності на житло у квартирах 1,2,3 у жовтні місяці 2004 року. Свідоцтво про право власності на житло було їм надано виконавчим комітетом Ялтинської міської ради відповідно до розпорядженню органу приватизації від 05 жовтня 2004 року. Всі ці квартири знаходяться у будинку  АДРЕСА_1. Право власності позивачів було зареєстровано Комунальним підприємством Ялтинське бюро технічної інвентаризації належним чином у жовтні 2004 року. Рішенням Ялтинської міської ради № 44 від 07 вересня 2005 року вказаний житловий будинок  АДРЕСА_1 був переданий позивачам, а також громадянам ОСОБА_10 у приватну власність. 30 вересня 2005 року цей будинок був фактично переданий їм, а також громадянам ОСОБА_10 у приватну власність відповідним актом прийому - передачі. Рішенням апеляційного суду АРК від 15 жовтня 2007 року їх свідоцтва про право власності на квартири, а також рішення Ялтинської міської ради № 44 від 07.09.2005 року були визнані недійсними. Вказаним рішенням право власності було визнано за ЗАТ «Санаторій ім. С.М.Кірова». Це рішення апеляційного суду було відмінено ухвалою Верховного Суду України від 09 квітня 2008 року. Таким чином, їх свідоцтва про право власності, так як і рішення міської ради про передачу їм у власність житлового будинку, є незмінними. Разом з тим, в період часу, коли існувало вказане рішення суду від 15 жовтня 2007 року, санаторій скористався своїм правом, яке йому було надане цим рішенням і через три місяці продав цілий будинок ТОВ «Топаз-К» разом з мешканцями цього будинку, тобто з позивачами. Це сталося 17 січня 2008 року. Але вони так поспішали, що не завірили цю угоду нотаріально. Для цього їм знадобилось ще одне рішення, яке у травні місяці 2009 року було прийняте Господарським судом АРК, який визнав дійсним цей нікчемний правочин, всупереч вимогам закону. Це нікчемне рішення було скасовано 22 лютого 2010 року Вищим Господарським Судом України і при новому розгляді цієї справи Господарський суд АРК припинив провадження по справі ухвалою від 07 червня 2010 року. Разом з тим, в період часу, коли йшли судові тяжби і існувала заборона на відчуження майна, товариство «Топаз-К», не будучи власником майна, продало 16 вересня 2009 року вказаний будинок разом з квартирами та їх мешканцями товариству «Сельбілляр», яке зареєстроване у Дніпропетровській області. Цей, так званий правочин, був   посвідчений всупереч нормам моралі і права приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_13    Цей договір купівлі-продажу був зареєстрований в КП Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» 23 вересня 2009 року. В час, коли позивачі звернулися до суду з даним позовом, товариство «Сельбілляр» терміново, 03 березня 2010 року, перепродало житловий будинок, знов таки, разом з квартирами та їх мешканцями американській, так званій, Компанії «ХАЙ ТЕК ГРУП ЛТД». Цей договір, знов таки, був посвідчений   приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_13   і зареєстрований в КП Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» 02 квітня 2010 року. Позивачі вважають всі ці дії з житловим будинком актом шахрайства і просили суд задовольнити їх позов, визнавши всі ці угоди недійсними. Просили суд усунути перешкоди власникам у користуванні належним їм майном. В рахунок відшкодування моральної шкоди просили суд стягнути з відповідачів солідарно по 100 тисяч гривень кожному. Їх моральні страждання виразилися в тому, що на протязі кількох років, починаючи з 2007 року різноманітні шахраї намагаються різними шляхами відібрати їх житло і викинути їх на вулицю, позбавивши взагалі їх конституційного права на житло.                      

