РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" червня 2006 р. | Справа № 6/140-1941 |
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Шумського І.П.
Розглянув справу
за позовом -Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції, м. Тернопіль
до відповідача №1 - Товариства з обмеженою відповідальністю “Тернопількомбікорм” с.Мишковичі, Тернопільського району, Тернопільської області
відповідача №2 - Товариства з обмеженою відповідальністю “Майстер” с. Іване-Пусте, Борщівського району, Тернопільської області
про визнання договору недійсним
за участю представників сторін:
позивача –за дов. Буклешова Т.М.
відповідача №1 –за дов. Резенчук Г.Д., Букало Б.М.
відповідача №2
Суть справи:
Тернопільська об’єднана ДПІ звернулась в господарський суд Тернопільської області з позовом до ТОВ “Тернопількомбікорм” та ТОВ “Майстер” про визнання недійсним, укладеного між відповідачами договору (правочину) купівлі-продажу від 20.08.2004р. та про застосування наслідків, встановлених ст. 216 ЦК України.
Свої вимоги, підтримані в судовому засіданні його представником, позивач мотивував тим, що даний договір суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства(ч.1ст.203 ЦК України), оскільки за угодою реалізовано активи відповідача №1, які перебували у податковій заставі, без погодження з податковим органом.
У відзиві на позов із доповненнями та згідно з поясненнями представників ТОВ “Тернопількомбікорм”, відповідач №1 проти позову заперечив, посилаючись на не включення предмета договору до податкової застави, виконання на час укладення договору зобов’язань перед бюджетом, на притягнення його позивачем до відповідальності за укладення спірного договору рішенням від 31.01.2006р. та інше.
Розгляд справи, призначений вперше на 26.05.2005 року, було відкладено на 06.06.2006 року.
Представник відповідача №2 в засідання жодного разу не з’явився, хоча про час і місце слухання справи повідомлявся належним чином, в порядку ст.64 ГПК України.
З огляду на вказане, достатність зібраних доказів, а також те, що участь представника ТОВ “Майстер” в засіданні не визнавалась судом обов’язковою, відповідно до ст.75 ГПК України, справа розглядається за відсутності представника відповідача №2.
В судовому засіданні, його учасникам роз’яснювались належні їм права і обов’язки, передбачені ст. ст. 20,22,81-1 ГПК України.
За відсутності відповідних клопотань аудіозапис судового засідання не здійснювався.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача №1 судом встановлено наступне :
- 20 серпня 2004 року між ТОВ “Тернопількомбікорм” (продавцем) та ТОВ “Майстер” ( покупцем) укладено договір, який і оспорюється в судовому порядку.
Відповідно до цієї угоди відповідачу №2 реалізовано, належне відповідачу №1 обладнання КМЗ –2.
На момент заключення і виконання спірного договору за ТОВ “Тернопількомбікорм” (продавцем) рахувався податковий борг, розстрочений сплатою згідно з відповідним договором №25 від 12.09.2001р. на період з 12.09.2001р. до 19.11.2004р..
Відповідно до пояснень представників відповідача №1, довідок ТОВ “Тернопількомбікорм” від 05.06.2006р. № 35 і Тернопільської ОДПІ від 26.05.2006р., а також облікових карток платника податків та інших доказів, станом на 20.08.2004р. (дату укладення оспорюваного договору) податковий борг відповідача №1складав 2 390 грн., з яких: 2 229 грн. по податку на додану вартість, 161 грн. по сплаті податку на прибуток підприємств. Строк оплати вказаних сум, згідно з договором про відстрочку та додатку до нього, мав настати в листопаді 2004р. .
Отримані від продажу обладнання КМЗ –2 кошти, ТОВ “Тернопількомбікорм” спрямувало на сплату податкових зобов’язань.
Як вбачається з наданих сторонами матеріалів, зокрема витягів з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, службової записки посадових осіб Тернопільської ОДПІ від 29.05.2006р., активи ТОВ “Тернопількомбікорм”, податкова застава на які виникла вперше після тримання податкового повідомлення у грудні 1998р., періодично звільнялись від обтяжень, що випливають із застави. Приналежною до спірних правовідносин є податкова застава, внесена до Державного реєстру обтяжень рухомого майна 25.02.2000р. за №53-156.
Згідно з витягом з названого Реєстру станом на 14.10.2005р. та пояснень представника позивача, на підставі звернення податкового органу до об’єкта обтяжень (на момент укладення спірного договору) було включено лише транспортні засоби відповідача №1, без обладнання КМЗ –2. У зв’язку з даними Реєстру, сформованими на підставі інформації податкової служби, клопотання позивача про необхідність витребування самого звернення податкової з переліком заставного майна є безпідставним.
Заключаючи спірну угоду про реалізацію обладнання, відповідач №1 не звертався до контролюючого органу за отриманням на це згоди.
Даний факт відображений в пункті 3.3 Акта податкової перевірки ТОВ “Тернопількомбікорм” від 23.08.2005р. №1476/23-422/7/00687600.
За результатами розгляду Акта, податковим органом прийнято податкове повідомлення –рішення від 31.01.2006р. про накладення на відповідача №1 штрафу в розмірі 4 540 грн.. Застосований штраф, (у т.ч. 1 300грн. – вартість проданого обладнання) відповідач сплатив до бюджету.
З врахуванням наведеного, постановою заступника прокурора Тернопільського району від 15.10.2005р., в порушенні кримінальної справи стосовно керівника ТОВ “Тернопількомбікорм” (котрий підписував спірний договір) та головного бухгалтера товариства за фактом зловживання ними службовим становищем було відмовлено, через відсутність складу злочину.
Оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст.ст. 4-3,33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
При цьому, згідно з переліченими нормами та положеннями ст.22 ГПК України, визначення підстав для заявлення позову є виключним правом позивача.
Як зазначалось вище, підставою для визнання договору недійсним, за твердженнями позивача, є невідповідність угоди вимогам ЦК України, актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦК України ).
Однак, відповідно до змісту ст.4 ЦК України, Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ, на порушення ст.8 якого посилається позивач, не належить до актів цивільного законодавства.
З огляду на належне виконання відповідачем №1 (на час укладення спірного договору) податкових зобов’язань та умов договору про розстрочення сплати податкового боргу; спрямування коштів, отриманих за договором на погашення податкового боргу та сплату до бюджету в складі штрафу вартості реалізованого обладнання; відсутність в діях представників платника податків суспільної небезпеки при заключені оспорюваної угоди та інші обставини, позивачем належним чином не доведено факту невідповідності договору від 20.08.2004р. моральним засадам суспільства.
За таких обставин, в задоволенні позову, з наведених позивачем підстав, слід відмовити.
Згідно з ст.ст. 44,49 ГПК України судові витрати не стягуються.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 4-3,12,33,34,43,44,49,75,82-85 ГПК України суд, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову відмовити.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор – апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення “____”_____________ 2006р., через місцевий господарський суд.
Суддя І.П. Шумський