Представник відповідача ТОВ «Сельбілляр» ОСОБА_14 позов не визнав і суду пояснив, що всі правочини відповідають вимогам закону. Наполягав на зупиненні провадження по справі на підставі того, що у провадженні суду знаходиться цивільна справа за позовом Козлова до виконавчого комітету Ялтинської міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсним ордеру на житлове приміщення та свідоцтва про право власності на житло. Цей Козлов отримав у лютому місяці 2010 року  по договору оренди від товариства «Сельбілляр»  для проживання будинок АДРЕСА_1 і у грудні місяці 2010 року звернувся до суду з вказаним позовом. Представник вважає, що неможливо розглядати дану справу до прийняття рішення по справі Козлова. За клопотанням представника судом було прийняте відповідне рішення.

Інші відповідачі, а також треті особи у судове засідання не з’явилися, про дату розгляду справи були повідомлені належним чином шляхом надання оголошення у газетах. При цьому суд також вважає, що відповідач Компанія «ХАЙ ТЕК ГРУП ЛТД»   також була повідомлена належним чином, оскільки при укладанні договору купівлі-продажу нерухомого майна вона діяла через свого представника ОСОБА_15, який зареєстрований у місті Дніпропетровську (а.с.160). Ця особа особисто повідомлялася про розгляд даної справи. Суд вважає явку вказаних осіб необов’язковою.              

 Заслухавши сторони, розглянувши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим і підлеглим задоволенню з  наступних підстав.

 Згідно ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.  Право власності позивачів на їх майно підтверджується відповідними документами, а саме: свідоцтвом про право власності на житло від 05 жовтня 2004 року, яким ОСОБА_1, ОСОБА_2 належить квартира АДРЕСА_1 в рівних частках кожному (а.с.37). ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їх сину ОСОБА_11 належить квартира АДРЕСА_2 в рівних частках кожному на підставі свідоцтва про право власності на житло від 05 жовтня 2004 року (а.с.39). Позивачам ОСОБА_5, ОСОБА_6   належить квартира АДРЕСА_3 в рівних частках кожному на підставі свідоцтва про право власності на житло від 05 жовтня 2004 року (а.с.41). Право власності позивачів було зареєстровано Комунальним підприємством Ялтинське бюро технічної інвентаризації у жовтні 2004 року (а.с.38,40,42).

 Рішенням Ялтинської міської ради № 44 від 07 вересня 2005 року  житловий будинок  АДРЕСА_1 був переданий позивачам, а також громадянам ОСОБА_10 у приватну власність (а.с.43). 30 вересня 2005 року цей будинок був фактично переданий їм, а також громадянам ОСОБА_10 у приватну власність відповідним актом прийому – передачі (а.с.44). Всі вказані свідоцтва про право власності на житло, а також рішення Ялтинської міської ради від 07 вересня 2005 року існують і до нині.

Право власності позивачів не визнається відповідачами, які чинять перешкоди власникам у здійсненні їх права приватної власності.

 Так, 16 вересня 2009 року у місті Дніпропетровськ був укладений  договір купівлі-продажу нерухомого майна, який був засвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_13, зареєстрований у реєстрі № 5300, відповідно до якого ТОВ «Топаз-К» продало ТОВ «Сельбілляр» житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с.59).

03 березня 2010 року був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, який був засвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_13, зареєстрований у реєстрі № 761, відповідно до якого  ТОВ «Сельбілляр» продало Компанії «ХАЙ ТЕК ГРУП ЛТД» житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с.127). За останнім покупцем було зареєстровано право власності на нерухоме майно 02 квітня 2010 року Комунальним підприємством «Ялтинське бюро технічної інвентаризації» (а.с.128). В склад майна, відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, не входить квартира № 4. Таким чином, квартири позивачів 1,2,3 входять до складу майна власника - Компанії «ХАЙ ТЕК ГРУП ЛТД», всупереч ствердженням представника товариства «Сельбілляр» про те, що вказані квартири не входять до майна, яке було предметом договору купівлі-продажу нерухомого майна від 03 березня 2010 року.    

 На момент укладання вказаних договорів існувала заборона відчуження об’єктів нерухомого майна від 20.02.2006 року, про що свідчить витяг про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна на квартири 2 і 3 (а.с.60-66). Підставою для заборони відчуження об’єктів нерухомого майна явилася ухвала Ялтинського міського суду про арешт нерухомого майна від 12.12.2005 р. і від 20.02.2006 р.

 Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України. Судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установа, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом – ст.14 ЦПК України. Ухвала суду є однією з форм судового рішення – ст.208 ЦПК України.    

 Таким чином, приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_13, при посвідченні договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 16 вересня 2009 року, відповідно до якого ТОВ «Топаз-К» продало ТОВ «Сельбілляр» житловий будинок АДРЕСА_1, а також від 03 березня 2010 року, відповідно до якого  ТОВ «Сельбілляр» продало Компанії «ХАЙ ТЕК ГРУП ЛТД» житловий будинок АДРЕСА_1 були порушені вимоги діючого законодавства, яке забороняє затверджувати угоди про відчуження нерухомого майна при наявності заборони відчуження об’єктів нерухомого майна або арешту майна – ст.55, 49 п.1 Закону України «Про нотаріат».

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Вказані правочини суперечать як цивільному законодавству, так і моральним засадам суспільства, у зв’язку з чим їх слід визнати недійсними.  

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Позивачі та їх представник навели докази стосовно того, що у позивачів існує право на житло і на власність, у зв’язку з чим їх право повинно бути захищено законом.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Суд вважає, що діями відповідачів позивачам була заподіяна моральна шкода, оскільки з 2007 року вони вимушені боротися за своє право на житло і за своє право на майно, але їх не залишають у покої і кожного разу з того чи іншого боку на їх майно здійснюється черговий напад. Суд вважає, що позовні вимоги в цій частині слід задовольнити частково і стягнути з відповідачів солідарно на користь кожного з позивачів по 10000 гривень. Стягненню підлягають також судові витрати в сумі 358.51 гривень кожному  (а.с.2-26,145-150).

Суд не бачить підстав для задоволення позову в частині визнання за позивачами їх права власності на належні їм квартири, оскільки їх право засвідчене відповідними свідоцтвами про право власності на житло, а також витягом про реєстрацію право власності на нерухоме майно (а.с.37-42), а також рішенням Ялтинської міської ради № 44 від 07 вересня 2005 року відносно будинку АДРЕСА_1 (а.с.43). Крім того, суд не бачить підстав для задоволення позову в частині витребування житлового будинку від Компанії «ХАЙ ТЕК ГРУП ЛТД», оскільки цей будинок і квартири 1,2,3, які в ньому розташовані, знаходяться у користуванні позивачів.            

Керуючись ст.10,11,60,209,212,214-215 ЦПК України, ст. 203,391,1167 ЦК України,  суд, -  

В и р і ш и в:

Позов  ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6  задовольнити частково.  

Усунути перешкоди ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6  у користуванні власністю у вигляді  житлових приміщень у житловому будинку АДРЕСА_1.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 16 вересня 2009 року, засвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_13, зареєстрований у реєстрі № 5300, відповідно до якого ТОВ «Топаз-К» продало ТОВ «Сельбілляр» житловий будинок АДРЕСА_1.

 Визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 03 березня 2010 року, засвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_13, зареєстрований у реєстрі № 761, відповідно до якого  ТОВ «Сельбілляр» продало Компанії «ХАЙ ТЕК ГРУП ЛТД» житловий будинок АДРЕСА_1.

 Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сельбілляр», Товариства з обмеженою відповідальністю «Топаз-К», Компанії «ХАЙ ТЕК ГРУП ЛТД» на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в рахунок відшкодування моральної шкоди по 10000 (десять тисяч) гривень кожному, а також судові витрати в сумі 358.51 гривень кожному.      

 У задоволенні інших позовних вимог – відмовити.  

 Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.          

Суддя